ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
13.05.2025Справа № 910/5261/25
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСБУД-ФАСАД" (02140, місто Київ, вулиця Руденко Лариси, будинок 6А; код ЄДРПОУ 43679279) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (01104, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок, 14а, код ЄДРПОУ 39534785) про стягнення заборгованості за Договором субпідряду № 11656/8-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 3 (13-й пусковий комплекс, секція 3) від 29.11.2021 року 36 013,12 грн. пені та 302,80 грн. судового збору,
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСБУД-ФАСАД" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" про стягнення 36 013,12 грн. пені, нарахованої за Договором субпідряду № 11656/8-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 3 (13-й пусковий комплекс, секція 3) від 29.11.2021 року.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Так, в обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на порушення боржником укладеного між сторонами Договору субпідряду № 11656/8-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 3 (13-й пусковий комплекс, секція 3) від 29.11.2021 року в частині своєчасної оплати виконаних стягувачем робіт, внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість в сумі 156 485,60 грн. за актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2023 року, за наявності якої стягувачем нарахована згідно п. 8.9 договору пеня в сумі 36 13,12 грн. за період 29.04.2023 року - 28.10.2023 року.
Суд зазначає, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Нормами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу вказаних норм закону слідує, що штраф та/або пеня за своєю правовою природою є видами штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання за договором.
Судом враховано, що за загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 cт. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та/або встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду прострочення виконання зобов'язання та періоду можливого нарахування пені).
Тобто, для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов'язання, а також правомірність періоду нарахування штрафних санкцій у вигляді пені.
Однак, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України) такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими. У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами періоду прострочення/можливого нарахування пені, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що заявлена ТОВ "Вісбуд-Фасад" вимога про видачу судового наказу про стягнення з боржника 36 013,12 грн. пені за порушення зобов'язань за Договором субпідряду № 11656/8-1 на виконання робіт по завершенню будівництва комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва. І черга будівництва. Житловий будинок № 3 (13-й пусковий комплекс, секція 3) від 29.11.2021 року не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст. 148 ГПК України, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСБУД-ФАСАД" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" 36 013,12 грн пені на підставі п. 3 ч.1 ст.152 ГПК України.
Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку(ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІСБУД-ФАСАД" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" 36 013,12 грн пені та 302,80 грн. судового збору.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон