Провадження № 11-кп/803/300/25 Справа № 243/1079/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.05.2024 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 22023050000000817 від 01.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 , за ч.3 ст.114-2 КК України,-
Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.05.2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженки м.Слов'янська Донецької області, громадянки України, заміжньої, пенсіонерки, яка має на утриманні особу з інвалідністю І групи, раніше не судимої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України і призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі. Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно вироку суду, громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи на території м.Слов'янська Донецької області, а саме за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , за допомогою власного мобільного телефону марки “Samsung» модель “Galaxy A12», с/н: НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , розуміючи, що телеграм канал “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » є проросійським, та учасниками телеграм каналу з поміж інших осіб є представники держави, що здійснює збройну агресію проти України, використовуючи акаунт мобільного додатку “Telegram» зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_5 під псевдонімом “ ОСОБА_9 », з метою надання інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, здійснила поширення інформації військового характеру, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами щодо місць розташування підрозділів ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на території м.Слов'янська Донецької області серед підписників телеграм каналу “Славянск Z. Обстановка в Славянске!» за посиланням: “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме:
- 19.02.2023 о 23 год. 32 хв. (уточнила 23.02.2023 о 17 год. 20 хв. та о 17 год. 21 хв.) - про розташування на території Слов'янської спеціалізованої школи № 41 (колишня школа інтернат № 2 м.Слов'янськ), за адресою: Донецька область, Краматорський район, м.Слов'янськ, вул.Інтернатна, 1, військової техніки ЗСУ (вантажні автомобілі, автобуси, бронетранспортери);
- 19.02.2023 о 23 год. 34 хв. - про розташування у житлових будинках та їх прибудинкових територіях по вулиці Бірюзова та вулиці Інтернатна м.Слов'янськ Донецької області особового складу та техніки ДПС України;
- 27.02.2023 о 13 год. 36 хв. - розташування на території та у приміщеннях гуртожитку “Донбаського державного педагогічного університету - ДДПУ», за адресою: Донецька область, Краматорський район, м.Слов'янськ, вул.Генерала Батюка, буд.17, особового складу та техніки НГУ.
Не погодившись з вказаним вироком суду захисник ОСОБА_6 який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Вважає, що призначаючи покарання, суд не врахував належним чином характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також дані про його особу та її належну процесуальну поведінку. Вважає, що суд не мотивував свої висновки про те, що його виправлення неможливе без реального відбування покарання. Вважає, що суд ухвалив вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Зазначає, що обтяжуючі покарання обставини судом встановлено не було, обвинувачена є раніше не судимою в силу ст. 89 КК, має міцні соціальні зв'язки: одружена, має на утриманні сина інваліда І групи. Вважає, що ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, щиро розкаялась, що є обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а призначене їй покарання у вигляді 11 років позбавлення волі - занадто суворим. Вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК пом'якшити ОСОБА_8 покарання до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК, що є пропорційним у вчиненому, необхідним та достатнім для виправлення засудженої, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами, та не буде становити для засудженої надмірного особистого тягаря. Просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок яким призначити ОСОБА_8 покарання з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК 5 (п'ять) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_8 належним чином повідомлялась про дату та час розгляду апеляційної скарги свого захисника, шляхом направлення на адресу ДУ “Дніпровська установа виконання покарань №4», в якій вона перебуває, повідомлення, однак обвинувачена заяв про її особисту участь не подала, тому колегія суддів вважає за можливе, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку захисника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.3 ст.114-2 КК України.
Ці висновки суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Доводи апеляційної скарги, що при призначаючи покарання, суд не врахував, що ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, щиро розкаялась, що є обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки ОСОБА_8 не визнала повністю свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність у ОСОБА_8 щирого каяття за вчинене. ОСОБА_8 до власних злочинних дій, хоча і зазначала про засудження своїх дій та повне визнання своєї провини, однак дійсних ознак щирого розкаяння так і не виявила, хоча й вказувала, що не мала на меті заподіяння будь-якої шкоди, в той час як повною мірою усвідомлювала, що саме внаслідок її умисних дій могли настати вищенаведені непоправні наслідки, і прагнула їх настання.
Апеляційний суд вважає, що у обвинуваченої не вбачається наявність щирого каяття відповідно до ст. 66 КК України, адже щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку власної протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Також апеляційний суд погоджується з висновком, що наявність на утриманні особи з інвалідністю І групи у даному випадку не є обставиною, яку можна визнати такою, що пом'якшує покарання. Ця обставина жодним чином не мала стримувального впливу на обвинувачену щодо вчинення злочину. Навпаки, обвинувачена передала відомості про дислокацію військових об'єктів, зокрема тих, що розташовані неподалік її місця проживання.
Таким чином, усвідомлюючи, що за вказаними координатами ворог може завдати ракетного чи артилерійського удару з метою знищення особового складу та військової техніки Збройних Сил України та Національної гвардії України, вона розуміла, що наражає на небезпеку не лише військовослужбовців, а й цивільне населення. У тому числі - власну дитину, яка є особою з інвалідністю І групи з дитинства.
Доводи сторони захисту, що призначаючи покарання, суд не врахував належним чином характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є безпідставними та такими, що спростовуються оскаржуваним вироком, згідно яким при призначені виду та розміру покарання, суд першої інстанції прийняв до уваги, що поширення вказаної інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, в умовах воєнного стану могла нанести шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, підірвати стан боєготовності військових формувань України, нести загрозу життю та здоров'ю їх військовослужбовців, могла бути використана в проведенні підривної діяльності проти України і була здійснена саме з цією метою, що достовірно встановлено зі змісту надісланих ОСОБА_8 текстових повідомлень як щодо відверто висловлених проросійських настроїв (з огляду на використану нею лексику - “укропи», “нацики»), так і щодо намагань сприяти в силу власних можливостей ворогу.
Також не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту, щодо не врахування судом даних про особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою в силу ст. 89 КК, має міцні соціальні зв'язки, одружена, має на утриманні сина інваліда І групи, які спростовуються оскаржуваним вироком, згідно яким при визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_8 у відповідності до ст. 65 КК України суд прийняв до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченою, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинений злочин віднесений до категорії особливо тяжких злочинів), сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки, наявність трьох епізодів злочинної діяльності; відомості про особу обвинуваченої (заміжня, пенсіонерка, має на утриманні сина з інвалідністю з дитинства І групи, за медичною допомогою до нарколога та психіатра не зверталася, раніше не судима).
Крім того судом взято до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України.
Доводи сторони захисту, щодо не врахування судом належну процесуальну поведінку обвинуваченої, є безпідставними, оскільки процесуальна поведінка зумовлена не її високими моральними якостями, а дієвістю раніше обраного запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про можливість на застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, є безпідставними. Оскільки обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України, як судом першої інстанції так і апеляційним судом не встановлено.
Доводи апелянта про можливість виправлення обвинуваченої без реального відбування покарання та вимога застосувати ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, є безпідставними. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 положень статі 75 КК України.
Оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень та ступінь небезпеки обвинуваченої для суспільства, особливо в умовах воєнного стану. Тому її виправлення й перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного доводи апеляційної скарги сторони захисту про суворість призначеного обвинуваченій ОСОБА_8 покарання є необґрунтованими.
При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченій, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65-67 КК України призначив покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, і відповідно до положень Загальної частини КК України взяв до уваги конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення, характер і ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченої. Відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Призначене обвинуваченій покарання на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження нових злочинів.
Кримінальне провадження було розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.05.2024 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 22023050000000817 від 01.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 , за ч.3 ст.114-2 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, що знаходиться під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді