Справа № 344/7371/25
Провадження № 1-кс/344/3262/25
07 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру 26.02.2025 у кримінальному провадженні № 22025090000000020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
Підозрюваний ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою, у якій просив скасувати повідомлення про підозру від 26.02.2025 у кримінальному провадженні № 22025090000000020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В обґрунтування скарги, зокрема зазначено, що форма та зміст повідомлення про підозру повністю не відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 277 КПК України. Зовсім не зазначені фактичні обставини, є лише припущення. А саме : у продовж жовтня - листопада 2024 року представники спеціальних служб використовуючи особисто відносини йому невстановленими особами досудовим слідством, особою, яка ймовірно перебуває в російській федерації та ОСОБА_3 , залучили його для поширення дезінформації через інтернет соціальні мережі «Телеграм» під час листування з невстановленою особою, яка ймовірно перебуває у полоні російської федерації, отримав завдання…
Так, у невстановлений досудовим слідством, але не пізніше 13.11.2024 ОСОБА_3 діючи з мотивів заподіяння шкоди суверенітету та державній безпеці України.. з метою приховування своєї злочинної діяльності ОСОБА_3 вирішив використовувати для поширення вказаних відеозаписів профіль користувача ( ОСОБА_7 540) за посиланням у соціальній мережі «Телеграм», доступ до якого наявний у ОСОБА_3 та який належить невстановленим досудовим розслідуванням особи.
Продовжуючи реалізацію вищевказаного умислу, 17.11.2024 ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому місці, використовуючи функцію «репеост» поширив на сторінці соціальної мережі «Тік-Ток» ( ОСОБА_7 540).
Додатково у підозрі в стверджувальній формі, зазначено : вчинив злочинний умисел, залучили його для поширення дезінформації; діяв з мотивів заподіяння шкоди; поширив представникам спеціальних служб рф. Зазначення такого твердження є перевищенням службових повноважень обвинувачення, що є підтвердженням того, що вони перебрали на себе функції суду, без обвинувального вироку, який набрав законної сили, його ОСОБА_3 обвинувачують у злочині, який в дійсності він не вчинив та немає жодного відношення. Одночасно таке є порушенням презумпції невинуватості.
Кримінальне провадження є повністю сфальшоване, створенням штучних доказів, які є лишень припущеннями.
Підозрюваний та захисник вимоги скарги підтримали. Просили скасувати повідомлення про підозру. Підозрюваний додав, що підозра не містить місця вчинення інкримінованого правопорушення.
Прокурор та слідчий заперечили відносно задоволення скарги. Вказали, обставини викладені у підозрі підтвердженні доказами, які відомі самому підозрюваному та надавались при застосуванні, продовжені запобіжного заходу. Крім цього, органом досудового розслідування було отримано тимчасовий доступ за номером мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_3 , де можна повністю прослідкувати місце перебування, пересування підозрюваного.
Вислухавши пояснення учасників розгляду скарги, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла наступного висновку:
У провадженні слідчого відділу УСБ України в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження № 22025090000000020, що внесене до ЄРДР 16.12.2024.
26.02.2025 о 12 год. 25 хв. ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні було вручено письмове повідомлення про підозру від 26.02.2025, що складене слідчим в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області майором ОСОБА_8 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
За таким ОСОБА_3 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Так, відповідно до п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Такі положення підозрюваним дотримано.
Чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Що стосується факту вручення повідомлення про підозру, то таке вручене підозрюваному в день її складення.
Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з'являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором поноважень, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.
Доводи підозрюваного, які фактично зводяться до того, що викладені в повідомленні про підозру відомості не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, а місять узагальнену інформацію про невстановлених осіб, час та місце.
Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Також, аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є: (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру та процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, (2) питання дотримання стандарту «достатніх доказів» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Також, визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
У відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов'язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.
Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, встановлювати наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Зі змісту повідомлення про підозру від 26.02.2025 вбачається, що у ньому зазначено всі необхідні відомості, визначені ст. 277 КПК України, а саме: прізвище та посаду слідчого, прокурора; анкетні відомості підозрюваного; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 , час, місце вчинення злочину а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного, підписи сторони обвинувачення.
Що стосується твердження підозрюваного, що у підозрі зазначено про невстановлене досудовим розслідуванням місце, осіб, то слід врахувати, що інкриміновані дії пов'язують із використанням засобу зв'язку, Інтернет ресурсів.
Також слід зазначити, що у кримінальному провадженні не завершено досудове розслідування та продовжується збір доказів, а тому сторона обвинувачення не позбавлена можливості уточнення певних обставини інкримінованого кримінального правопорушення шляхом збирання додаткових доказів.
Як в матеріалах поданої скарги, так і в судовому засіданні, стороною захисту не наведено даних, які б спростовували висновок сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Натомість стороною обвинувачення долучено :протокол обшуку від 26.02.2025 за місцем тимчасового проживання ОСОБА_3 , за яким вилучено мобільний телефон з сім-картами за двома номерами мобільних телефонів; висновок експерта за результати судової компютерно - технічної експертизи вказаного мобільного телефону від 15.04.2025 №370/25-28; висновок експерта від 13.02.2025 за №8 судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення; протокол за результатами негласної слідчої дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 06.12.2024 за зазначеним номером телефону; інформація надана за ухвалою про тимчасовий доступ до мобільного телефону із використанням зазначених номерів у період з 13.11.2024 та 17.11.2024, з відображенням місця розташування та перебування абонента.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання вказаних доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
Як вже зазначено, під час вирішення питання щодо скасування повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
З огляду на те, що повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх підстав для такого, то зміст повідомлення про підозру, кваліфікація та обставини кримінального правопорушення обґрунтовується із змістом та об'ємом таких підстав, на відміну від змісту обвинувального акта, де уже прокурор викладає обставини, які вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 191 КПК України).
Всі інші підстави зазначені підозрюваним підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Водночас нормою ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Під час судового засідання сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому, слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). В ході розгляду Клопотання слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін Кримінального провадження.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 26.02.2025 у кримінальному провадженні № 22025090000000020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. Відтак, у скарзі слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 22, 303, 306-308, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру 26.02.2025 у кримінальному провадженні № 22025090000000020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали -09.05.2025.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1