09 травня 2025 року Справа № 280/1679/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати незаконною бездіяльність командування відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди позивачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 23.07.2024 по 15.12.2024, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн;
2) зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 23.07.2024 по 15.12.2024, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження служби, саме під час участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, отримав поранення 23.07.2024 та 25.10.2024, проте жодної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за час лікування та перебування в зоні бойових дій не отримував.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Витребувані ухвалою суду від 10.03.2025 докази від відповідача не надійшли, про причини неподання доказів у встановлені строки суд не повідомлено. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.03.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребувано від відповідача докази по справі.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
За змістом військового квитка серії НОМЕР_2 від 02.05.2024 ОСОБА_1 з 12.06.2024 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до змісту довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.08.2024 №1439, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 23.07.2024 отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плечового суглоба, вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівої кисті, вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин правої п'яткової ділянки. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу.
У матеріалах справи наявна виписка №1257 із медичної картки стаціонарного хворого, видана КНП «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області, про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у період з 23.07.2024 по 16.08.2024. Також наявна виписка №886 із медичної картки стаціонарного хворого, видана Реабілітаційним центром ТОВ «Санаторій «Сонячний», про перебування ОСОБА_1 у стаціонарі з 16.08.2024 по 29.08.2024.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 №4460/убд ОСОБА_1 дійсно в період з 12.06.2024 по 23.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Північне Донецької області. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння.
За змістом довідки військово-лікарської комісії від 09.10.2024 №2932, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , за наслідками медичного огляду встановлено діагноз: стан після вибухової травми, вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин правового плечевого суглоба, вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин лівої кисті, вогнепального осколкового дотичного поранення м'яких тканин правої п'яткової ділянки (23.07.2024) у вигляді зміцнілих шкірних рубців без порушення функції. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою командиром військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 №1439). За наказом МОЗ від 04.07.2007 №370 - травма легкого ступеня.
Відповідно до змісту довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.10.2024 № 4050, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 25.10.2024 отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, струс головного мозку, вогнепальне проникаюче поранення грудної клітки справа з наявністю сторонніх тіл верхня частка правої легені, правобічний травматичний пневмогемоторакс. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту Погребки, Суджанського району, Курської області, Російської Федерації внаслідок мінометного обстрілу. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення чи навмисного нанесення собі тілесного ушкодження, чи самогубства, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння.
Згідно з випискою №20325 із медичної картки стаціонарного хворого, видана КНП Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня», про перебування ОСОБА_1 у стаціонарі у період з 25.10.2024 по 28.10.2024. Також наявні виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 14986, видана Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний центр», про перебування солдата ОСОБА_1 у стаціонарі з 28.10.2024 по 01.11.2024; виписка із медичної картки стаціонарного хворого №5873, видана КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 05.11.2024 по 15.11.2024.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 44/1 від 15.11.2024, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Козівська центральна районна лікарня Козвіської селищної ради», ОСОБА_1 проведено медичний огляд, відповідно до якого отримана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №4050 від 30.10.2024, видана командиром частини НОМЕР_1 ). Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати у період з 23.07.2024 по 15.12.2024 додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025. Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до приписів абзацу шістнадцятого пункту 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Також, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: (...) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З матеріалів справи судом встановлено та зазначені обставини сторонами не оспорюються, що ОСОБА_1 у період з 12.06.2024 по 23.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та 23.07.2024 під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу, отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плечового суглоба, вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівої кисті, вогнепальне осколкове дотичне поранення м'яких тканин правої п'яткової ділянки, що підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.08.2024 №1439, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . Згадана довідка складена за формою, передбаченою додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Надалі, у зв'язку з отриманими травмою та пораненням, у період з 23.07.2024 по 29.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчать виписка №1257 із медичної картки стаціонарного хворого, видана КНП «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області, та виписка №886 із медичної картки стаціонарного хворого, видана Реабілітаційним центром ТОВ «Санаторій «Сонячний».
Крім того, судом встановлено, що 25.10.2024 ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, струс головного мозку, вогнепальне проникаюче поранення грудної клітки справа з наявністю сторонніх тіл верхня частка правої легені, правобічний травматичний пневмогемоторакс за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , Російської Федерації внаслідок мінометного обстрілу, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.10.2024 № 4050, виданою військовою частиною НОМЕР_1 .
Надалі, у зв'язку з отриманими травмою та пораненням, у періоди з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчать виписки: №20325 із медичної картки стаціонарного хворого, видана КНП Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня»; № 14986, видана Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний центр»; №5873, видана КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради».
Таким чином, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме у періоди з 23.07.2024 по 29.08.2024, з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024, позаяк факти такого перебування підтверджуються належними та допустимими доказами. Заперечень щодо зазначених періодів перебування позивача на лікуванні відповідач не висловив.
Зазначаючи про право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікуванні після тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарських комісії у період з 16.11.2024 по 15.12.2024, представник посилається на зазначення у довідці військово-лікарської комісії № 44/1 від 15.11.2024, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Козівська центральна районна лікарня Козвіської селищної ради», про потребу відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. Разом з тим, зазначене військово-лікарською комісією положення містить рекомендаційних характер. Наказ про надання ОСОБА_1 відпустки для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (або інші докази перебування позивача у відпустці) у вказаний період у матеріалах справи відсутній, у зв'язку з чим відсутні і підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн.
Також суд зазначає про відсутність доказів перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 30.08.2024 по 24.10.2024, з 02.11.2024 по 04.11.2024, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за вказаний період.
Таким чином, відповідачем допущена протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, через що наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні за періоди з 23.07.2024 по 29.08.2024, з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024.
Суд враховує, що з позовною заявою долучено банківську виписку з рахунку позивача за період з 01.05.2024 по 13.02.2025, відповідно до якої позивачу нараховувалась заробітна плата, у тому числі і в спірний період. Разом з тим, до суду сторонами не надано докази виплати на особистий рахунок позивача додаткової винагороди в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні за періоди з 23.07.2024 по 29.08.2024, з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024, як і не долучено відповідні накази командира військової частини НОМЕР_1 про виплату такої винагороди. Відтак, суд вважає належним способом захисту для відновлення порушених прав позивач є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити додаткову винагороду з урахуванням вже раніше виплачених сум.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 23.07.2024 по 29.08.2024, з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди з 23.07.2024 по 29.08.2024, з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди з 23.07.2024 по 29.08.2024, з 25.10.2024 по 01.11.2024 та з 05.11.2024 по 15.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.05.2025.
Суддя К.В.Мінаєва