Провадження № 11-сс/803/759/25 Справа № 201/3038/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №22024130000000489 від 11 вересня 2024 року за апеляційною скаргою, з доповненнями, заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі-КК),
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_8 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 22024130000000489, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 вересня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що вона на початку серпня 2023 року (більш точного часу встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим) будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Луганська, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих інтересів, реалізуючи злочинний умисел направлений на обрання її до незаконного органу влади створеному на тимчасово окупованій території Луганської області, а саме - до т.зв. «Совета городского округа муниципальное образование городской округ города Луганска ЛНР», розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд.14, добровільно надала згоду на включення її до списку т.зв. «кандидатов в депутаты Совета городского округа города Луганска первого созыва от партии «единая россия» (мовою оригіналу). У подальшому, відповідні документи подано до т.зв. «Избирательной комиссии луганской народной республики для заверения списка кандидатов» (мовою оригіналу).
19 вересня 2023 року голова територіальної виборчої комісії Артемівського району Луганська вручив посвідчення обраним депутатам “совета городского округа Луганска первого созыва» (мовою оригіналу), у тому числі ОСОБА_7
19 вересня 2023 року відбулося перше пленарне засідання першого скликання т.зв. «Совета городского округа муниципальное образование городской округ города Луганска ЛНР» (мовою оригіналу), в якому прийняла участь ОСОБА_7 , та в подальшому, остання на постійній основі приймає участь в засіданнях т.зв. “Совета городского округа города Луганска» в якості депутата.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, а саме у добровільному обранні до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора.
11.09.2024 року внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №22024130000000489 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації, введеним воєнним станом в Україні, захопленням Луганського району Луганської області та проведенням бойових дій, а також наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України складене повідомлення про підозру від 18.02.2025 року та повістки про виклики на 22.02.2025, 23.02.2025, 24.02.2025, відповідно до вимог ч.1 ст.278, ст.ст.111,135 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) були опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також на офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр».
25.02.2025 постановою слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СУ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_8 підозрювану ОСОБА_7 оголошено в розшук на підставі ст.281 КПК.
В апеляційній скарзі, з доповненнями, прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування зазначає, що всупереч твердженням слідчого судді, розгляд даного клопотання здійснювався не у порядку визначеному ч.1 ст.193 КПК, де участь підозрюваної є обов'язковою, а у порядку ч.6 ст.193 КПК (без участі підозрюваної) за умовами якої особа затримується та доставляється до суду для розгляду слідчим суддею питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. При цьому, слідчим суддею вірно констатовано, що постановою слідчого від 25 лютого 2025 року підозрювану ОСОБА_7 , оголошено у розшук та у міжнародний розшук вона не оголошувалася.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.135 КПК саме у випадку обґрунтованої неможливості вручити повістки згідно з частинами першої, другої, четвертої-сьомої цієї статті виклик особи здійснюється через публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Відповідно, не є підставою для застосування ч. 8 ст. 135 КПК обов'язкове виконання вимог ч.ч 1, 2, 4-7 ст. 135 КПК, оскільки саме відсутня можливість у їх виконанні.
Щодо обґрунтованої неможливості вручення повістки про виклик та повідомлення про підозру ОСОБА_7 , окрім як публікації їх в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, вказує, що загальновідомий факт, що 24.02.2022 рф здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, а з 07.04.2014 року значна частина території Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку рф та незаконного збройного формування, так званого «лнр». Тобто на даний час здійснити виклик ОСОБА_7 відповідно до ч. 1, 2, 4-7 ст. 135 КПК обґрунтовано неможливо.
Водночас прокурор не погоджується з посиланнями слідчого судді на те, що стороною обвинувачення не вжито заходів щодо встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_7 , її членів сім'ї, номеру мобільного телефону, електронної адреси, тощо, оскільки до клопотання було додано копію вимоги УІАП ГУНП України в Луганській області та копію інформаційної картки на особу з Державної міграційної служби України, де зазначено відомості про останню, зокрема, відомості про місце проживання/перебування особи. При цьому, виклик ОСОБА_7 здійснювався відповідно до зареєстрованої адреси: АДРЕСА_1 .
Таким чином, на переконання прокурора, вищенаведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 викликалася до органу досудового розслідування у відповідності до вимог КПК України та її повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України.
Поміж іншого в поданій апеляційній скарзі прокурор не погоджується також з посиланнями слідчого судді про недоведеність стороною обвинувачення обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК, оскільки такі висновки судом нічим не обґрунтовано.
З огляду на викладене прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та обрати підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.
Одночасно просить поновити йому строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначає, що в судовому засіданні 20 березня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, яку було отримано ним 25 березня 2025 року, що об'єктивно унеможливило своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
В судове засідання апеляційного суду прокурор, який належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, не з'явився, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Правило дотримання строку на оскарження ухвали слідчого судді з дня її оголошення, передбачене п.3 ч.2 ст. 395 КПК, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
За змістом ч.1 ст.117 КПК строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З цього питання Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18) зробила правовий висновок про те, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Натомість у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК.
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, неодноразово висловлював у своїх рішеннях Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява №32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Як убачається з матеріалів судового провадження розгляд клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 та ухвалення слідчим суддею оскаржуваного рішення відбулися 20 березня 2025 року. Натомість слідчим суддею цього дня було оголошено лише вступну та резолютивну частину свого рішення (а.с.153).
Матеріали справи не містять відомостей про отримання прокурором копії оскаржуваного рішення. Строк подання апеляційної скарги спливав 25 березня 2025 року, що свідчить про відсутність у прокурора достатнього часу для ознайомлення з мотивами прийнятого слідчим суддею рішенням та підготовки і подання апеляційної скарги.
Враховуючи приписи п.3 ч.2 ст.395 КПК та вищенаведені правові позиції, як Об'єднаної палата ККС ВС, так і Першої судової палати ККС ВС, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі наявні поважні причини, які унеможливили прокурора ОСОБА_6 своєчасно звернутися з апеляційною скаргою до суду у визначений законом строк, а тому цей строк підлягає поновленню відповідно до приписів ч.1 ст.117 КПК.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 на підставі ч.6 ст.193 КПК, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що органом досудового розслідування не дотримано вимог кримінального процесуального закону при виклику ОСОБА_7 до слідчого, повідомлення їй про підозру, а також відсутність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України.
При цьому, аргументував своє рішення тим, що ОСОБА_7 у міжнародний розшук не оголошувалася, тож, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 193 КПК, слідчий суддя може здійснити розгляд клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної ОСОБА_7 лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором тощо.
Крім того зазначив, що органом досудового розслідування не вжито жодного заходу щодо належного повідомлення ОСОБА_7 про її виклик до слідчого та вручення підозри, зокрема, не вжиті заходи щодо встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_7 , членів його сім'ї, наявності у неї мобільного телефону, електронної адреси тощо.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема: протоколами допитів свідків ОСОБА_9 від 31.10.2024, ОСОБА_10 від 20.12.2024, які підтвердили факт добровільного обрання ОСОБА_7 до незаконного органу влади, створеного на окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із вказаними свідками, які впізнають ОСОБА_7 ; протоколами огляду публікації з вищевказаними свідками, які підтверджують факт добровільного обрання ОСОБА_7 до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора та перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганської області; протоколами огляду від 19.09.2024 офіційного сайту т.зв. “Избирательная комиссия ЛНР» (Решение от 18.03.2023 №26/149 О регистрации избранного депутата Совета городского округа города Луганска первого созыва ОСОБА_7 », 19.09.2024 офіційного сайту т.зв. “Избирательная комиссия ЛНР» (Сведения о выдвижении и регистрации кандидатов), 20.09.2024 офіційного сайту т.зв. “Официальний сайт Муниципального образования городской округ город Луганск ЛНР» (депутаты), 23.09.2024 публікації на інформаційному сайті “лнр» Луганский информационный центр», 23.09.2024 соціальної мережі “ ВКонтакте» ( ОСОБА_11 , россия - страна возможностей), 07.02.2025 офіційного сайту т.зв. “Официальный сайт Муниципального образования городской округ город Луганск ЛНР» (депутаты Луганска провели первую сессию Совета городского округа), 10.02.2025 офіційного сайту т.зв. “Официальный сайт Муниципального образования городской округ город Луганск ЛНР» (график личного приема населения депутатами Совета муниципального образования городской округ город Луганск ЛНР с января по март 2025 года), в ході яких оглянуто опубліковану в мережі Інтернет публічну інформацію, яка підтверджує факт добровільного обрання ОСОБА_7 до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження суд позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Водночас, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваної ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Так, про наявність існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення нею злочину, неприбуття на виклик до слідчого та прокурора шість разів та не повідомлення органу досудового розслідування та прокурора про причини і неможливість прибуття, а також спосіб вчинення злочину, який був вчинений умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходячись на окупованій території та який полягає у співпраці з окупаційною адміністрацією країни-агресора рф.
Про наявність існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, свідчить те, що підозрювана на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно публічно демонструє свою співпрацю з окупаційною адміністрацією “лнр», яка підконтрольна державі-агресору рф, чим виказує свою підтримку військової агресії російської федерації проти України, спрямованої на захоплення території України.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення цілком доведено факт перебування підозрюваної ОСОБА_7 на окупованій території, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Луганського району Луганської області є тимчасово окупованою територією України з 07.04.2014 року.
Згідно показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , останні вказували, що особисто знають ОСОБА_7 , з 2008 року особисто з ОСОБА_7 не спілкуються, та з мережі Інтернет їм стало відомо, що остання у вересні 2023 року обрана депутатом т.зв. “совета городского округа муниципальное образование городской округ города Луганска» від партії “единая россия» (мовою оригіналу).
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території, яка віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, наявні ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують на достатність підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, тобто встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК.
Згідно абз.2 ч. 4 ст. 183 КПК при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК та перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави апеляційним судом не визначається.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до положень ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями, прокурора ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року підлягає скасуванню на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.411 та ч.1 ст.412 КПК, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_8 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 , та обрання відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави на підставі ч.6 ст.193 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.117, ст.176-178,183,193 та ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 411, 412, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Клопотання заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу, з доповненнями, заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_8 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави та строку дії ухвали.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4