про самовідвід судді
12 травня 2025 року м. Київ № 320/15959/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву судді Панової Г.В. про самовідвід за матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України,
Окружного адміністративного суду міста Києва
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо недофінансування фонду заробітної плати Окружного адміністративного суду міста Києва за січень 2025 року в частині здійснення нарахування судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня у розмірі 3 028,00 грн;
- зобов?язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за січень 2025 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2025 року становить 3 028,00 грн., а всього в сумі 53 823,75 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо ненарахування та невиплати судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень 2025 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня у розмірі 3 028,00 грн;
- стягнути з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за січень 2025 року у розмірі 53 823,75 грн., з урахуванням вже виплачених сум;
- допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення суми недоплаченої суддівської винагороди за один місяць.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справа № 320/15959/25 передана на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.
Головуючий суддя Панова Г.В. подала заяву про самовідвід. Заяву про самовідвід обгрунтувала тим, що позивач - ОСОБА_1 є сином судді Кобилянського М.Г., який з 2006 року по 2009 рік, одночасно із суддею Пановою Г.В., яка у той час працювала на посаді помічника судді Вищого адміністративного суду України, перебував на посаді судді Вищого адміністративного суду України. Крім того, у вказній заяві зазначено, що суддя також заявляла самовідвід з аналогічних підстав в іншій справі за позовом ОСОБА_1 .
Отже, з метою недопущення у будь-кого сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Панової Г.В. під час розгляду справи, суддя вважає, що не може брати участь у розгляді даної справи.
Згідно з частиною першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених статтями 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
У відповідності до вимог пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно положень частин першої-третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» («Piersac vs Belgium») ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» («Ferrantelli and Santangelo v. Italy»), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, з метою забезпечення повного, об'єктивного, неупередженого розгляду і вирішення справи № 320/15959/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та з метою недопущення у будь-кого сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Панової Г.В. під час розгляду справи № 320/15959/25, суд дійшов висновку, що заява судді про самовідвід є вмотивованою, а відтак підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 36-38, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Заяву судді Панової Г.В. про самовідвід у справі № 320/15959/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Передати адміністративну справу № 320/15959/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Панова Г. В.