Справа № 156/1162/24
Провадження № 2-о/156/9/25
судді Іваничівського районного суду Волинської області
02 травня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області (в складі головуючого судді Бєлоусова А.Є., присяжних Лемешко А.С., Савчук С.В) 24.04.2025 ухвалив рішення в справі окремого провадження № 156/1162/24 за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Лавренчук Олександр Володимирович, заінтересовані особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, ОСОБА_2 , представниця заінтересованої особи - адвокат Савюк Кристина Олександрівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 , Державна прикордонна служба України, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.
Цим рішенням суд (більшістю голосів від складу) частково задовольнив заяву окремого провадження, обмежив цивільну дієздатність фізичної особи ОСОБА_2 з дня набрання законної сили вказаним рішенням суду, встановив піклування над ОСОБА_2 , призначивши її піклувальником ОСОБА_1 .
Зі згаданим рішенням суду від 24.04.2025 у справі № 156/1162/24 не можу погодитись з таких мотивів.
1.1. Згідно з ч.1 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
1.2. Відповідно до ч.1 ст. 39 Цивільного кодексу (ЦК) України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Натомість згідно з ч.1 ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
1.3. Отже, ухвалення судом рішення про визнання особи недієздатною або про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи з причин, пов'язаних з певними патологіями стану психіки такої особи, залежить від сукупності медичного та юридичного критеріїв, котрі можуть бути встановлені, зокрема, за допомогою висновку судово - психіатричної експертизи.
1.4. У розглядуваній справі згідно з висновком судово - психіатричного експерта Хмельницької філії судових експертиз Державної установи «ІСП МОЗ України» від 23.01.2025 № 72 встановлено, що обстежувана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає на психічне захворювання у виді органічного розладу особистості судинної ґенези з помірними змінами, депресивними включеннями, у зв'язку з виявленим у неї захворюванням не в повній мірі усвідомлює значення своїх дій та не повною мірою здатна керувати ними, особисто може давати по суті справи тільки короткі відповіді після неодноразових запитань. Констатований психічний стан ОСОБА_2 є підставою для обмеження цивільної дієздатності цієї особи, встановлення над нею піклування та призначення їй піклувальника. При цьому заявник ОСОБА_1 у поданій ним заяві окремого провадження визнання просив визнати ОСОБА_2 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити їй опікуна.
1.5. Дійсно, коли ОСОБА_1 через свого представника звертався до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення їй опікуна, то ні він, ні його представник не могли знати про об'єктивний стан психічного здоров'я бабусі заявника до того моменту, коли було отримано відповідний висновок експерта. Лише зі змісту висновку експерта було достовірно з'ясовано, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас після ознайомлення з висновком експерта ні ОСОБА_1 , ні представник заявника не змінювали зміст та підстави поданої заяви окремого провадження.
1.6. Судовий розгляд питання щодо про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною здійснюється фактично за тією самою процедурою, передбаченою положеннями гл. 2 розд IV ЦПК України (колегією суду у складі головуючого судді і двох присяжних, за правилами окремого провадження). Однак різниця в обсязі дієздатності особи в обох наведених випадках є відчутною.
1.7. Також варто звернути увагу на положення ст. 13 ЦПК України, згідно з якими суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
1.8. З огляду на наведене, з урахуванням того, що ні ОСОБА_1 , ні його представник не змінювали зміст та підстави поданої ними заяви окремого провадження, на мою думку, суд у розглядуваному випадку мав би ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки, призначення опікуна та одночасно роз'яснити представнику органу опіки та піклування його повноваження на підставі ч.1 ст. 296 ЦПК України звернутись до суду із заявою окремого провадження щодо обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 , встановлення над нею піклування, призначення їй піклувальника.
1.9. Крім того, суд мав би врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), щодо неможливості призначення опікуном над недієздатною особою заявника, котрий проходить військову службу в лавах Збройних Сил України (як убачається, те саме стосується виконання заявником обов'язків піклувальника), та відмовити у призначенні піклувальником ОСОБА_1 ..
Суддя Іваничівського районного суду
Волинської області А.Є. Бєлоусов