12 травня 2025 року № 640/18768/19
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043404204, №0043414204, №0043454204, №0043644204, №0043484204, від 11.09.2019 №0070214204.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з огляду на відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства. Позивач вважає, що він правомірно включив до складу витрат вартість витрат на придбання автозапчастин та послуги ремонту за 2016-2018 роки відповідно до первинних та розрахункових документів, наданих під час перевірки, та якими підтверджено вартість придбаних запчастин та послуг по ремонту. Окрім того, позивачем наголошено на тому, що відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, в частині чіткого викладення порушень та посилання на первинні документи. Зауважено, що нормами Податкового кодексу України не передбачено критеріїв визначення основних засобів подвійного призначення та не встановлено поняття «легковий автомобіль» чи «вантажний автомобіль», а транспортні засоби позивача - фургони, не є вантажним або легковим автомобілем та не є основним засобом подвійного призначення. На думку позивача, висновки відповідача щодо не визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість спростовуються наданими до справи доказами, а висновки про несвоєчасне оформлення та відсутність реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними доказами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11.05.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 скасовано, справу №640/18768/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Приймаючи вказану постанову, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій залишилися не дослідженими копії первинних документів щодо підтвердження/або не підтвердження віднесення вантажних фургонів до категорії вантажних або легкових автомобілів, а, отже, до засобів подвійного призначення.
Разом з тим, судом касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не встановлено, яке саме майно використовував ФОП ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся для здійснення підприємницької діяльності, коли були оформлені правовстановлюючі документи на право володіння, користування або розпорядження об'єктом оподаткування, а також строки надання відомостей про ці об'єкти оподаткування через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП.
Окрім того, Верховним Судом вказано про ненадання судами попередніх інстанцій оцінки відсутності можливості фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, чи брали такі товари участь в господарських операціях, та взагалі не досліджено вказані первині документи в розрізі здійснення господарських операцій. Також судами не надано оцінки висновкам відповідача про порушення термінів реєстрації податкових накладних та, що протягом 2016-2018 років не виписувались та не реєструвались податкові накладні відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. Тоді як, згідно з актом перевірки та доводами відповідача, за результатами дослідження взаємовідносин позивача з контрагентами, зроблено висновок, що останні не виписували та не реєстрували на адресу позивача податкові накладні. Також згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контролюючий орган дійшов висновку про відхилення сум податкових зобов'язань з ПДВ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2022 прийнято адміністративну справу №640/18768/19 до провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №640/18768/19.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2022 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.07.2023 о 15:00.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, вказавши, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено за 2016 рік до складу витрат вартість витрат на придбання автозапчастин та послуги ремонту, зокрема, до складу витрат в декларації про майновий стан та доходи, поданої до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДПС у м. Києві від 18.08.2017 (уточнююча) №9271081939 за 2016 рік, включено вартість придбаних автозапчастин та послуги ремонту на загальну суму 1 859 068,00 грн., тоді як відповідно до наданих до перевірки первинних та розрахункових документів вартість придбаних автозапчастин та послуг ремонту становить 1 232 391,45 грн. Вказано, що ФОП ОСОБА_1 за 2017-2018 роки неправомірно віднесено до складу витрат вартість витрат на придбання автозапчастин та послуги ремонту на загальну суму 4 192 820,00 грн (без ПДВ), в т.ч. за 2017 рік - в сумі 1 387 328,00 грн. та за 2018 рік в сумі 2 805 492,00 грн вантажних автомобілів (основні засоби подвійного призначення). Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про майновий стан та доходи, встановлено його заниження на загальну суму 3 986 545,54 грн., в т.ч. за 2016 р. в сумі - 414 912,62 грн., 2017 р. на суму 1 354 974,25 грн., за 2018 р. на суму 2 216 658,67 грн., чим порушено пункт 177.2. статті 177 Податкового кодексу України.
Відповідачем вказано, що в порушення вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не визначено податкові зобов'язання з ПДВ за операціями постачання послуг по виписаних та зареєстрованих ЄДРПН податкових накладних ТОВ «Алерс Україна» па загальну суму ПДВ 2500 грн, (податкова накладна №34 від 14.09.2017 на загальну суму 7500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1250,00 грн, податкова накладна №35 від 14.09.2017 на загальну суму - 7500,00 грн в т.ч. ПДВ - 1250,00 гривень). У порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов'язання по операціях з придбання товарів/послуг, що не використовуються: в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, що призвело до заниження податкових зобов'язання з податку на додану вартість у сумі ПДВ 36580 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг...» на загальну суму ПДВ 7278 гривень. За результатами перевірки повноти нарахування податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період на загальну суму - 47858 гривень. Також, на порушення вимог підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, не подано до податкового органу за місцем реєстрації, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.07.2023) провадження у справі №640/18768/19 зупинено у зв'язку з перебуванням представника позивача - Лєдовського А.В. у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, до усунення зазначених обставин.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року скасовано, а справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано до розгляду судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 10.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 10.07.2024, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи документи, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлені Актом від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .
У ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:
- пункт 177.10 статті 177 ПК України, Порядок ведення книги доходів і витрат, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, а саме, неналежне ведення книги обліку доходів і витрат;
- пункти 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за перевірений період в розмірі 717 578,20 грн;
- пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 - 2018 роки в розмірі 59 798,17 грн;
- підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України - не нарахування та не утримання, не перерахування до бюджету податку на доходи під час виплати (нарахування) заробітної плати за перевіряємий період на загальну суму 1150,00 грн;
- пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - не утримання та не перерахування до бюджету військового збору під час виплати (нарахування) заробітної плати за перевіряємий період на загальну суму 96,00 грн;
- пункти 1, 4 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7, статтю 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та не перераховано єдиний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті, в сумі 242 366,46 грн;
- пункти 1, 4 частини другої статті 6, пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та не перераховано єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам за перевіряємий період на загальну суму 1 408,00 грн;
- абзац 1 частини другої статті 7 Розділу ІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено самостійно визначений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначене за звітами про суму нарахованої заробітної плати;
- пункт 187.1 статті 187, статтю 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 47 858,00 грн.;
- підпункт 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України - не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП;
- пункт 51.1 статті 51 ПК України - не відображено в розрахунку за формою 1ДФ за І квартал 2017 року інформацію про нараховані та виплачені суми доходів;
- пункт 198.5 статті 198, пункт 201.10 статті 201 ПК України - не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму податку на додану вартість 36 580,00 грн.
На підставі Акта перевірки від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 відповідачем 11.06.2019 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0043404204, яким за порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 1 076 367,30 грн., у тому числі за грошовим зобов'язанням 717 578,20 грн. та за штрафними санкціями 358 789,10 грн.;
- №0043454204, яким за порушення статті 198 Податкового кодексу України згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 59 822,50 грн., у тому числі за грошовим зобов'язанням 47 858,00 грн. та за штрафними санкціями 11 964,50 грн.;
- №0043484204, яким за порушення підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.;
- №0043414204, яким за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на загальну суму 89 697,25 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 59 798,17 грн. та за штрафними санкціями 29 899,08 грн.;
- №0043644204, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 1201 Податкового кодексу України за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму податку на додану вартість до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 18 291,64 грн.
Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду якої ДФС України прийнято рішення від 28.08.2019 №41520/6/99-99-11-05-01-25, яким скаргу ФОП ОСОБА_1 частково задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043634202 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 111,67 грн, застосованих за несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та зареєстрований в межах строків, визначених абзацами п'ятнадцятим - шістнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України, а в іншій частині залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2019 №0043404204, №0043414204, №0043454204, №0043484204, №0043644204.
За результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0070214204, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України, за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних дні на суму податку на додану вартість 1 083,33 грн застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 108,30 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 1 116,70 грн застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 220,33 грн.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043404204, №0043414204, №0043454204, №0043644204, №0043484204, від 11.09.2019 №0070214204 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
При цьому, необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов'язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період.
За змістом підпункту 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Підпунктом 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. вказаного пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Разом з тим, підпунктом 177.4.6. пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Суть установлених податковим органом порушень полягає в тому, що позивач неправомірно включив до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, суми на утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів), які, відповідно до вимог статті 177 ПК України до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються.
Вирішуючи подібні спори, де спірним питанням є правомірність віднесення вартості придбаних запасних частин для утримання та ремонту основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів, тощо до складу витрат підприємця, Верховний Суд у постановах від 11.10.2021 у справі №140/8956/20, від 12.11.2019 у справі №807/250/18, від 02.07.2020 у справі №560/389/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2170/19, від 03.06.2021 у справі №540/1969/19 висловив правову позицію, суть якої зводиться до наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
У розумінні статті 1 цього Закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
Транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди: загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу; спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач; спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.
Суд звертає увагу, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, перелік транспортних засобів, що віднесено до вантажних автомобілів та спеціалізованих автомобілів, був встановлений у Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів», затвердженому Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 №507 (далі - Наказ №507).
Наказом №507 було класифіковано автомобілі вантажні та автомобілі спеціалізовані.
Так, до вантажних автомобілів віднесено:
- 210201 автомобілі вантажні вантажопідйомністю до 3,5 т;
- 210202 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 3,5 до 5 т;
- 210203 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 5 до 12 т;
- 210204 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 12 до 20 т;
- 210205 автомобілі вантажні вантажопідйомністю більше 20 т;
- 210209 автомобілі вантажні інші.
До спеціалізованих автомобілів віднесено:
- 210301 тягачі дорожні;
- 210302 cамоскиди;
- 210303 автокрани;
- 210304 автобурові (деррік-крани);
- 210305 машини пожежні;
- 210306 автомобілі для перевезення рідких будівельних матеріалів;
- 210307 автомобілі аварійно-технічної служби;
- 210308 автомобілі-тягачі сідлові;
- 210309 автомобілі спеціалізовані інші.
Разом з тим, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Наказ №363), визначено види транспорту та порядок перевезення певних категорій товарів.
Так, у розділі І Наказу №363 визначено, що спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій.
Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Як встановлено судом, у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 використовувались у власній господарській діяльності транспортні засоби: Мерседес Бенц, вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_2 ; Мерседес Бенц, вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_3 ; Мерседес Бенц, спеціалізований вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_4 ; Мерседес Бенц, спеціалізований вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_5 ; Мерседес Бенц, спеціалізований вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_6 ; Мерседес Бенц, фургон номерний знак НОМЕР_7 ; Рено, спеціалізований вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_8 ; МАН, загальний вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_9 ; МАН, загальний вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_10 ; МАН, загальний вантажний фургон, номерний знак НОМЕР_11 , що підтверджено копіями свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів серій НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21.
Суд зазначає, що спеціалізований вантажний фургон - це транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення окремих вантажів.
Отже, транспортні засоби, які використовувались позивачем у господарській діяльності, не є основними засобами подвійного призначення, не віднесено до визначення вантажних автомобілів, а віднесено до спеціалізованих транспортних засобів.
Вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення зазначених в Акті перевірки транспортних засобів позивача до основних засобів подвійного призначення.
При цьому, відповідачем не заперечується, що вищевказані транспортні засоби, які належать позивачу, використовувались безпосередньо у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що ПК України не містить визначення, що саме розуміється під терміном «утримання основних засобів», а що вважається «ремонтом» та «технічним обслуговуванням», які витрати слід вважати витратами на утримання автомобіля, а які витрати відносяться до його ремонту, оскільки наслідки понесення цих витрат в податковому обліку є різними, одні витрати відносяться до витрат підприємця, а інші ні.
Визначення терміну «утримання автомобіля» надано у пункті 26 Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 №550, а саме - забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов'язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства. З аналізу даного визначення поняття «утримання транспортного засобу» слідує, що витрати (на паливо, запасні частини, шини, акумулятори), понесені позивачем у ході господарської діяльності (підтверджені відповідними первинними документами) стосуються конкретних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), та не є витратами на певні види робіт, при здійсненні комплексу операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або їх реєстрації та охорони, утилізації або видалення.
З аналізу визначення поняття «утримання транспортного засобу», встановленого пунктом 26 Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 слідує, що витрати (на паливо, запасні частини, шини, акумулятори) понесені позивачем у ході господарської діяльності (підтверджені актами списання товарно-матеріальних цінностей) стосуються конкретних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), та не є витратами на певні види робіт, при здійсненні комплексу операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або їх реєстрації та охорони, утилізації або видалення.
Таким чином, в даному випадку витрати на утримання ТЗ, не можна ототожнювати з документально підтвердженими витратами позивача, що мали місце у ході господарської діяльності.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, на підтвердження задекларованих витрат за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 до перевірки надано первинні бухгалтерські документи по фактично здійсненим витратам за 2016 рік, якими підтверджуються вартість придбаних автозапчастин та послуг з ремонту на суму 1 859 068,00 грн.
Так, позивачем на підтвердження вартості придбаних автозапчастин та послуг з ремонту надано копії наступних документів:
- рахунки від 20.10.2016 №011-07-АК/4968802-10, від 31.10.2016 №011-07-АК/4968820-10, від 05.08.2016 №АК/0253978, від 29.08.2016 №8, від 10.05.2016 №9675367, від 16.03.2016 №АІ/9147977, від 02.03.2016 №59714711-9, від 02.02.2016 №АІ-9146358, 01.09.2016 №ВО000038474 тощо;
- акти виконаних робіт (наданих послуг) від 01.11.2016, від 26.02.2016 №ВДН0008495, від 12.09.2016 №15145, від 31.05.2016 №95, від 30.09.2016 №16-0000282, від 30.09.2016 №16-0000281, від 06.09.2016, від 02.08.2016 №1080 тощо;
- квитанції від 27.01.201серії 03 №ААВ, від 30.11.2016 тощо;
- накладні від 30.11.2016 №SI0000521856, від 17.11.2016 №SI0000508336, від 04.11.2016 №SI0000496621, від 13.09.2016 №SI0000445196, від 13.09.2016 №SI0000445196, від 29.09.2016 №UAUJ2_160023700, від 24.09.2016 №UAUJ2_160023317, від 24.09.2016 №UAUJ2_160023322, від від 23.09.2016 №UAUJ2_160023273, від 23.09.2016 №UAUJ2_160023274, від 23.09.2016 №UAUJ2_160023231, від 23.09.2016 №UAUJ2_160023248, від 22.09.2016 №UAUJ2_160023083, від 22.09.2016 №UAUJ2_160023165, від 22.09.2016 №UAUJ2_160023142, від 21.09.2016 №UAUJ2_160023040, від 21.09.2016 №UAUJ2_160023050, від 08.08.201 №UAUJ2_160019224 тощо;
- видаткові накладні від 03.11.2016 №253724, від 29.09.2016 №UAUJ2_160023785, від 22.09.2016 №Ки/Х-00000001467, від 14.09.2016 №РВ-0000039, від 14.09.2016 №РВ-0000039, від 07.09.2016 №77927, від 30.09.2016 №РН-0812914, від 09.09.2016 №909-10 тощо;
- податкові накладні (зареєстровані у встановленому законом порядку) від 30.09.2019 №32167, від 29.09.2016 №9329054, від 27.09.2016 №48908, від 27.09.2016 №2701744, від 26.09.2016 №2600924, від 23.09.2016 №2301799, від 22.09.2016 №22201590, від 21.09.2016 №2101636, від 20.09.2016 №2001719, від 19.09.2016 №191616, від 13.09.2016 №20064, від 06.09.2016 №44015, від 06.09.2016 №442115, від 03.09.2016 №43576, від 31.10.2016 №3101687, від 28.10.2016 №2801717, від 13.10.2016 №1301736, від 12.10.2016 №1201486, від 10.10.2016 №1001529, від 04.10.2016 №400298, від 03.10.2016 №300535, від 30.11.2016 №3000538від 29.11.2016 №2900731, від 28.11.2016 №2800854, від 17.11.2016 №1700649, від 21.11.2016 №2100848, від 25.11.2016 №109 тощо.
Відповідачем, у свою чергу, не надано будь-яких пояснень та доказів на підтвердження неподання позивачем підтверджуючих документів на придбання автозапчастин та послуг з ремонту.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, відповідачем під час проведення перевірки не взято до уваги, що частина придбаних запчастин використана позивачем під час надання послуг з ремонту транспортних засобів замовників послуг.
При цьому, з огляду на викладене, класифікація належних позивачу автомобілів, як вантажних чи спеціалізованих, не має правового значення, оскільки у межах спірних правовідносин транспортні взагалі не є основними засобами подвійного призначення.
У частині висновків акта перевірки щодо заниження позивачем сум зобов'язань з військового збору суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України базою для розрахунку військового збору та єдиного внеску є загальний річний оподаткований дохід.
Разом із тим, як встановлено вище, контролюючий орган в акті перевірки дійшов помилкового висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу, який став базою для донарахування військового збору.
Таким чином, зазначене відповідачем в Акті перевірки від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 порушення щодо заниження оподатковуваного доходу на суму 3 986 545,54 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 414 912,62 грн., в 2017 році в сумі 1 354 094, 25 грн та в 2018 році в сумі 2 216 658,67 грн. є необґрунтованими та безпідставними, а відтак податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043404204 та №0043414204 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043484204, яким за порушення пп. 16.1.7 п 16.1 ст. 16 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170,00 грн., суд зазначає таке.
У Акті перевірки від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/2488711418 контролюючий орган зазначив, що позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, оскільки в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував приміщення та нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень (п. 117.1 статті 117 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (далі - Порядок №1588), платник податків зобов'язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (п. 8.2-8.4 Порядку 1588)
Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об'єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об'єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що платник податків зобов'язаний подавати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Як наголошено позивачем під час розгляду справи, ним не реєструвались, не створювались та не відкривались об'єкти оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він перебуває на обліку.
Cуд звертає увагу, що в даному випадку відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду доказів, які б свідчили, що за перевірений період у ФОП ОСОБА_1 з'явились нові об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
При цьому, відповідач не спростовує, що позивач вже подавав раніше повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.
Враховуючи те, що відповідачем не доведено наявність у позивача обов'язку подавати за перевіряємий період повідомлення за формою №20-ОПП, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043484204.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 11.06.2019 №0043454204 та № 0043644204, від 11.09.2019 року №0070214204, колегія суддів зазначає наступне.
У Акті перевірки від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/2488711418 контролюючий орган зазначив, що в порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України позивачем не визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з постачання послуг по виписаних податковим накладним, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Алерс Україна» на загальну суму 2 500,00 грн. Крім того в порушення вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивачем не нараховано податкові зобов'язання по операціях з придбання товарів/послуг, що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі податку на додану вартість 36 580,00 грн.; в порушення статті 198 Податкового кодексу України позивачем завищено показники рядка 10.1 декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг» на загальну суму податку на додану вартість 7 278,00 грн.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 858,00 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем протягом 2016 - 2018 років не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 36 580,11 грн., а тому є підстави для застосування штрафних санкцій у порядку пункту 1201.2 статті 120-1 Податкового кодексу України; встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних за період з березня по грудень 2018 року.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з Акта перевірки від 10.05.2019 №1020/26-15-42-04-30/2488711418, на формування показника, зазначеного у рядку 10.1Б декларацій показників за перевіряємий період у загальній сумі 2 421 207,00 грн., мало найбільший вплив здійснення операцій з придбання ТМЦ, матеріалів, робіт, послуг, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів, придбаних у контрагентів-продавців ТОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Укр-Петроль», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Стейт-Оіл», ПрАТ «Київстар», ПП «Укрпалетсістем», ТОВ «Агротрейд ЛТД», ПП «Айтек», ТОВ «Клеон-Ойл»,ТОВ «Трейд-Факторі», ТОВ «ВКЦ «Укрпромвпровадження», ТОВ «Грей Консалт», ТОВ «Автодистрибюшн Карго Партс», ТОВ «Inter Cars Ukraine», ТОВ «Техносалікс».
Так, на підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами до матеріалів справи долучено:
- податкові накладні від 19.06.2016 №165716, від 14.06.2016 №10472, від 02.07.2016 №4793, від 25.04.2017 №3319, від 25.04.2017 №1572, від 13.10.2017 №32430, від 28.02.2018 №3561, від 09.03.2018 №4687, від 16.01.2016 №11210, від 27.05.2016 №19382, 19.06.2016 №165716, від 14.06.2016 №10472, від 02.07.2016 №4793, від 25.04.2017 №3319, від 25.04.2017 №1572, від 13.10.2017 №32430, від 28.02.2018 №3561, від 09.03.2018 №4687, від 16.01.2016 №11210, від 27.05.2016 №19382, від 27.09.2016 №2701744, від 26.09.2016 №2600924, від 23.09.2016 №2301799, від 22.09.2016 №2201590, від 21.09.2016 №2101636, від 20.09.2016 №2001719, від 19.09.2016 №1901616, від 06.09.2016 №4422115, від 31.10.2016 №3101687, від 28.10.2016 №2801717, від 13.10.2016 №1301736, від 12.10.2016 №120148, від 10.10.2016 №1001529, від 29.04.2017 №4742251, від 09.12.2016 №3317, від 09.12.2016 №3317, від 04.07.2016 №8, від 22.07.2016 №69, від 18.04.2017 №79, від 14.05.2017 №5, від 21.10.2017 №50, від 10.03.2016 №5121, від 05.11.2016 №62, від 01.11.2016 №11081, від 25.01.2017 №1718, від 19.01.2017 №1352, від 09.02.2017 №201, від 01.02.2017 №200, від 06.04.2017 №496, від 22.05.2017 №1161, від 16.05.2017 №564, від 02.05.2017 №74, від 29.07.2017 №1739, 10.07.2017 №653, від 02.07.2017 №652, від 29.09.2017 №1958.
- видаткові накладні від 06.10.2016 №РН-0000137, від 25.03.2016 №РН-0000073, від 25.03.2016 №РН-0000073, від 30.12.2016 №РН-0908044, від 30.11.2016 №РН-0881382, від 30.03.2016 №РВ-0000011, від 02.06.2016 №753, від 24.05.2016 №699, від 20.01.2016 №61, від 19.01.2016 №59, від 21.01.2016 №67, від 30.03.2016 №РВ-0000011.
- накладні від 05.08.2016 №SI0000409555, від 03.08.2016 №SI0000406564, від 09.08.2016 №SI0000412521, від 29.09.2016 №UAUJ2_160023700, 24.09.2016 №UAUJ2_160023317, від 24.09.2016 №UAUJ2_160023322, від 23.09.2016 №UA-UJ2_160023273, від 23.09.2016 №UAUJ2_160023274, від 08.08.2016 №UAUJ2_160019201.
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2016 №ОУ-0000258, від 25.03.2016 №ОУ-0000109, від 25.03.2016 №ОУ-0000109, від 30.09.2016 №16-0000282, від 30.09.2016 №16-0000281, від 31.12.2016 №16-0000402, від 31.12.2016 №16-0000401,
- рахунки-фактури від 01.08.2016 №16-000228, від 31.08.2016 №16-0000247, від 31.08.2016 №16-0000246, від 14.12.2016 №16-0000409.
Матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що надані позивачем первинні документи містять неправдиві (недостовірні) відомості.
У частині висновків контролюючого органу про необхідність визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд звертає увагу на таке.
Як встановлено в акті перевірки, в порушення статті 198 Податкового кодексу України позивачем завищено показники рядка 10.1 декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг» на загальну суму податку на додану вартість 7 278,00 грн. Таким чином, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 858,00 грн.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту обов'язковим є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
На переконання суду, надані позивачем вище перелічені первинні документи повністю відображають суть та реальність господарських операцій з вказаним контрагенами.
Формуючи висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 47 858,00 грн. контролюючий орган посилається на інформацію, наявну в системах податкового кредиту по контрагентах позивача.
Проте, суд звертає увагу, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування, не довів правомірності висновків, викладених в акті перевірки щодо наявності у діях позивача порушень вимог статті 198 Податкового кодексу України.
Крім того, в частині висновків відповідача щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, а також стосовно того, що позивачем протягом 2016 - 2018 років не виписувались та не реєструвались податкові накладні відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, суд зазначає, що в порушення підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, в акті перевірки не зазначено, на підставі яких первинних документів він дійшов зазначеного висновку, що унеможливлює дослідження судом зазначених обставин.
При цьому, стверджуючи, що контрагенти позивача не виписували та не реєстрували на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, контролюючий орган керувався інформацією, зазначеною в інформаційно - аналітичних базах.
Однак, як вже було зазначено судом, будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
У той же час, доводи відповідача про безпідставність віднесення показників за господарськими операціями із ТОВ «Вог Рітейл», ТОВ «Укр-Петроль», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Стейт-Оіл», ПрАТ «Київстар», ПП «Укрпалетсістем», ТОВ «Агротрейд ЛТД», ПП «Айтек», ТОВ «Клеон-Ойл»,ТОВ «Трейд-Факторі», ТОВ «ВКЦ «Укрпромвпровадження», ТОВ «Грей Консалт», ТОВ «Автодистрибюшн Карго Партс», ТОВ «Inter Cars Ukraine», ТОВ «Техносалікс» до рядка 10.1 декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг» суд вважає безпідставними з огляду на відсутність прямих доказів, які свідчать про порушення позивачем та його безпосереднім контрагентом податкової дисципліни та правил ведення господарської діяльності в цій частині.
У свою чергу позивач стверджує про відсутність порушень Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження чого надав суду відповідні копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не доведено правомірність викладених в акті перевірки висновків, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043454204 та № 0043644204, від 11.09.2019 №0070214204, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 90, 139, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0043404204, №0043414204, №0043454204, №0043644204, №0043484204, від 11.09.2019 №0070214204.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.