Справа № 210/118/25
Провадження № 2/210/518/25
іменем України
08 травня 2025 року
Суддя Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченко В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог,зазначає, що ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/12568336-SP від 16 листопада 2021 року, підписанням якого акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на Веб-сайті банку. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується,окрім випадків якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом Кредитної лінії та/або закриття поточного рахунку.
26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) «ТАСКОМБАНК» суму фінансування,а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, Договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру прав вимог ТОВ «ФК ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19946,11 гривень, з яких 9997,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 9948,35 грн. - заборгованість за відсотками., яку позивач просить стягнути на свою користь.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.
20 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає наступне.
Позивач не є кредитором за спірним кредитним зобов'язанням, оскільки він не надав суду копії наступних документів: додаткову угоду до договору факторингу, яка б вказувала на те, що саме борг відповідачки відступлений позивачу, реєстр прав вимоги, в якому є всі дані по відступленому боргу відповідачки, жодного додатка,крім акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу, який в собі не містить жодної інформації щодо предмета спору, підтверджень сплати суми коштів позивача на користь АТ'ТАСКОМБАНК» за отримане відступлене право вимоги щодо відповідачки, повідомлень АТ «ТАСКОМБАНК» щодо відступлення до ТОВ «ФК ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором, а також відомостей про отримання такого повідомлення, відмості про закриття кредиту шляхом відступлення права вимоги від АТ ТАСКОМБАНК» до ТОВ'ФК ЄАПБ», розрахунку заборгованості, складеного банком з надання виписки по банківському поточному рахунку відповідачки.
Крім того зазначає, що копію кредитного договору про комплексне банківське обслуговування відповідачці не надано, копія договору факторингу надана частково з 4 стр. по 11 стр. Половину додатків, указаних в позові відповідачці не було надано.
Зазначає, що відповідачка дійсно підписала анкету - заяву про приєднання, однак анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні відомості щодо оформлення кредиту,строку повернення кредиту, визначення розміру платежів,процентів за користування кредитом, нарахування пені,комісій та інших істотних умов.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, а отже не є належним доказом існування боргу.
11 березня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Доказів протилежного відзив не містить.
На спростування тверджень відповідача стосовно ненадання доказів спати коштів за відступлені права вимоги за договором факторингу додає витяг з реєстру прав вимоги, копію платіжної інструкції.
Зазначає, що договір укладений між відповідачем та позивачем у встановленому законом порядку недійсним не визнано.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимогист. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України).
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 статті 633 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemoplusiurisadaliumtransferrepotest, quamipsehaberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 підписала заяву-анкету №965658 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки,надання банківських,фінансових та інших послуг (а.с. 5-8).
26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) «ТАСКОМБАНК» суму фінансування,а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, Договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с. 12-13).
До позову долучено статут ТОВ «ФК ЄАПБ» (а.с. 23-25).
Як зазначає позивач Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру прав вимог ТОВ «ФК ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19946,11 гривень, з яких 9997,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 9948,35 грн. - заборгованість за відсотками., однак вищевказаний додаток 1 до позову не було долучено.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №002/12568336-SP складає 19946,11 гривень (а.с.15).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК ЄАПБ» заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.11.2024 року складає 19946,11 гривень (а.с.11).
Разом з тим, доказів того, що ТОВ «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» повідомили відповідача про заміну кредитора у зобов'язанях та надали йому докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні в матеріалах справи відсутні, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачу відомо про наявність зобов'язання саме перед позивачем, як кредитором.
Крім того, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів сплати вартості грошової вимоги відповідно до умов Договір відступлення прав вимоги .
Разом з відповіддю на відзив позивачем долучено платіжну інструкції від 26 червня 2024 року, з якої вбачається призначення платежі «оплата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Сам договір відступлення прав вимоги наданий до суду не у повному обсязі, а саме відсутні умови викладені в п. 3.1, а саме не вказано суму перерахування грошових коштів та сума що відступається клієнтом.
Крім того, відсутня частина додатків, зазначених в договору факторингу. Відтак, договір відступлення прав вимоги наданий до суду не у повному обсязі.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем не надано доказів,які підтверджують, що відповідачка отримала кредитну карту з сумою ліміту та користувалась нею. Позивачем не надано виписки з поточного рахунку відповідачки.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами зарахування на користь відповідача грошових коштів у сумі на її банківську картку/рахунок, за умовами кредитного договору та користування ними в разі зарахування.
Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належними доказом наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит .
Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаного вище договору.
Згідно із частинами 3, 4 статті 12, частинами 1, 3 статті 13, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд дійшла висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів'є недоведеним належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. Є. Сільченко