06.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/14231/24
Єдиний унікальний номер № 205/14231/24
Провадження № 2/205/531/25
06 травня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Юніт Капітал» 18.10.2025 року звернулось до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 521804779 від 21.04.2021 року в розмірі 28 456,00 грн. та судові витрати по справі.
Позов мотивований тим, що 21.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 521804779 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 28 456,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 20 456,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. 31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. 31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. 31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. Тобто, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17 968,00 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 521804779 від 21.04.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 22.06.2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 139.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 21.10.2024 року відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні та встановлено для відповідача п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подачі відзиву на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву не надав, інформації про поважність причин неподання відзиву від відповідача також не надходило.
На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 21.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 521804779 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було видано кредит в сумі 10 100 грн. строком на 30 днів.
В матеріалах справи також наявне платіжне доручення від 21.04.2021 року, з якого вбачається, що платником - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано отримувачу - ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 суму грошових коштів в розмірі 8 000 грн.
З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 521804779 від 21.04.2021 року встановлено, що заборгованість становила 28 456,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 20 456,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року.
В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року.
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17 968,00 грн.
Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 77, ст. 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Пунктом 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» встановлено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05.07.2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16.10.2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Так, позивач на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 521804779 від 21.04.2021 року посилається на те, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, який був укладений 21.04.2021 року, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Вищезазначене також свідчить щодо предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 521804779 від 21.04.2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, так і в подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 року.
Позивачем зазначено, що відступлення права за кредитним договором №521804779 від 21.04.2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №139, який складено 22.06.2021 року, що виключає той факт, що станом на момент укладення договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року, як і за іншими договорами факторингу, на які посилається представник позивача у своїй позовній заяві.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №521804779 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 21.04.2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
З матеріалів справи також вбачається, що на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника, яка міститься у наданому витягу з реєстру прав вимоги №139 від 22.06.2021 року ТОВ «Таліон Плюс», тобто майже через три роки після укладення договору відступлення права вимоги.
Тобто, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і навіть не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли вже після укладення вказаного договору.
Враховуючи зазначене, ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №521804779 від 21.04.2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а отже, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за укладеним 21.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 кредитним договором №521804779.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений, своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами обставини, на які він посилається, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15-16, 509, 525-526, 530, 625-626, 628, 633, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.В. Басова