Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.
12 травня 2025 р. Справа № 520/34254/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/34254/24
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Харківській області ( далі - позивач, ГУ ДПС у Харківській області) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідачка, ФО-П ОСОБА_1 ), в якому просило суд:
- Стягнути до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 209 055,45 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 позов задоволено.
Стягнуто до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 209 055,45 гривень.
Відповідачка, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДПС у Харківській області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи, копії позовної заяви не отримувала. Вказує, що у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення змінила місце проживання та зареєструвала його у встановленому законом порядку про що свідчить її довідка ВПО. На нову адресу їй нічого не надходило, на телефонний номер зазначений у ЄДР жодних дзвінків не поступало, в особистому кабінеті жодних недоїмок не було. Податкова вимога не була надіслана за адресою платника податків, доказів її надсилання матеріали справи не містять. Вказує, що в заяві від 25.01.2023 позивачка просила перевести її на 2 групу (10%) починаючи з першого числа наступного місяця, в кабінеті платника податків станом на 01.02.2023 відповідачка мала інформацію про перебування на 2 групі (10%). За період з 01.02.2023 по 31.03.2023 року відповідачка отримала дохід у розмірі 1010000 грн, які були включені в дохід за 11 місяців 2023 року, однак згідно розрахунку в акті камеральної перевірки ці доходи були розраховані за 9 місяців, тому це призвело до помилкового визначення суми донарахування в розмірі 197 663, 40 грн, що є протиправним та суперечить чинному законодавству.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що станом на дату подання адміністративного позову, апелянт мала заборгованість у загальному розмірі 209 055,45 гривень, який виник в результаті несплати грошових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб визначених контролюючим органом. За результатами камеральної перевірки складено акт від 19.03.2024 №10596/20-40-24-21-06/2826812408 та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштову адресу та за допомогою Електронного кабінету платника податків. 06.04.2024 року лист повернуто з поміткою «за закінченням терміну зберігання». В ГУ ДПС сформоване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 №00/21943/2421 та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштову адресу та за допомогою Електронного кабінету платника податків. 11.05.2024 року лист повернуто з поміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 була платником єдиного податку наступних груп: з 01.05.2018 - 31.03.2022, з 01.04.2023 - платник 2 групи, ставка податку - 10%; з 01.04.2022 - 31.03.2023 - платник 3 групи, ставка податку 2% (особливості оподаткування відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу). Дохід, вказаний ФО-П ОСОБА_1 в податковій декларації платника єдиного податку фізичних осіб - підприємців за період рік 2023, дата подання декларації 27.02.2024, реєстраційний номер 9384518354 склав 5 508 606,00 грн., таким чином був перевищений обсяг доходу, дозволений пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Кодексу. ФО-П ОСОБА_1 надано лист до ГУ ДПС лише 24.01.2025 (вх. № 6647/6) з повідомленням, що платник тимчасово проживає за адресою, а саме; АДРЕСА_2 . 29.01.2025 № 3747/6/20-40-24-21-17 платнику надано відповідь та надіслано засобами поштового зв'язку та за допомогою Електронного кабінету платника податків. Оскільки, такі дії не здійснені, вся кореспонденція надсилається на адресу відповідно до реєстраційних даних, а саме: АДРЕСА_3 . Наявність суми податкового боргу підтверджується даними інтегрованих карток платника податків за 2024 рік. Звертав увагу, що усі наведені апелянтом доводи направлені лише на доведення неправомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у передбаченому законом порядку як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області, податковий номер 2826812408, податкова адреса платника податків: АДРЕСА_3 , код виду економічної діяльності за КВЕД (основний): 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
Відповідно до реєстру платників єдиного податку Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку 2 групи з 01.05.2018 по 31.03.2022 (ставка податку 10%). З 01.04.2022 по 31.03.2023 була платником єдиного податку 3 групи з особливостями оподаткування на період воєнного, надзвичайного стану в України (ставка податку 2%). З 01.04.2023 по теперішній час зареєстрована платником єдиного податку 2 групи за ставкою 10%. Перебування на сплаті єдиного податку 3 групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні згідно пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ" Перехідні положення" ПК України (за ставкою 2%) в 2023 році складає 3 місяці.
Головним управління ДПС у Харківській області на підставі 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1, пункту 5.1 статті 75 розділу ІІ ПК України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II ПК України та ст. 86 розділу ІІ проведено камеральну перевірку показників зазначених в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік (дата подання декларації 27.02.2024, реєстраційний номер 9384518354).
За результатами проведеної перевірки складено Акт камеральної перевірки від 19.03.2024 №10596/20-40-24-21-06/2826812408, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХIV, підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, занижено податкове зобов'язання з єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2023 рік, від 27.02.2024 №9384518354 на суму 197 663, 40 грн., який направлено платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідно до даних ДРФО.
06.04.2024 лист повернуто поштовим відділенням до ГУ ДПС у Харківській області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
На підставі вищевказаного Акту ГУ ДПС у Харківській області сформоване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 №0/21943/24-21, Форма “Р», за порушення пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХIV, підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яким встановлено перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, та не застосовано ставку 15% з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 9-1.4.3 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України на загальну суму 217 429, 74 грн (а.с. 16), який направлено платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідно до даних ДРФО.
11.05.2024 лист повернуто поштовим відділенням до ГУ ДПС у Харківській області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
13.06.2023 сформована податкова вимога №0005786-1311-2040 форма "Ф", яка направлена платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідно до даних ДРФО та повернута 03.07.2024 до ГУ ДПС у Харківській області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Станом на дату подання позову відповідачка має податковий борг з єдиного податку фізичних осіб у розмірі 209 055,45 гривень (основний платіж).
Наявність податкового боргу підтверджується даними інтегрованих карток платника податків за 2024 рік (а.с. 24-25).
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Харківській області від 06.12.2024 №24791/5/20-40-13-11-18 податковий борг по ФО-П ОСОБА_1 з моменту вручення податкової вимоги існував не припиняючись. Податкова вимога від 13.06.2024 №0005786-1311-2040 не скасовувалась, не перебувала на оскарженні, є чинною (а.с. 23).
Оскільки вказана податкова вимога не втратила юридичної сили, тому позивач звернувся зо суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податків (зворотній бік) відповідач має податковий борг, податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною, тому дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
Згідно зі ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Пунктом 49.1 ст. 40 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з п. 292.13 ст. 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 ПК України).
Пунктом 293.1 ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Положеннями п. 293.2 ст. 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 293.4 ст. 293 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи-підприємці) у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; 5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.
Абзацом 2 п. 293.8 ст. 293 ПК України встановлено, що ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Відповідно до п. 296.5 ст. 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.
Підпунктом 296.5.1. п. 296.5. ст. 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пп. 296.5.2. п. 296.5. ст. 296 ПК України платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Пунктом 291.4 статті 291 цього ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесені доповнення до підрозділу 8 “Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України. Відповідно до підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Кодексу, не включається до обсягу доходу визначеного підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.
Отже, платниками єдиного податку другої групи є фізичні особи - підприємці, обсяг доходу який не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6700 грн.
Таким чином, обсяг доходу суб'єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування, протягом календарного року не повинен перевищувати - 5 587 800 грн.
У разі суми перевищення обсягу доходу застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків (пп. 2 п. 293.8 ст. 293 ПК України).
В ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу, визначеного у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України для платників єдиного податку 2 групи, та в порушення пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України, не визначено суму доходу, яка підлягає оподаткуванню за ставкою 15% згідно з пунктами 293.4, 293.8 ст. 293, пп. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296 розділу ХІV, пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. До суми перевищення обсягу доходу була застосована ставка єдиного податку у розмірі 15% (пп. 2 п. 293.8 ст. 293 ПК України), що склало 197 663, 40 грн.
Відповідно до Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 у 2023 році перебувала на особливих умовах 3 місяці з 01.01.2023 по 31.03.2023 - платником 3 групи, ставка податку 2% (особливості оподаткування відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX “Перехідні положення» Кодексу) та платником єдиного податку 2 групи ( 10%) - 9 місяців з 01.04.2023 - 31.12.2023.
Підпунктом 9.6 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX в редакції Закону №2142-IX від 24.03.2022 встановлено, що податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 9.7 цього пункту для подання податкової декларації.
Відповідно до розрахунку:
- період, за який подана декларація - 2023 рік;
- задекларована сума доходу - 5 508 606 гривень;
- граничний обсяг доходу, визначеного пп. 914.3 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України - 4 190 850 грн. (5587800 грн.: 12 місяців календарного року * 9 місяців перебування платником єдиного податку на другій групі);
- сума перевищення обсягу доходу, ставка 15 % - 1 317 756 грн. (5 508 606 грн. - 4 190 850 грн).
Перевіркою встановлено, що сума єдиного податку, зазначена ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації за 2023 рік є меншою ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету.
Розрахунок суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету (грн):
- задекларована сума доходу - 5 508 606 грн.;
- сума перевищення обсягу доходу - 1 317 756 грн.;
- сума податку за ставкою 15% - 197 663, 40 грн.
Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом правомірно встановлені порушення вимог пунктів 293.4 та 293.8 статті 293, пункту 295.7 статті 295, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу ХІV ПК України, а саме: платником податків у 2023 році не визначено обсяг доходу, встановлений п. 291.4 ст. 291 ПК України, пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року та не задекларовано податкове зобов'язання з єдиного податку за ставкою 15% у сумі 197 663, 40 грн. з суми перевищення обсягу доходу, визначеного пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України.
Відповідно до ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Відповідно п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Положеннями пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За результатами камеральної перевірки показників зазначених в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік на підставі Акту від 19.03.2024 №10596/20-40-24-21-06/2826812408 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 №0/21943/24-21, Форма “Р» на загальну суму 217429, 74 грн (а.с. 16), яке направлено платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідно до даних ДРФО.
11.05.2024 лист повернуто поштовим відділенням до ГУ ДПС у Харківській області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Також, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 13.06.2023 №0005786-1311-2040, яка направлена платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідно до даних ДРФО та повернута 03.07.2024 до ГУ ДПС у Харківській області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, в силу приписів ПК України, податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються належним чином врученими платнику.
Доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги в судовому порядку матеріали справи не містять.
Тобто, податкове зобов'язання платника податків, вважається узгодженим та набуло статусу податкового боргу, дані щодо сплати відповідачкою податкової заборгованості на дату розгляду справи відсутні.
Стосовно доводів відповідачки щодо не отримання ані копії акту камеральної перевірки, ані копії оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, ані податкової вимоги, оскільки у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення відповідачка змінила місце проживання та зареєструвала його у встановленому законом порядку про що свідчить її довідка ВПО, а на нову адресу їй нічого не надходило, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом було направлено акт камеральної перевірки, спірне податкове-повідомлення рішення та податкову вимогу на податкову адресу відповідачки: АДРЕСА_3 .
Так, відповідачем надано до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600900447571 про надсилання акту перевірки (повернулось 06.04.2025), №0600913531997 про надсилання податкового повідомлення-рішення (повернулось 11.05.2024), №0600930860090 про надсилання податкової вимоги (повернуто 03.07.2024), але ці повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто із відміткою органу поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання».
Порядок листування з платником податків встановлено ст. 42 ПК України.
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п.42.3 ст. 42 ПК України).
Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Водночас, п. 63.5. ст.63 ПК України встановлено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 66.1.3 пункту 66.1. ст.66 ПК визначено, що документально підтверджена інформація, що надається платниками податків, є підставою для внесення змін до облікових даних платника податків.
Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Матеріалами справи підтверджується, що акт перевірки, податкове повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, наявну в контролюючого органу згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків на момент їх формування і надіслання, а саме: АДРЕСА_3 .
Колегія суддів враховує, що відповідно до положень податкового законодавства на платника податків покладено обов'язок повідомити податковий орган, на обліку в якому він перебуває, щодо зміни даних облікової картки платника податків, зокрема, й щодо податкової адреси.
Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2023 року у справі № 120/7318/21-а зазначив, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 200/1185/21-а вказав, що на платника податку (фізичну особу) покладено обов'язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), а невиконання такого обов'язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу. Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Таким чином, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки. Відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, саме платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази щодо направлення контролюючим органом акту перевірки, податкового-повідомлення рішення та податкової вимоги на адресу відповідачки, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника податків.
Відповідно до пояснень ГУ ДПС в Харківській області ФО-П ОСОБА_1 лише 24.01.2025 року надано лист з повідомленням, що платник тимчасово проживає з адресою: АДРЕСА_2 , однак, оскільки відповідачкою не вчинено дій відповідно до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №822 від 29.09.2017, вся кореспонденція надсилається на адресу: АДРЕСА_3 .
Доказів вчинення дій, передбачених Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків №822 від 29.09.2017 про повідомлення податковий орган про зміну місця проживання апелянткою не надано, тому її доводи про не направлення контролюючим органом акту перевірки, податкового-повідомлення рішення та податкової вимоги на адресу відповідачки є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що номер телефону відповідачки зазначений у ЄДР не звільняє платника податків від обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що в заяві від 25.01.2023 позивачка просила перевести її на 2 групу (10%) починаючи з першого числа наступного місяця, тому податковий орган мав обов'язок перевести її з 01.02.2023 року на 2 групу за ставкою 10%, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до наявних в Єдиному реєстрі платників єдиного податку даних Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку 2 групи з 01.05.2018 по 31.03.2022 (ставка податку 10%). З 01.04.2022 по 31.03.2023 була платником єдиного податку 3 групи з особливостями оподаткування на період воєнного, надзвичайного стану в України (ставка податку 2%). З 01.04.2023 по теперішній час зареєстрована платником єдиного податку 2 групи за ставкою 10%.
Згідно з підпунктом 9.9. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій вій перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів.
У підпункті 298.1.5 статті 298 Кодексу зазначено, що за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Оскільки ФО-П ОСОБА_1 25.01.2023 подала заяву зі зміною ставки перебування на спрощеній системі, тому її з 01.04.2023 було переведено на 2 групу за ставкою 10%.
Доказів незгоди або оскарження вказаного рішення податкового органу ФО-П ОСОБА_1 не надала. Доводи відповідачки про те, що в кабінеті платника податків станом на 01.02.2023 вона мала інформацію про перебування на 2 групі (10%) жодним доказом не підтверджені.
Стосовно доводів апелянтки про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з наявного в матеріалах справи конверту з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35) на адресу ФО-П ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , судом першої інстанції була направлена копія ухвали про відкриття спрощеного провадження від 16.12.2024, яка повернута відправнику 06.01.2025 року з поміткою "за закінченням терміну зберігання".
Як вже встановлено судовим розглядом, відповідачка не вчинила дій, передбачених Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків №822 від 29.09.2017 про повідомлення податковий орган про зміну місця проживання, як на час складення акту перевірки, податкового-повідомлення рішення, податкової вимоги так і на час розгляду справи судом першої інстанції, тому її доводи про не повідомлення її належним чином про розгляд справи є необгрунтованими.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, а аргументи та доводи апелянта не спростовують висновків суду та не вказують на наявність порушень норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 по справі № 520/34254/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло