Справа № 522/13129/15-к
Провадження № 1-кп/522/206/24
12 травня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у м. Одесі клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12015160500002297, відомості про яке внесено 27.03.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за № 12015160500002297 від 27.03.2015р., за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено необхідність запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за його вчинення, у разі доведеності вини ОСОБА_7 , йому може бути призначено реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
У судовому засіданні суду прокурор підтримав своє клопотання і просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на менш суворий, ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт або ж визначити розмір застави у якості альтернативного запобіжного заходу.
Своє клопотання захисник ОСОБА_5 обґрунтував тим, що ризики, на які посилається прокурор втратили свою актуальність і кримінальне провадження перебуває на завершальній стадії. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та утримується під вартою тривалий час.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання прокурора та просила задовольнити клопотання захисника ОСОБА_5 .
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 381 КПК України усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
На теперішній час судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні ще не завершений.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Суд звертає увагу на те, що вказане кримінальне провадження відповідно протоколу про повторний автоматизований розподіл надійшло у провадження вказаного складу суду 25.10.2023 року, через відставку головуючого судді ОСОБА_8 .
Колегію суддів невідкладно було встановлено графік судових засідань кожного тижня впродовж наступних двох місяців, по дві дати кожного тижня, який узгоджено із захисниками та присяжними, а також відповідно до вимог ст. 114 КПК України стороні обвинувачення встановлено процесуальні строки для у межах граничного терміну для забезпечення надання усіх доказів суду, з метою винесення законного, неупередженого, справедливого судового рішення у найкоротші розумні строки. Таким чином, даним складом суду вжито усіх передбачених законом способів щодо найшвидшого розгляду кримінального провадження і винесення законного і справедливого рішення у найкоротші строки, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.
При цьому, суд не погоджується з заявленим прокурором ризиком передбаченим п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурором не доведено, яким саме чином ОСОБА_7 буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що станом на даний час ризики у кримінальному провадженні суттєво знизилися, а тому, на його думку, можливо застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, суд визнає неспроможними, оскільки з врахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості злочину, раніше встановленого ризику, який продовжує існувати, а також особи обвинуваченого, запобіжний захід у виді домашнього арешту вочевидь може виявитися недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Крім того, згідно із ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12015160500002297, відомості про яке внесено 27.03.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, - задовольнити.
Клопотання сторони захисту про зміну обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.
Строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, продовжити до 08 липня 2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2