Єдиний унікальний номер 205/16182/24
Номер провадження 1-кп/205/111/25
13 травня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041690001373 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу під час досудового розслідування не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, останній можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти продовження її підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила обрати відносно останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого, його захисника, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.03.2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 15 травня 2025 року, у зв'язку з тим, що до вказаної дати суд позбавлений об'єктивної можливості розглянути обвинувальний акт по суті, виникла необхідність у продовжені запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом частини 3 статті 176 КПК України для задоволення судом клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор зобов'язаний довести обставини, які, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризику або ризикам.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, характеризуючи дані про особу обвинуваченого, та інші обставини в їх сукупності.
Зокрема, злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. Вказане кримінальне правопорушення є кримінальними правопорушеннями проти власності. Розгляд кримінального провадження перебуває на стадії судового розгляду, суд задовольнив клопотання сторони захисту про повторний допит свідка, тобто існують об'єктивні підстави щодо неможливості завершити на даний час судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, раніше судимий, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого та в підтвердження того, що обвинувачений займався будь-якою трудовою діяльністю, останнім не надано, згідно ухвали слідчого судді обвинувачений тримається під вартою з 26.10.2024 року.
Постановляючи дане рішення, суд погоджується з доводами прокурора в частині наявності ризиків, прямо передбачених ст.177 КПК України, зокрема, щодо ризику ухилення обвинуваченого від суду шляхом переховування, так як ОСОБА_3 , побоюючись тяжкості покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, дійсно зможе перешкоджати розгляду даного кримінального правопорушення шляхом ухилення від суду і переховування.
При цьому, суд відповідно до ст. 178 КПК України також враховує тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ризик продовження скоєння кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідка, якого суд має допитати у цьому кримінальному провадженні.
Отже, приймаючи дане рішення, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що зазначені прокурором ризики для даного провадження, що передбачені ст. 177 КПК України, на даний час залишаються актуальними. Зокрема, суд погоджується з тим, що обвинувачений, в разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, потенційно зможе ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Суд приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.
Відтак, наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на більш м'який.
Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.
При цьому, як додаткову обставину на підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Тому є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Окрім цього, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.10.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 визначений розмір застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір застави, визначеної слідчим суддею, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а саме, визначити заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, такий розмір достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та не буде завідомо непомірним для нього.
Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 10 липня 2025 року включно.
Зменшити розмір застави визначеної згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.10.2024 року та визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять одна гривень), поклавши на нього обов'язки, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_3 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі.
Роз'яснити обвинуваченему, що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1