13 травня 2025 року місто Чернівці справа №716/2541/24
провадження №22-ц/822/422/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Собчук І.Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», інтереси якого представляє адвокат Тараненко Артем Ігорович на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, головуючий в суді першої інстанції суддя Гураль Л.Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що 07 січня 2023 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №980483462 у формі електронного документа, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису електронним ідентифікатором.
Відповідач ОСОБА_1 підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4РQ6Y4. Зокрема, 07 січня 2023 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Після вчинених дій відповідача ОСОБА_1 , 07 січня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7800,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» а відповідач отримав кредитні кошти. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит. Відповідач зі свого боку не виконала умови кредитного договору.
Крім того, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01 31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №220 від 14 березня 2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 18554,64 грн.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2023 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 37847,16 грн.
Так, 07 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07 листопада 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 37847,16 грн.
Щодо нарахування відсотків за договором товариство зазначило, що сторони погодили наступні умови кредитування: виключно на період строку, визначеного в п. 8.5 Договору розмір процентів становить 1,02 % від суми кредиту за кожен день користування; за умови продовження дисконтного періоду, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 2.3 договору строку, розмір відсотків становить 2, % в день від суми кредиту за кожен день користування ним; якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, то розмір процентів становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №980483462 в розмірі 37847,16 грн., судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Повний текст рішення складено судом 10 березня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», інтереси якого представляє адвокат Тараненко А.І., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Посилалося на те, що рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи, а тому є таким, що підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення позову, які викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28 листопада 2018 року договір факторингу №28/1118-01. З урахуванням всіх додаткових угод, долучених до позовної заяви, строк дії договору закінчується 31 грудня 2024 року.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Отже, право вимоги переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру.
14 березня 2023 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 220 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18 554,64 грн.
Наданий Витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».
Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із відповідачем, підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 14 березня 2023 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року, що не суперечить закону.
Також, на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якої Товариство підтверджує, що 14 березня 2023 року здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №980483462 від 07 січня 2023 року, укладеного з відповідачем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року.
Вказали, що сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Отже, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу №28/1118-01, що підтверджує факт переходу права вимоги.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення неправильно трактував положення договору та дійшов до помилкового висновку що передача права вимоги відбувається в момент підписання договору. Проте, право вимоги переходить в момент підписання реєстру, який являється невід'ємною частиною договору.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись конкретного кредитного договору №980483462 від 07 січня 2023 року, який, на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору.
23 лютого 2024 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 37847,16 грн.
07 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №0711/24/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07 листопада 2024 року.
Згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 37847,16 грн.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість переходу права вимоги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі факту укладення договору факторингу, адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою.
Звертає увагу суду, що в оскаржуваному рішенні міститься суперечлива позиція, оскільки Хотинський районний суд Чернівецької області встановив перехід права вимоги після підписання реєстрів, тому суд першої інстанції визнаючи, що право вимоги передається на підставі Реєстрів прав вимоги, повинен був також визнати правомірність переходу прав за кредитним договором, включеним до відповідного реєстру, та, як наслідок, задовольнити позовні вимоги.
Відмова у задоволенні позову на підставі недоведеності переходу прав вимоги суперечить як фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, зокрема те, що усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог.
Просили рішення скасувати, постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за Кредитним договором №980483462 від 07 січня 2023 року у розмірі 37847,16 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанціях.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 07 січня 2023 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 980483462 у формі електронного документа. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4РQ6Y4 (а.с.59-60,75).
Відповідно до п.2.1 договору, Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7800 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, одразу після укладення договору, який має бути повернуто 06 лютого 2023 року, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно із п. 3.1 кредитного договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.
Сторони погодили, що встановлений в п.1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2. Договору)
Згідно із п. 8.3 Договору на період строку,визначеного п. 1.7. 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником) нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою розмірі - 766,50 процентів річних, що становить 2.10 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 8.4 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 7.1. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється визначається за процентною ставкою в розмірі 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним).
Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9., 1.12.2 Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту Позичальником (п. 8.10 Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_1 підписала 07 січня 2023 року кредитний договір №980483462 з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, чим підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови та вартість кредитування.
На виконання умов кредитного договору, 07 січня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7800,00 грн. на банківську карту відповідачки № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримала кредитні кошти (а.с.98).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ ФК «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався (а.с.110-113).
Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Боржник - фізична особа з якою укладено Кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим Договором (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу).
У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до реєстру прав вимоги №220 від 14 березня 2023 року на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 07 січня 2023 року №980483462 на загальну суму 18 554,64 грн., з яких 7800,00 грн. - основний борг, 10 754,64 грн. - проценти (а.с.13).
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 980483462 від 07 січня 2023 року на загальну суму 37847,16 грн., з яких з яких 7800,00 грн. - основний борг, 37847,16 грн. - проценти (а.с.15-23).
В подальшому, 07 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу №0711/24Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №980483462 від 07 січня 2023 року на загальну суму 37847,16 грн., з яких з яких 7800,00 грн. - основний борг, 30047,16 грн. - проценти, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги (а.с.24-30).
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №980483462 існуюча заборгованість відповідачем не погашена (а.с.36).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновків, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання за Кредитним договором №980483462 від 07 січня 2023 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року. На час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація по ОСОБА_1 , як боржника, надана у витягу з реєстру боржників № 220 від 14 березня 2023 року ТзОВ «Таліон Плюс», тобто більше ніж через п'ять років після укладення договору відступлення права вимоги. Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 , на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 07 січня 2023 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року, не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідачки, які виникли після укладення цього договору. Отже, ТОВ ФК «ЕЙС» не набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 07 січня 2023 року №980483462.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Сторонами не оспорюється факт укладення кредитного договору в електронному вигляді з умовами, що становлять його зміст.
Однак, щодо наявності прав кредитора на вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 07 січня 2023 року № 980483462, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник 1 - отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2 - отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
Натомість, у позичальника виникає зобов'язання 1 - повернути грошові кошти у встановлений строк та 2 - сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 631 ЦК України, визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 січня 2023 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 980483462 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на платіжну картку, що належить відповідачу, перерахувало кредитні кошти в сумі 7800 грн., вказані обставини сторонами не заперечуються. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4РQ6Y4 (а.с.59-60,75).
28 листопада 2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (із додатками), відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.110-113).
Відповідно до умов вказаного договору наведено визначення, а саме: «боржник» - фізична особа, з якою укладено кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим договором (п.1.1.), «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права на вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3.). Згідно з умовами цього договору, клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1). Строк дії договору до 28 листопада 2019 року (п.8.2).
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 та викладено його в новій редакції. Строк дії договору до 31 грудня 2020 року (а.с.116).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 та викладено його в новій редакції. Строк дії договору до 31 грудня 2021 року (а.с.117-120).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01. Строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.122).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01. Строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с.11).
31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01. Строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.12).
Відповідно до реєстру прав вимоги №220 від 14 березня 2023 року на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 07 січня 2023 року №980483462 на загальну суму 18 554,64 грн., з яких 7800,00 грн. - основний борг, 10 754,64 грн. - проценти (а.с.13).
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 980483462 від 07 січня 2023 року на загальну суму 37847,16 грн., з яких з яких 7800,00 грн. - основний борг, 37847,16 грн. - проценти (а.с.15-23).
В подальшому, 07 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу №0711/24Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №980483462 від 07 січня 2023 року на загальну суму 37847,16 грн., з яких з яких 7800,00 грн. - основний борг, 30047,16 грн. - проценти, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги (а.с.24-30).
Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК ЕЙС».
Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року грошові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №980483462 від 07 січня 2023 року ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
В Додатковій угоді № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року пунктом 1.3 встановлено, що право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Отже, враховуючи, що у відповідності до п.4.2. Договору №980483462 від 07 січня 2023 року строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання кредитного договору, тобто з 07 січня 2023 року.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 07 січня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем та таким не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , у зазначені вище договори факторингу входити не могло.
Суд апеляційної інстанції констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Враховуючи, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід'ємною частиною.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк