Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/780/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електрична станція, с. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область
до Фізичної особи - підприємця Мироненко Романа Олександровича, с. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область
про стягнення 9919,15 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електрична станція, с. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Мироненко Романа Олександровича, с. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область, в якій просить суд стягнути з відповідача 9919,15 грн заборгованості за комунальні послуги за період з 01 травня 2023 року по 31 січня 2025 року. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/780/25; постановлено розгляд справи № 922/780/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалася позивачу в електронному вигляді до його Електронного кабінету, а відповідачу поштою, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 12 березня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції відповідно до Статуту та Положення про Зміївську ТЕС здійснює свою господарську діяльність, одним з видів якої є надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води (водопостачання) та водовідведення.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 "Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг" затвердженому наказом Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року N60 зазначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
09 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (позивачем, виконавцем) та Фізичною особою - підприємцем Мироненко Романом Олександровичем (відповідачем, споживачем) було укладено договір №15/447 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення на підставі договору №74 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Слобожанської селищної ради від 01 жовтня 2019 року.
Згідно пункту 1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до пункту 2 договору суб'єкт користування послугами є власник (наймач, орендар) нежитлового приміщення.
Згідно пункту 5 договору тарифи на послуги становлять: з центрального постачання холодної води 7,716 грн/куб м. з ПДВ, 6,43 грн/куб м. без ПДВ; з теплової енергії 641,772 грн/1Гкал з ПДВ, 534,81 грн/1Гкал без ПДВ; з водовідведення 6,684 грн/кубм. з ПДВ, 5,57 грн/куб.м без ПДВ.
Відповідно до пункту 9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). У разі застосування авансової системи оплати послуг платежі вносяться за 1 місяців у розмірі 100% гривень.
Згідно пункту 17 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.
Відповідно до пункту 31 договору строк дії умов договору, згідно пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин, які виникли до його укладання та діють з 01 жовтня 2019 року по 01 вересня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.
Відповідачем отримувалися послуги та здійснювалися оплати за отримані послуги після закінчення строку дії договору за період з 01 жовтня 2022 року по 30 квітня 2023 року.
Матеріали справи свідчать про те, що з травня 2023 року по січень 2025 (включно) утворилася заборгованість за отримані послуги.
В зв'язку з накопиченням заборгованості позивач звернувся з листом до Слобожанської селищної ради щодо отримання інформації щодо кола осіб отримувачів комунальних послуг по вбудованому нежитловому приміщенні 1-7 площею 21.2 кв.м, частина приміщень загального користування 1-1 площею 0,95 кв.м., 1-2 площею 2.2кв.м, 1-5 площею 1.2 кв.м., 1-6 площею 1.9 кв.м., загальною площею 27,45 кв.м., що розташовані на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку з малометражними квартирами літ."А-5" за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с-ще Слобожанське, вулиця С. Закори, будинок №32.
Згідно листа Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №03-03/7803 від 04 грудня 2024 року договір оренди №74 від 01 жовтня 2019 року укладений між Слобожанською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем Мироненко Романом Олександровичем продовжений. Заяв від Фізичної особи - підприємця Мироненко Романа Олександровича або від балансоутримувача КП "Коммунальник" про припинення дій чи розірвання зазначеного вище договору до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області не надходило, майно за актом приймання-передачі не поверталося.
Таким чином, на теперішній час орендарем майна визначеного в договорі №74 від 01 жовтня 2019 року та отримувачем комунальних послуг по вбудованому нежитловому приміщенні 1-7 площею 21.2 кв.м, частина приміщень загального користування 1-1 площею 0,95 кв.м., 1-2 площею 2.2 кв.м, 1-5 площею 1.2 кв.м., 1-6 площею 1.9 кв.м., загальною площею 27,45 кв.м., що розташовані на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку з малометражними квартирами літ."А-5" за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с-ще Слобожанське, вулиця С. Закори, будинок №32 є Фізична особа - підприємець Мироненко Роман Олександрович.
З матеріалів справи вбачається, що до позивача жодних заяв та звернень, відмов від споживача не надходило.
За період з 1 травня 2023 року по 31 січня 2025 року споживачу надавалися послуги з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення заборгованість за які складає 8794,36 грн.
Тарифи на житлово-комунальні послуги, що надаються позивачем затвердженні відповідно до норм діючого законодавства є діючі та не скасовувалися.
На адресу Фізичної особи - підприємця Мироненко Романа Олександровича направлялися оригінали рахунків-фактури та актів здачі-прийому послуг.
Також, на адресу Фізичної особи - підприємця Мироненко Романа Олександровича позивачем було скеровано вимогу №1766-6442 від 10 грудня 2024 року, яку відповідачем було залишено без задоволення та проігноровано.
Оскільки відповідач не сплатив кошти за отримані від позивача послуги за договором від 09 грудня 2019 року №15/447 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вимоги у розмірі 9919,15 грн, з яких: 8794,36 грн - сума основного боргу; 728,08 грн - інфляційні втрати; 178,84 грн - 3% річних; 217,87 грн - пеня.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8794,36 грн основного боргу задовольнити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 217,87 грн пені, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 217,87 грн пені задовольнити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 178,84 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 728,08 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 178,84 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 728,08 грн, є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мироненко Романа Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електрична станція (63460, Харківська область, Чугуївський район, с. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 22927045) 9919,15 грн заборгованості за комунальні послуги за період з 01 травня 2023 року по 31 січня 2025 року та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "12" травня 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець