12 травня 2025 р. Справа № 480/3321/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 12.06.24 по справі № 480/3321/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Сумській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Миколаївській області, другий відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 184050007431 від 15.12.2023 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до стажу період підприємницької діяльності з 01.09.1993 року по 31.12.1997 рік та призначити пенсію за віком з дати звернення за її призначенням, а саме з 11.12.2023 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити пенсію з дати звернення за її призначенням, а саме з 16.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність прийнятого ГУ ПФУ в Миколаївській області рішення № 184050007431 від 15.12.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки долучена позивачем разом із заявою довідка від 11.08.2023 № 594/06-16 про сплату страхових внесків у повному обсязі відповідає зразку, визначеному у Додатку № 1 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), а тому підстави для її неврахування та, як наслідок, неможливості зарахування до страхового стажу періодів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.09.1993 по 31.12.1997 - відсутні.
До того ж, другим відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком всупереч частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів з метою спростування будь-яких сумнівів.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 480/3321/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 184050007431 від 15.12.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.09.1993 року по 31.12.1997 рік.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Другий відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 480/3321/24 задовольнити; рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 480/3321/24 скасувати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2024 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді Бегунц А.О., Курило Л.В.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.24 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 480/3321/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Другого апеляційного адміністративного суду № 02-01/1177 від 03.03.2025, у зв'язку припиненням повноважень судді Мельнікової Л.В. з 20.02.2025 року у зв'язку із смертю та відповідно до статті 123, 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 визначено склад суду для розгляду справи № 480/3321/24: головуючий суддя Перцова Т.С., судді Макаренко Я.М., Жигилій С.П.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 480/3321/24 прийнято до свого провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року по справі № 480/3321/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про залишення судом першої інстанції поза увагою того факту, що у розумінні підпункту 1 пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування включаються до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії лише за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру, а надана позивачем довідка від 11.08.2023 № 594/06-16 про сплату страхових внесків не містить відомостей ані про систему оподаткування, ані про сплату страхових внесків, що унеможливлює врахування відомостей, зазначених в ній.
З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.10.2018 по справі № 643/20104/15-а вказував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, а після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, яких, у свою чергу, ОСОБА_1 надано не було.
Позивач та перший відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2023 позивач звернувся до ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком.
06.09.2023 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 184050007431 про відмову у призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.08.1985 по 30.08.1990, оскільки відсутній номер наказу про звільнення, а тому зазначений період необхідно підтвердити уточнюючою довідкою на підставі первинних документів. Право на призначення пенсії за наявними документами набуде 16.08.2028 (а.с. 12).
11.12.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.12.2023 ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 184050007431, в обґрунтування якого зазначено про неможливість зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності: з 01.09.1993 по 31.12.1997 згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.08.2023 № 594/06-16 про сплату внесків, оскільки довідка не містить підстав видачі. А відтак, зроблено висновок про відсутність права на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років (а.с. 11).
Не погодившись із зазначеним рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області № 184050007431 від 15.12.2023, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки позивачем надано до матеріалів справи довідку ГУ ПФУ в Сумській області від 11.08.2023 № 596/06-16, якою, територіальним органом Пенсійного фонду України підтверджено факт сплати ОСОБА_1 страхових внесків з 01.09.1993 по 31.12.1997 року, а пенсійним органом, в свою чергу, будь-яких доказів, які б давали підстави ставити під сумнів інформацію, викладену у вказаному документі, подано не було.
З огляду на неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідачів, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити з 11.12.2023 пенсію за віком та зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області виплатити з 16.08.2023 пенсію.
Суд вважав, що порушені пенсійні права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.09.1993 року по 31.12.1997 рік із повторним розглядом його заяви від 11.12.2023 з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (справа переглядається в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 12 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно, 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року, 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року, 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року, 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року, 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Таким чином, необхідними умовами для призначення чоловікам пенсії за віком є, зокрема, досягнення 60 років та наявність страхового стажу не менше 30 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досяг 60 років.
У якості підстави для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком другим відповідачем зазначено про відсутність необхідного страхового стажу, що становить 30 років, що обумовлено неможливістю зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності :
- з 01.09.1993 по 31.12.1997 згідно із довідкою ГУ ПФУ в Сумській області про сплату страхових внесків від 11.08.2023 № 594/06-16, оскільки довідка не містить підстав видачі;
- з жовтня 1992 року по серпень 1993 року, з січня 1998 року по січень 1999 року, з грудня 1999 року по лютий 2001 року, з січня 2002 року по грудень 2003 року, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату страхових внесків.
Оскільки позивачем оскаржується відмова другого відповідача лише в частині незарахування періодів ведення підприємницької діяльності з 01.09.1993 по 31.12.1997, правова оцінка обґрунтованості відмови у зарахуванні інших періодів, колегією суддів не надається.
З приводу правомірності відмови у зарахуванні періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.09.1993 по 31.12.1997 згідно із довідкою ГУ ПФУ в Сумській області про сплату страхових внесків від 11.08.2023 № 594/06-16, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 за № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 за № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 за № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року - підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
З наведеного слідує, що законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності і застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.08.2024 по справі № 580/7175/21, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано довідку Відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного управління, якою підтверджено те, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1993 по 31.12.1997 сплачував страхові внески.
Довідка видана для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 .
Таким чином, вказаним документом у повному обсязі підтверджується факт сплати позивачем у період з 01.09.1993 по 31.12.1997 обов'язкових платежів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість тверджень другого відповідача про зворотне. Відтак, у пенсійного органу відсутні правові підстави для незарахування вказаних періодів підприємницької діяльності до страхового стажу позивача з метою з'ясування наявності у нього права на пенсію за віком.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що така довідка не містить підстав видачі, колегія суддів зазначає наступне.
Додатком № 1 до Порядку № 637 затверджено примірний зразок довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (в редакції, чинній станом на момент видачі позивачу такого документу), відповідно до якого, обов'язковими реквізитами довідки є, зокрема: штамп управління Пенсійного фонду України, дата та номер, прізвище, ім'я та по батькові особи, якій вона видана, період виплати страхових внесків до пенсійного фонду, підпис представника Пенсійного фонду та печатка.
Відтак, затвердженим Кабінетом Міністрів України зразком довідки про сплату страхових внесків не передбачено зазначення у ній такого реквізиту, як підстава видачі.
З огляду на вказане, на переконання колегії суддів, незазначення у спірній довідці підстави видачі не спричиняє втрату таким первинним документом юридичної сили та не спростовує реальність наведених у ній відомостей, а тому неврахування її пенсійним органом є неправомірним.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 184050007431 від 15.12.2023 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, що зумовлює його скасування та є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення № 184050007431 від 15.12.2023 прийняте другим відповідачем без надання належної оцінки відомостям, які зазначені у наданих позивачем разом із заявою документах та за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду.
Таким чином, другий відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що для ефективного та належного способу захисту порушеного права слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.09.1993 по 31.12.1997 та повторно розглянути заяву від 11.12.2023 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині, що підлягала перегляду в апеляційному порядку, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 480/3321/24 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій