Іменем України
12 травня 2025 року
м. Харків
справа № 953/8186/24
провадження № 22-з/818/117/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року,-
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року - скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 53500,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
14 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив вирішити питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. та поштові витрати у розмірі 51,30 грн.
Обговоривши доводи клопотання, судова колегія вважає, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судом встановлено, що 08 вересня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.
24 грудня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 9 до Договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2023 року.
Відповідно до умов вказаної Додаткової угоди гонорар Адвоката за надання правових послуг по представництву Клієнта в межах сімейного спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей в суді апеляційної інстанції складає фіксовану суму в розмірі 15000,00 грн., які сплачуються протягом строку дії договору готівкою або безготівковою формою.
З акту здачі-приймання від 14 квітня 2025 року до договору про надання правових послуг від 08 вересня 2023 року вбачається, що сторони погодили, що гонорар підлягає оплаті готівкою або на розрахунковий рахунок адвоката протягом шістдесяти днів з дня підписання дійсного акту.
З квитанції № 1403566 від 27 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 було направлено лист на адресу ОСОБА_3 з копією апеляційної скарги на 4 аркушах, загальною вартістю 51,30 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей у розмірі 74310,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 53500,00 грн.
24 грудня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 9 до Договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2023 року, відповідно до умов якої гонорар Адвоката за надання правових послуг по представництву Клієнта в межах сімейного спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей в суді апеляційної інстанції складає фіксовану суму в розмірі 15000,00 грн., які сплачуються протягом строку дії договору готівкою або безготівковою формою.
На підтвердження наданих послуг за Договором та Додатковою угодою до нього, сторони Договору підписали акт здачі-приймання до договору про надання правових послуг.
Заперечень проти розміру правничої допомоги відповідачем не надано.
З урахуванням вимог розумності та справедливості, а також враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10800,00 грн. та понесені поштові витрати у розмірі 36,90 грн., пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Лиски Павла Олександровича підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10800,00 грн. та понесені поштові витрати у розмірі 36,90 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова