12 травня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1504/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є, розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 360/1504/23 за позовом адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
30 квітня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 360/1504/23 за позовом адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування вищевказаної заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №360/1504/23, зміненим Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, визнано протиправним та скасовано пункт 4.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466 «Про результати службового розслідування» (в редакції згідно з наказом командира військової частини від 11.03.2024 № 969 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466») та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 утримані з нього на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466 “Про результати службового розслідування» грошові кошти у сумі 83 138,49 грн.
12 лютого 2025 року позивачем отримано виконавчий лист по справі.
Наразі виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ВП №77611679, ідентифікатор доступу АБД3В6ДД425Д), проте боржник й у межах виконавчих проваджень судове рішення реально не виконує.
Більш того, згідно з рішенням суду у даній справі, боржник зобов'язаний не тільки нарахувати, а й виплатити (повернути) позивачу грошові кошти, утримані з нього, а ще з підстав скасування пункту наказу про притягнення до матеріальної відповідальності позивача - припинити утримання з позивача коштів. Проте, до цього часу із грошового забезпечення позивача відповідачем утримуються грошові кошти за скасованим пунктом наказу.
Заявник зазначає, що рішення суду вказує на обов'язок не тільки нарахувати певні кошти і виплатити їх, а також припинити утримання коштів. Проте, відповідачем не вжито жодних заходів реального виконання рішення - виплати коштів (відсутні накази на виплату, розрахунки, звернення щодо виділення додаткових коштів на виконання рішення суду, тощо) та зупинення стягнення.
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 у адміністративній справі №360/1504/23 протягом 10 днів із дати винесення ухвали за результатом розгляду даного клопотання (заяви).
Ухвалою суду від 01.05.2025 призначено до розгляду в порядку письмового провадження заяву адвоката Щасливового Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 25 квітня 2024 року у справі № 360/1504/23 за позовом адвоката Щасливового Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач надав свої пояснення щодо встановлення строку для подання звіту, відповідно до яких зазначив таке.
Військовою частиною НОМЕР_1 повторно направлено заявку № 6 від 01.05.2025 до Фінансового економічного управлінні Командування сухопутних сил, на повному фінансово-господарському забезпеченні якої перебуває відповідач, а також є її підпорядкованим підрозділом, визначеним Міністерством оборони України.
Через відсутність фінансування у військовій частині НОМЕР_1 , кошти ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені. У зв'язку із тим, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів, у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати.
Станом на 08 травня 2025 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходило. Військова частина НОМЕР_1 не може підпадати до кола осіб суб'єктів владних повноважень для практичного виконання судового рішення в частині здійснення грошових виплат військовослужбовцям, оскільки військова частина НОМЕР_1 не має своїх фінансових окремих рахунків, не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України та перебуває на фінансовому забезпеченні.
Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, оскільки саме з державного бюджету вкотре не надходять кошти для виконання рішень судів.
Верховний Суд в постанові від 11 червня 2020 року по справі №640/13988/19 зазначив, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 не с розпорядником коштів, тому на замовлення та одержання коштів для виконання рішення суду потрібен певний час, а також те, що переважна кількість коштів із бюджету країни направлена на фінансування обороноздатності Держави, станом на сьогодні вживаються заходи щодо виконання рішення суду. Причинною вчасного не виконання рішення суду є відсутність відповідних бюджетних коштів.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року (справа №806/2143/15, адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу на те, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відсутність бюджетного та іншого фінансування, коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Враховуючи наведене, відсутність бюджетного та іншого фінансування, коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат, а тому не здійснення виплати, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, нарахованої заборгованості не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
При вирішенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд виходить з такого.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №360/1504/23, з урахуванням його зміни постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025, частково задоволено позов адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії:
визнано протиправними та скасовано пункт 4.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466 “Про результати службового розслідування» (в редакції згідно з наказом командира військової частини від 11.03.2024 № 969 “Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466»);
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 утримані з нього на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466 “Про результати службового розслідування» грошові кошти у сумі 83 138,49 грн.
12 лютого 2025 року позивачем отримано виконавчий лист по справі в частині вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 утримані з нього на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 №7466 “Про результати службового розслідування» грошові кошти у сумі 83 138,49 грн.
14.03.2025 позивач звернувся до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77611679, з примусового виконання виконавчого листа по справі № 360/1504/23, виданого 12.02.2025 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 утримані з нього на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 № 7466 «Про результати службового розслідування» грошові кошти у сумі 83 138,49 грн.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.05.2025 ВП №77611679 на військову частину НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.
Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаними нормами визначено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як встановлено судом, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №360/1504/23, набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025.
Виконавче провадження № 77611679 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 360/1504/23, виданого 12.02.2025 Луганським окружним адміністративним судом, відкрито постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.03.2025.
При цьому, постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.05.2025 ВП №77611679 на військову частину НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.
Інформації про завершення зазначеного виконавчого провадження, станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, до суду не надано. Тобто, станом на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, наявне відкрите виконавче провадження з виконання судового рішення у цій справі.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Отже наразі неможливо стверджувати, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваних результатів.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 згідно поданої заяви про встановлення судового контролю в адміністративній справі посилається на ту обставину, що на підставі рішення суду по справі, що набрало законної сили, військова частина НОМЕР_1 зобов'язана не тільки нарахувати, а й виплатити (повернути) позивачу грошові кошти, утримані з нього (83 138,49 грн), а й з підстав скасування пункту наказу про притягнення позивача до матеріальної відповідальності - припинити утримання з нього коштів. Однак, як стверджує позивач, за скасованим пунктом наказу військовою частиною НОМЕР_1 до теперішнього часу утримуються кошти із грошового забезпечення позивача.
Разом з тим, наданими відповідачем доказами, зокрема довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 , підтвердується, що з березня 2025 року з ОСОБА_1 не утримаються «збитки, завдані державі».
При цьому, військова частина НОМЕР_1 тривалий час приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області та постійно здійснює зміну місця дислокації. Відповідач перебуває на повному фінансово-господарському забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є підпорядкованим підрозділом, визначеним Міністерством оборони України, відтак не є розпорядником коштів.
Отже, виплата коштів позивачу на виконання рішення суду залежить від належного фінансування військової частини НОМЕР_1 розпорядником коштів.
Водночас, відповідачем до матеріалів справи надано заявку-розрахунок № 6 від 01.05.25, направлену до Фінансового економічного управлінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення А0536 на травень 2025 року із розрахунком потреби у коштах, відповідно до якої вбачається, що відповідачем включено заборгованість за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №360/1504/23 в сумі 83 139,00 грн до основної заявки-розрахунку на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на травень 2025 року ВЧ НОМЕР_1 .
Однак, на час розгляду заяви, відповідні кошти відповідачу не виділені, що позбавляє його можливості наразі виконати рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 83 138,49 грн.
Таким чином, відповідач щодо невиплати коштів ОСОБА_1 не заперечує та зазначає, що така виплата можлива лише у випадку надходження коштів з Фінансово- економічного управління Командування сухопутних сил.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки наразі не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача саме під час виконання даного рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також те, що триває виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 248, 254, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі № 360/1504/23 за позовом адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян