Справа № 204/2086/25
Провадження № 2/204/1931/25
(заочне)
29 квітня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24 лютого 2025 року позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 451448423 від 19 січня 2022 року, у сумі 16421 гривня 55 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8300 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 8121 гривня 55 копійок (а. с. 1-9).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 19 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 451448423 від 19 січня 2022 року, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV265ZC, зокрема, 19 січня 2022 року 19:28:53 годин відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. 19 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8300 гривень на його банківську карту № НОМЕР_1 . Разом з цим, позивачем зазначено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Пунктом 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно з умовами Договору клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 15375 гривень 75 копійок. 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16421 гривня 55 копійок. 17 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №17/04/24 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/04/24 від 17 квітня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16421 гривня 55 копійок (Додаток № 20), що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/04/24 від 17 квітня 2024 року. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 451448423 від 19 січня 2022 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 16421 гривня 55 копійок. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому загальна сума заборгованості за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 16421 гривня 55 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8300 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 8121 гривня 55 копійок, яку ТОВ «ФК «Ейс» прохає суду стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі у сумі 2422 гривні 40 копійок та витратами на правову допомогу у сумі 6000 гривень.
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 85), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 5087/25-вих/2/204/1931/25 від 27 лютого 2025 року (а. с. 86).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові, з-поміж іншого, прохав суд про розгляд справи за його відсутності (а. с. 7).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 108), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 19 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії № 451448423 від 19 січня 2022 року (а. с. 14 на звороті - 17 та на звороті), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8300 гривень умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування, відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідно до вимог п. 1.7 вказаного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 18 лютого 2022 року.
При цьому, п. 1.9 вказаного кредитного договору встановлено, що за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
З платіжного доручення № ea67e339-647b-4117-b2d5-84459e716d96 від 19 січня 2022 року (а. с. 35) вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за вищевказаним кредитним договором, перерахувало ОСОБА_1 8300 гривень на його картку № 5168-74XX-XXXX-6610.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 77-80).
Укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року (а. с. 38), № 26 від 31 грудня 2020 року (а. с. 39- та на звороті), № 27 від 31 грудня 2021 року (а. с. 40), № 31 від 31 грудня 2022 року(а. с. 41),
№ 32 від 31 грудня 2023 року (а. с. 42) до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжувався, останній раз строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.
Крім того, Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року сторони виклали текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції (а. с. 39- та на звороті).
Відповідно до вимог п. 4.1 вказаного договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до даного Договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії № 451448423 від 19 січня 2022 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості 15375 гривень 75 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8300 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 7075 гривень 75 копійок (а. с. 43-44).
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 66-69).
Відповідно до вимог п. 4.1 вказаного договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до даного Договору факторингу, до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії № 451448423 від 19 січня 2022 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості 16421 гривня 56 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8300 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 8121 гривня 56 копійок (а. с. 45-46).
17 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 17/04/24, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а. с. 71-74).
Відповідно до вимог п. 1.2 вказаного договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Також, 17 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 17/04/24 від 17 квітня 2024 року (а. с. 49).
Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 17/04/24 від 17 квітня 2024 року, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії № 451448423 від 19 січня 2022 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості 16421 гривня 55 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 8300 гривень та заборгованості за відсотками у сумі 8121 гривня 55 копійок (а. с. 47-48).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до вимог статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17 та від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом в обґрунтування свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором № 451448423 від 19 січня 2022 року посилався на те, що він набув відповідне право вимоги 17 квітня 2024 року на підставі Договору факторингу № 17/04/24 укладеним між ним та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс», які набули право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, які в свою чергу набули право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 451448423 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли від 19 січня 2022 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Більш того, суд зазначає, що з витягу з Реєстру прав вимоги № 175 (від первісного кредитора), в якому зазначено відповідача, який датується 05 травня 2022 року, тобто через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором. Тобто, на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17 вказав на те, що підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Натомість, передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Так, Верховний Суд у своїх постановах від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20 неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З огляду на викладене, зважаючи на те, що ТОВ «ФК «Ейс» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявності у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 451448423 від 19 січня 2022 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Водночас, суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та, постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 та від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, Верховний Суд вказав на те, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Так, у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 та від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 Верховний Суд вказав на те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
Крім того, Верховний суд у своїх постановах від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 та від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 вказав на те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Зазначене свідчить про те, що позивач у даній справі не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 451448423 від 19 січня 2022 року.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищенаведеного, суд доходить висновку про те, що наданими до суду доказами позивач не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 451448423 від 19 січня 2022 року, а відтак підстави для задоволення заявлених ним вимог про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 451448423 від 19 січня 2022 року, відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд 19, оф. 2005; ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна