Справа №348/196/25
12 травня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю., при секретарі Клекот Л.М., за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. ТОВ «Бізнес Позика» (далі позивач) подало позов до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.05.2024 між позивачем та відповідачем укладений договір про надання кредиту № 482946-КС-004. Договір підписано електронним підписом шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надати відповідачу споживчий кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 46 000,00 грн строком на 24 тижні, на засадах строковості, поворотності, платності,знижена фіксована процентна ставка 1,15072827% в день, стандартна фіксована процентна ставка - 1,5 % в день, комісія за надання кредиту складає 6 900,00 грн.
Позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 46 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську карту відповідача за № НОМЕР_1 , яка вказана ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті відповідно до умов Договору та Правил надання споживчих кредитів.
Відповідач зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 165 975,48 грн, яка складається з 46 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 113 075,48 грн заборгованості за нарахованими процентами, 6 900,00 грн суми простроченого платежу за комісією.
Оскільки відповідач заборгованість за кредитом не сплатив, позивач просить стягнути з нього на свою користь 46 000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 113 075,48 грн заборгованості за нарахованими процентами, 6900,00 грн простроченого платежу за комісією.
Позивач з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. В подальшому представником позивача також подано заяву від 10.02.2025 про розгляд справи без його участі.
1.2.У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти частини позовних вимог, просила стягнути суму 116 840,00 грн.
В обґрунтування заперечень зазначає, що нарахована позивачем сума процентів за кредитним договором в розмірі 113 075,48 грн не відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. З урахуванням вимоги вказаної норми вважає, що розмір процентів за користування кредитом в сумі 46 000,00 грн з 24.05.2024 по 08.11.2024 має становити 77 740,00 грн (460,00 грн/день х 169 днів =77 740,00).
Крім того, представник відповідача вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 6 900,00 грн є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». На думку представника відповідача, вказана сума комісії має бути зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим сума заборгованості повинна бути зменшена.
1.3. У відповіді на відзив представник позивача зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом, які відповідач зобов'язався сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Пояснює, що проценти нараховувались за кожен день у межах строку кредитування, погодженого в умовах договору. Щодо розміру ставки, за якою здійснювалось нарахування процентів, посилається на п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Вказана норма набрала чинності 24.12.2023. Тому представник позивача вважає, що з 24.12.2023 до 22.04.2024 розмір денної процентної ставки не мав перевищувати 2,5%, а з 23.04.2024 до 20.08.2024 - 1,5%. З 21.08.2024 - 1%. Не погоджується з наведеним у відзиві розрахунком процентів та вважає, що розмір денної процентної ставки на дату укладення Кредитного договору та протягом всього строку кредитування відповідає максимальному розміру денної процентної ставки 1%, а також відповідає відповідним перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». На думку представника позивача не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та «процентна ставка в день», яка встановлена в Кредитному договорі, укладеному з відповідачем. У розрахунку заборгованості за Кредитним договором, який був доданий до позовної заяви, була застосована процентна ставка в день, а не денна процентна ставка, що відповідає умовам Кредитного договору.
Також, представник позивача зазначає, що встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у Договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. Встановлення в договорі умов щодо сплати відповідачем комісії відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
У відповіді на відзив представник позивача просить розглядати справу без його участі.
1.4.У додаткових пояснення у справі представник відповідача зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів в розмірі 113 075,48 грн не є співрозмірною сумі існуючої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46 000,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, що може бути підставою для зменшення їх розміру судом.
Представником відповідача подана заява від 12.05.2025 про розгляд справи без участі сторони відповідача.
2. Інші процесуальні дії у справі.
30.01.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та за клопотанням позивача витребував докази у АТ КБ «ПриватБанк».
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 24.05.2024 укладений Договір про надання кредиту № 482946-КС-004 (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 46 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, (надалі - Кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на Умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика»(далі - Договір, а.с. 18-32).
Відповідачем Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно довідки ТОВ «Платежі Онлайн» позивач перерахував відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ "КБ "Приватбанк", 46 000,00 грн кредиту, що також підтверджується інформацією АТ КБ «Приватбанк», наданою на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 36, 83).
У пунктах 2.3., 2.6., 2.12., 2.13. Договору сторони погодили такі умови: строк кредиту - 24 тижні, загальний розмір наданого Кредиту 46 000,00 грн, дата видачі кредиту - 24.05.2024, строк дії договорудо 08.11.2024.
Відповідно до умов викладених у п.п. 2.4., 2.5. Договору стандартна процентна ставка - 1,50000000% в день, фіксована. Знижена процентна ставка 1,15072827% в день, фіксована.Комісія за надання кредиту складає 6 900,00 грн і нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.
Орієнтовна загальна вартість кредиту 136 362,16 грн;загальні витрати за кредитом 90 362,16грн;орієнтовна реальна річна процентна ставка 19 683,15 процентів, денна процентна ставка 1,16 процентів (п.п. 2.8. - 2.11. Договору).
Дані обчислення здійснені при умові, що відповідач буде дотримуватись графіку платежів, визначених в п. 3.2.3 Договору і до нього застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
У п.п.3.2., 3.2.1. Договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4. Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.
Відповідно до п. 3.2.2. Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
Графік платежів, наведений у п. 3.2.3. Договору. Відповідно до вказаного графіку відповідач зобов'язаний був повернути 46 000,00 грн кредиту до 08.11.2024, а також до цієї дати сплатити проценти в розмірі 66 740,00 грн та комісію до 05.07.2024 в сумі 6 900,00 грн, а всього 119 640,00 грн.
У розрахунку заборгованості за Договором 482946-КС-004 від 24.05.2024, станом на 14.01.2025 заборгованість відповідача за вказаним договором визначена в розмірі 165975,48 грн, з яких: 46000,00 грн борг за кредитом, 113075,48 грн - борг за відсотками, 6900,00 грн боргу по сплаті комісії (а.с. 12-13).
Як убачається з вказаного розрахунку позивач нараховував проценти в розмірі 1,15072827% (знижена процентна ставка) за період з 24.05.2024 до 15.06.2024, а з 16.06.2024 до 08.11.2024 в розмірі 1,50000000% (стандартна процентна ставка) на суму заборгованості 46000,00 грн.
Із довідки про стан заборгованості відповідача за Договором №482946-КС-004 про надання кредиту від 24.05.2024 убачається така ж заборгованість як із вище вказаного розрахунку в сумі 165975,48 грн, яка складається з 46000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 113 075,48 грн заборгованості за нарахованими процентами, 6900, 00 грн заборгованість по комісії (а.с.14).
Доказів сплати відповідачем заборгованості позивачу матеріали справи не містять.
4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
4.1. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (стаття 629 ЦК України)
Частиною1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч 1 статті 530 ЦК України)
Відповідно до статті 525, частини 1 статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина 1 статті 1048 ЦК України)
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо вимог про стягнення тіла кредиту та комісії
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав кредит в сумі 46 000,00 грн, який зобов'язаний був повернути до 08.11.2024. Також відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу до 05.07.2024 одноразову комісію за надання кредиту в сумі 6 900,00 грн.
Проте вказаних зобов'язань відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті 46 000,00 грн боргу з повернення кредиту та 6 900,00 грн боргу по сплаті комісії.
Заперечення представника відповідача проти стягнення комісії не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту.
Умови договору щодо розміру комісії та порядку її сплати були доведені до відома відповідача належним чином. З такими умовами відповідач погодився, а тому взяв на себе зобов'язання їх виконувати.
Враховуючи розмір кредиту - 46 000,00 грн, умови про сплату одноразової комісії в сумі 6 900,00 грнне є такими, що не відповідають принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо вимог про стягнення процентів
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) в доповнений частинамичетвертою-п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 24.05.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до вимог ч. 4 ст. 8 Закону. При максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1% (ч. 5 ст. 8 Закону).
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 24.05.2024, тобто після внесення змін до Закону.
Частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою вказана стаття доповнена згідно із ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, вказана норма набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з відповідачем вже діяла.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Нікчемний правочин (частина другастатті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Таким чином, умови укладеного між сторонами Договору, передбачені п. 2.4., щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,15072827 % та 1,50000000% є нікчемною, оскільки суперечать ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 1 Закону надані такі визначення:
загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;
загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;
загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
доходи кредитодавця у вигляді процентів;
комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Згідно з ч 3 ст. 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
У п. 2.9. Договору визначено умову про розмір загальних витрат за кредитом, який становить 90 362,16 грн.
Проте такий розмір загальних витрат за кредитом не відповідає іншим умовам Договору.
Так, згідно п. 3.2.3. Договору доходи кредитодавця у вигляді процентів становлять 66 740,00 грн, комісія кредитодавця 6 900,00 грн.
Отже, відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 Закону сума загальних витрат за споживчим кредитом, що передбачені договором, становить 73 640,00 грн (66 740+6900).
З урахуванням суми загальних витрат за споживчим кредитом, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону, розмір денної процентної ставки, яка підлягає застосуванню для розрахунку заборгованості відповідача становить 0,95% (73640/46000)/169х100), з урахуванням наявності умов Договору про сплату 6 900,00 грн комісії.
Таким чином, сума процентів, які відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за користування 46 000,00 грн кредиту у період з 24.05.2024 по 08.11.2024 становить 73 853,00 грн ((46000х0,95%)х169днів).
Твердження позивача про правомірність нарахування ним процентів за користування кредитом за ставками передбаченими у п. 2.4. Договору, з посиланням, що при розрахунку заборгованості мають бути застосовані проценті ставки в день, які передбачені Договором, а не денна процентна ставка, оскільки це не тотожні поняття, є помилковим розумінням ним вимог Законута суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
5. Висновки суду.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про споживче кредитування».
Уклавши Договір відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 46000,00 грн для задоволення особистих потреб на умовах зворотності, строковості та платності.
Проте умов укладеного з позивачем Договору відповідач не дотримався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 126 753,00 грн, яка складається з 46000,00 грн заборгованості за кредитом, 73 853,00 грн заборгованості по сплаті процентів, 6900,00 грн боргу по сплаті комісії.
Відповідач вказану заборгованість не сплатив.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 46000,00 грн заборгованості за кредитом, 73 853,00 грн заборгованості по сплаті процентів, 6900,00 грн боргу по сплаті комісії.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 806,17 грн витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 46 000 (сорок шість тисяч) грн 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 73 853 (сімдесят три тисячівісімсот п'ятдесят три) грн 00 коп. заборгованості за процентами, 6900 (шість тисяч дев'ятсот) грн 00 коп. заборгованості по сплаті комісії та 1 806 (одну тисячу вісімсот шість) грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 128559 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 17 коп.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», зареєстроване місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Валігурський Г.Ю.