вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2024 р. Справа № 911/3282/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Сервіс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
1.Товариства з обмеженою відпоідальністю "Профімакс"
2. Фізичної особи-підприємця Храновського Станіслава Володимировича
про встановлення сервітуту
за участю представника позивача Донця Ю.Б. ( ордер серії АІ № 1376379 від 26.05.2023) та представника відповідача Яковлєвої Н.Б. (довіреність б/н від 01.05.2024)
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича (далі - ФОП Гаврилюк Л.К./позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Сервіс" (далі - ТОВ "Адванс Сервіс"/відповідач) про встановлення сервітуту щодо приміщень загального користування (коридору), які належать на праві власності ТОВ "Адванс Сервіс" та знаходяться на першому поверсі будівлі Торгівельного центру "Буча Пасаж" за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Левка Лук'яненка (колишня - вул. Жовтнева), 66а для задоволення потреб Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича на умовах, викладених у змісті прохальної частини.
Разом із вказаною позовною заявою ФОП Гаврилюк Л.К. подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Адванс Сервіс" вчиняти будь-які перешкоди (у т.ч. заставляти лавами для сидіння та шафами входи до приміщення, зашивати входи до приміщення гіпсокартонними плитами, облаштовувати на входах до приміщення торгівельні точки тощо) Фізичній особі-підприємцю Гаврилюку Леоніду Карповичу у вільному доступі та користуванні нежилим приміщенням №5, яке належить Гаврилюку Леоніду Карповичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у Торгівельному центрі "Буча Пасаж" до розгляду справи по суті.
Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2023 у справі №911/3282/23 у задоволенні заяви ФОП Гаврилюка Л.К. про забезпечення позову відмовив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.11.2023 у справі №911/3282/23 залишив позовну заяву ФОП Гаврилюка Л.К. без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
06.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Гаврилюка Л.К. надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач виклав прохальну частину позову у такій редакції: "Встановити сервітут щодо приміщень загального користування (коридору), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Адванс Сервіс" та знаходяться на першому поверсі будівлі Торгівельного центру "Буча Пасаж" за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Левка Лук'яненка (колишня - вул. Жовтнева), 66а для задоволення потреб Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича на умовах, викладених у змісті прохальної частини.
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.11.2023 у справі №911/3282/23 прийняв позовну заяву ФОП Гаврилюка Л.К., з урахуванням викладених у заяві про усунення недоліків вимог, до розгляду та відкрити провадження у справі, а також:
- призначив на 04.12.2023 підготовче засідання;
- встановив учасникам справи строк до 04.12.2023 для подання додаткових доказів по справі (за наявності), а також заяв та клопотань, які відповідно до статті 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності);
- постановив, що протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов.
27.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Адванс Сервіс" надійшов відзив на позовну заяву.
01.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ "Адванс Сервіс" надійшло клопотання про зупинення розгляду цієї справи до набранням законної сили судовим рішенням у справі №911/1624/23, в межах якої ФОП Гаврилюк Л.К. просить зобов'язати ТОВ "Адванс Сервіс" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов'язання не вчиняти певні дії щодо приміщень, на користування якими в межах цієї справи позивач просить встановити безкоштовний сервітут.
04.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ "Адванс Сервіс" надійшли:
- клопотання про визнання поважними причин неподання у справі №911/3282/23 висновку експерта будівельно-технічної експертизи та, відповідно, встановлення додаткового строку для подання такого висновку;
- заява про залучення до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Профімакс».
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання 04.12.2023, у справі №911/3282/23 відклав підготовче засідання на 25.12.2023.
22.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ "Адванс Сервіс" надійшло клопотання про визнання поважними причин неподання у справі №911/3282/23 висновку експерта будівельно-технічної експертизи та, відповідно, приєднання до матеріалів справи складеного 22.12.2023 висновку експерта №1-22/12 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.
25.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Гаврилюка Л.К. надійшла відповідь на відзив разом з доданою до такої відповіді копіями:
- адресованого ОСОБА_1. адвокатського запиту від 18.12.2023;
- договору про спільні витрати на утримання торгівельного центру №19-18К від 21.06.2018;
- заяви свідка ОСОБА_1 від 21.12.2023.
25.12.2023 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Адванс Сервіс» надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профімакс» (ідентифікаційний код 33248378).
Господарський суд Київської області ухвалами від 25.12.2023, 23.01.2024, 19.02.2024 у справі №911/3282/23 призначав підготовче засідання на 23.01.2024, 19.02.2024 та 12.03.2024 відповідно, позаяк призначені на 25.12.2023, 23.01.2024, 19.02.2024 засідання не відбулись через оголошення сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста.
Відповідний висновок суду про призначення підготовчого засідання на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
Поряд з тим за вказаний вище період, під час якого не можливо було провести підготовче засіданні, від учасників справи надійшли такі заяви та клопотання.
08.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Гаврилюка Л.К. надійшло клопотання про призначення у цій справі технічної експертизи.
23.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ "Адванс Сервіс" надійшли:
- клопотання про визнання обов'язковою участі ФОП Гаврилюка Л.К. у судових засіданнях у цій справі з метою з'ясування дійсної волі позивача щодо заявленого позову та його обізнаності стосовно вчинення від його імені дій іншими особами, зокрема його представником у справі - адвокатом Донцем Ю.Б.;
- пояснення щодо суті спору з додатковими доказами на підтвердження викладених у таких поясненнях доводів.
У підготовчому засіданні 12.03.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про обов'язкову участь позивача у судових засіданнях, позаяк таке клопотання визнано процесуально необґрунтованим.
Відповідний висновок судом зроблено з огляду на те, що наведені відповідачем ч. 1 ст. 41 та ч. 1 ст. 56 ГПК України регулюють інші процесуальні питання, відмінні від виклику у судове засідання осіб та визнання їх явки обов'язковою, і не передбачають можливості викликати у судове засідання особу (учасника справи) поза межами процесуального порядку, тільки з тих підстав, що вона реалізує свої права, зокрема і процесуальні через представників.
До того ж, висновуючи вказане, судом враховано, що:
- п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України передбачає загалом обов'язок учасника справи з'явитись в судове засідання за викликом суду, у разі визнання судом його явки обов'язковою, попри те вказана норма не містить підстав та умов, за яких явка особи у засідання може бути визнана судом обов'язковою;
- приписами ч. 1 ст. 120 та ч. 1 ст. 213 ГПК України унормовано, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; учасник справи (його представник) може бути допитаний як свідок згідно із статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладені ним у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності.
- ФОП Гаврилюк Л.К. письмові пояснення по суті спору у формі заяви свідка не подавав, тоді як відповідач не навів інших процесуальних підстав, у розумінні наведених вище норм, для виклику такої особи у судове засідання з визнанням її явки обов'язковою, а наведена відповідачем необхідність у з'ясуванні справжніх волі та наміру позивача щодо поданого ним позову не є підставами для виклику його у засідання з визнанням такої явки обов'язковою.
Подані ж відповідачем 23.01.2024 пояснення щодо суті спору з додатковими доказами на підтвердження викладених у таких поясненнях доводів у підготовчому засіданні 12.03.2024 судом прийнято з огляду наведених відповідачем причин пропуску строку та їх поважності.
Вказаний висновок судом зроблено на підставі ч.ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України, якими передбачено, що: відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення;
- приписи статті 80 ГПК України не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, а достатньою підставою для їх прийняття судом є наведення причин неможливості подання у строк та надіслання іншому учаснику, у разі відсутності у нього цих доказів;
- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії та реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.03.2024 у справі №911/3282/23 відклав підготовче засідання на 16.04.2024, а також:
- залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Профімакс» (ідентифікаційний код 33248378) до участі у справі №911/3282/23 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - ТОВ «Профімакс»/третя особа 1);
- зобов'язав позивача надіслати копію позовної заяви, доданих до неї документів ТОВ «Профімакс» та надати суду докази відповідного надіслання;
- запропонував ТОВ «Профімакс»: за наявності клопотань, які відповідно до статті 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні, а також заяв по суті справи, клопотань та додаткових доказів по справі - надати їх в письмовій формі суду у строк до 16.04.2024 разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.
10.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Адванс Сервіс» надійшло клопотання, згідно якого відповідач просив долучити до матеріалів справи відеозапис (файл формату mp4), що був поданий 23.01.2024 разом з поясненнями щодо суті спору.
Вказаний файл прийнято судом з огляду на зроблений раніше висновок про поважність причин пропуску відповідачем строку для подання 23.01.2024 пояснень з доданими до них доказами.
12.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Профімакс» надійшли пояснення щодо суті спору та поданих сторонами клопотань, зокрема щодо клопотання позивача про зупинення провадження у цій справі та клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта.
16.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ «Адванс Сервіс» надійшла заява про визнання поважними причин пропуску на подання та, відповідно, приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: договору оренди №КБ-299 від 05.04.2023 укладеного між ТОВ «Адванс Сервіс» та Фізичною особою-підприємцем Храновським Станіславом Володимировичем, разом з укладеними до такого договору додатковими угодами №1, 4, а також додатками до договору з урахуванням внесених до нього змін.
Ураховуючи наведені раніше приписи ч.ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України, а також викладені відповідачем у зазначеному вище клопотанні мотиви та обґрунтування відповідача стосовно строків подання доказів, судом у підготовчому засіданні 16.04.2024 прийнято до розгляду копії договору оренди №КБ-299 від 05.04.2023 разом з укладеними до нього додатковими угодами та додатками.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.04.2024 у справі №911/3282/23 відклав підготовче засідання на 07.05.2024, а також:
- залучив Фізичну особу-підприємця Храновського Станіслава Володимировича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до участі у справі №911/3282/23 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - ФОП Храновський С.В./третя особа 2);
- зобов'язав позивача надіслати копію позовної заяви, доданих до неї документів ФОП Храновському С.В. та надати суду докази відповідного надіслання;
- запропонував ФОП Храновському С.В.: за наявності клопотань, які відповідно до статті 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні, а також заяв по суті справи, клопотань та додаткових доказів по справі - надати їх в письмовій формі суду у строк до 07.05.2024 разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.
06.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Храновського С.В. надійшли пояснення щодо суті спору.
06.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
Відповідно до змісту вказаної заяви позивач, маючи на меті змінити позовні вимоги (предмет позову), виклав пункт 2 прохальної частини позову у такій редакції: «Встановити сервітут щодо приміщень загального користування (коридору), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Адванс Сервіс» (ідентифікаційний код 38994678) та знаходяться на першому поверсі будівлі Торгівельного центру «Буча Пасаж» за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Левка Лук'яненка (колишня - вул. Жовтнева), 66а для задоволення потреб Фізичної особи - підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на умовах, викладених у змісті вказаної заяви.».
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.05.2024 у справі №911/3282/23 відклав підготовче засідання на 11.06.2024.
10.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ «Адванс Сервіс» надійшли додаткові пояснення разом з доданими до таких пояснень доказами, а подання таких пояснень мотивовано обставинами заявлення позивачем 06.05.2024 про зміну предмету позову.
У підготовчому засіданні 11.06.2024, заслухавши пояснення представників сторін, судом прийнято до розгляду заяву ФОП Гаврилюка Л.К. про зміну предмета позову як таку, що відповідає приписам статті 46 ГПК України, відтак постановлено розглядати цю справу у редакції вимог позивача відповідно до поданої заяви.
З огляду на зроблений висновок суд також висновує про наявність підстав для прийняття поданих відповідачем 10.06.2024 додаткових пояснень разом з доданими до них доказами, позаяк частина 7 статті 80 ГПК України передбачає, що якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.
Господарський суд Київської області ухвалами від 11.06.2024 та 23.07.2024 у справі №911/3282/23 відклав підготовче засідання на 23.07.2024 та 02.09.2024 відповідно.
29.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ «Адванс Сервіс» надійшло клопотання, згідно якого відповідач, посилаючись на ч. 11 ст. 80 ГПК України та на те, що подана ним додаткова угода №1 до договору про спільні витрати з утримання торгівельного центру №20-18К від 24.06.2021 як доказ, жодним чином не впливає, зокрема, на можливість позивача користуватися своїм приміщенням без використання приміщення відповідача, з метою процесуальної економії строків розгляду справи, просив виключити таку додаткову угоду №1 з числа доказів у справі №911/3282/23 і розглядати справу на підставі інших доказів.
У підготовчому засіданні 02.09.2024 представник відповідача підтримала вказане клопотання, тоді як представник позивача відкликав подане 08.01.2024 клопотання про призначення експертизи у цій справі.
Також у підготовчому засіданні 02.09.2024 судом заслухано пояснення представника відповідача щодо поважності причин пропуску строку для подання висновку експерта, які пов'язані з неможливістю розшукати експертну установу протягом 15 днів, що були встановлені для подання відзиву на позов.
Звідси, ураховуючи такі доводи та обставини, як поважні причини пропуску строку для подання доказів, суд прийняв до розгляду поданий відповідачем 22.12.2023 висновок експерта №1-22/12 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.
Окрім того суд також дійшов висновку про наявність підстав для прийняття поданих позивачем 25.12.2023 відповіді на відзив разом з доданим до такої відповіді доказами, позаяк:
- частиною 4 статті 166 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті;
- з огляду на вказані приписи та статтю 118 ГПК України реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи пов'язана зі встановленням процесуальних строків та їх перебігом;
- у цій справі судом окремо не встановлювались строки на подання відповіді на відзив, перебіг яких згідно ч. 4 ст. 166 ГПК України обмежено початком розгляду справи по суті.
Стосовно ж клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набранням законної сили судовим рішенням у справі №911/1624/23, в межах якої ФОП Гаврилюк Л.К. просить зобов'язати ТОВ "Адванс Сервіс" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов'язання не вчиняти певні дії, суд дійшов таких висновків.
Згідно п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З аналізу вказаної норми процесуального права слідує, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Однак відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявності передбачених процесуальними нормами, у тому числі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у цій справі, зокрема відповідачем не доведено, які саме обставини суд об'єктивно позбавлений можливості встановити в межах цієї справи про встановлення сервітуту та які, водночас, будуть встановлені судом у межах справи №911/1624/23 про усунення перешкод у користуванні майном.
Оскільки зупинення провадження у справі можливе лише за наявності процесуально передбачених виключних підстав, наявності яких відповідачем не доведено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання ТОВ ТОВ "Адванс Сервіс".
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.09.2024 у справі №911/3282/23 закрив підготовче провадження та призначив справу №911/3282/23 до судового розгляду по суті на 24.09.2024.
24.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.09.2024 у справі №911/3282/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 22.10.2024.
22.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від позивача надійшли додаткові пояснення
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.10.2024 у справі №911/3282/23 залишив без розгляду додаткові пояснення позивача від 22.10.2024 та оголосив перерву в судовому засіданні до 26.11.2024.
У розрізі прийнятого судом рішення про залишення без розгляду додаткових пояснень, поданих позивачем після закриття підготовчого засідання, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами статті 208 ГПК України унормовано, що суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.
У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.
Отже, вказані вище норми визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на вступне слово, яке є усним викладенням змісту та підстав вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, що першочергово зазначаються в поданих у передбаченому порядку заявах по суті справи.
Тобто у вступному слові учасники усно та стисло викладають свою, викладену у позовній заяві та відзиві позицію щодо заявлених у справі вимог.
Водночас вказані вище приписи не забороняють учасникам справи реалізувати відповідне право на вступне слово в письмовому вигляді, попри те відповідна форма вступного слова не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом, аніж передбачено відповідною нормою.
У розрізі вказаного судом враховано, що, подаючи під час розгляду справи по суті вступне слово, яке за своєю суттю є заявою по суті, позивачем не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання такої заяви, а також об'єктивну неможливість подати її заздалегідь, у підготовчому провадженні.
У судовому засіданні 26.11.2024 після закінчення з'ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
Гаврилюком Леонідом Карповичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі укладеного 11.04.2017 з ПАТ «Банк «Київська Русь» договору купівлі-продажу набуто право власності на майно - нежиле приміщення №5 загальною площею 118,7 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А (далі - нежиле приміщення №5), відтак 11.04.2017 проведено державну реєстрацію відповідного права позивача на ОНМ (об'єкт нерухомого майна) за реєстраційним номером 1222407132108, а вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями:
- означеного договору купівлі-продажу від 11.04.2017, а також виготовленого 29.11.2011 КП «Бучанське БТІ» технічного паспорта на виробничий будинок АБ «Київська Русь» по вул. Жовтневій, 66-а у м. Буча;
- інформаційної довідки №331023296 від 03.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до викладених у позові доводів означене майно - нежиле приміщення №5, яке знаходиться у належній ТОВ «Адванс Сервіс» будівлі торгового центру, Гаврилюк Л.К. використовує як господарюючий суб'єкт для здійснення господарської діяльності, зокрема 01.11.2021 між сторонами укладено договір №34-21/К про спільні витрати на утримання торгівельного центру (договір №34-21/К).
До позовної заяви додано: копію витягу з ЄДР щодо державної реєстрації господарської діяльності ФОП Гаврилюка Л.К. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та копію вказаного договору №34-21/К, а на підтвердження доводів про належність відповідачу на праві власності будівлі торгівельного центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, - копію інформаційної довідки №331020136 від 03.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Надалі, як зауважив позивач, ним здійснено внутрішнє перепланування нежилого приміщення №5, а саме: поділено його на чотири незалежні одна від одної частини:
- приміщення №1 площею 24,6 кв.м.;
- приміщення №2 площею 23,3 кв.м.;
- приміщення №3 площею 44,2 кв.м.;
- приміщення №4 площею 28,4 кв.м., та облаштовано додаткові три входи так, щоб до кожної із вказаних частин був окремий вхід, відтак проведено інвентаризацію майна у КП "Бучанський сервіс - центр документ" і виготовлено новий технічний паспорт, яким зафіксовано відповідні зміни.
На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додано копії: виготовленого станом на 12.12.2022 КП "Бучанський сервіс - центр документ" технічного паспорта на групу нежитлових приміщень №5 за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, а також адресованого позивачу листа КП "Бучанський сервіс - центр документ" №01/05/23/1 від 01.05.2023.
Покликаючись на зазначене, у тому числі на лист №01/05/23/1 від 01.05.2023, позивач зазначив, що внаслідок такого перепланування збільшилася тільки внутрішня площа приміщення №5, відповідно з 118,7 кв.м. до 120,5 кв.м., попри те це не змінило меж означеного приміщення.
Водночас законність здійсненого перепланування, без необхідності отримання на це погоджень від третіх осіб, у тому числі відповідача, підтверджується, за доводами позивача, виготовленим на його замовлення висновком експерта №01-05/2023 від 12.05.2023, копію якого долучено до матеріалів справи.
Мотивуючи звернення до суду з позовом у цій справі, ФОП Гаврилюк Л.К. вказав на незгоду ТОВ "Адванс Сервіс" із здійсненим переплануванням приміщення №5 та облаштуванням у ньому трьох додаткових виходів, що виявилось у здійсненні відповідачем перешкод у використанні такого приміщення, зокрема шляхом:
- вимкнення постачання електроенергії;
- заставляння трьох облаштованих входів як лавами для сидіння та кріплення їх до підлоги анкерним способом, так і шафами;
- закриття означених трьох входів до приміщення гіпсокартонними плитами, відтак вказані дії унеможливили використання приміщень 1, 2 та 4.
У розрізі наведеного позивач зазначив, що на входах до приміщень 1, 2 та 4 відповідач облаштував торгівельні точки, залишивши вільним вхід до приміщення №3, тобто саме існуючий до перепланування вхід до нежитлового приміщення.
Вказані обставини, за доводами позивача, підтверджуються відеозаписом, записаним на поданому разом з позовною заявою технічному носії інформації (USB-флеш-накопичувач).
Як зазначив позивач, внаслідок таких дій він був змушений припинити договори оренди з трьома орендарями і чинним лишився лише договір оренди з ФОП Черненко В.І. До позовної заяви додано копію укладеного 01.08.2022 позивачем з ФОП Черненко В.І. договору оренди нерухомого майна - приміщення площею 44 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А.
Також, за доводами позивача, у зв'язку із такими подіями та обставинами він звернувся до суду з позовом до ТОВ "Адванс Сервіс" про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення збитків, відтак у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1624/23 за позовом ФОП Гаврилюка Л.К.
Стверджуючи про порушення прав на користування приміщенням №5, позивач зазначив про одностороннє розірвання відповідачем договору №34-21/К з 31.10.2023 відповідно до листа від 25.08.2023 за вих. №1/07 та одночасну пропозицію відповідача узгодити користування належним йому приміщенням №23 (коридором) шляхом укладення договору сервітуту.
Позивач зазначив, що у відповідь на такий лист він направив відповідачу лист-пропозицію від 26.09.2023 вих. №27 із проектом договору сервітуту, умови якого передбачали вільний, безумовний та безкоштовний прохід до належного позивачу приміщення та, відповідно, узгоджувалися із належним іншим орендарям/власникам/користувачам/відвідувачам торгового центру правом безкоштовного проходу по такому коридору.
До позовної заяви додано копії: адресованого позивачу листа ТОВ "Адванс Сервіс" вих. №1/07 від 25.08.2023; адресованого відповідачу листа-пропозиції ФОП Гаврилюка Л.К. вих. №27 від 26.09.2023 та доданих до нього підписаних з боку позивача договору про встановлення сервітут від 01.11.2023 з додатками №№1, 2.
Однак, як зауважив позивач, у відповідь на пропозицію про встановлення сервітуту відповідач листом вих. №1/16 від 16.10.2023 погодився встановити сервітут лише на платній основі, на підтвердження чого до позовної заяви додано копії: адресованого позивачу листа ТОВ "Адванс Сервіс" вих. №1/16 від 16.10.2023 разом з доданими до нього підписаними з боку відповідача з урахуванням протоколу розбіжностей договором про встановлення сервітуту, а також протоколом розбіжностей та додатками №№1, 2.
Покликаючись на вказане, позивач вважає, що відповідні дії відповідача є недобросовісними та можуть вважатися зловживанням правом у розумінні статті 13 Цивільного кодексу України, відтак досягнути згоди про встановлення сервітуту з відповідачем неможливо.
Зазначене і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом та вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) встановити сервітут щодо приміщень загального користування (коридору), які належать на праві власності ТОВ "Адванс Сервіс" (ідентифікаційний код 38994678) та знаходяться на першому поверсі будівлі Торгівельного центру «Буча Пасаж» за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Левка Лук'яненка (колишня вул. Жовтнева), 66а, для задоволення потреб ФОП Гаврилюка Л.К. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на наступних умовах:
1. Для ФОП Гаврилюка Л.К. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) встановлюється право користування приміщеннями загального користування (коридором) (нежитловими приміщеннями №2, загальною площею 284,8 кв.м. та АДРЕСА_3 , що полягає у можливості безперешкодного та безумовного проходу з двох входів до будівлі торгівельного центру через вказані приміщення (з урахуванням пункту 4 цих умов) до нежилого приміщення №5, що належить Гаврилюку Леоніду Карповичу, яке знаходиться на першому поверсі будівлі торгівельного центру, та у зворотному напрямку (далі право користування приміщеннями загального користування (коридором) - Сервітут), з метою вільного володіння, користування та розпорядження ним, в т.ч. для обслуговування, здійснення підприємницької діяльності, здавання в оренду, проведення ремонту тощо;
2. Сервітут діє безперервно та постійно з моменту набрання рішенням суду законної сили та до відчуження ФОП Гаврилюком Л.К. нежилого приміщення №5, про що останній окремо повідомить ТОВ "Адванс Сервіс";
3. Сервітутом користується ФОП Гаврилюк Л.К., а також уповноважені ним особи, що діють від його імені на підставі довіреності;
4. ФОП Гаврилюк Л.К., а також уповноважені ним особи, що діють від його імені на підставі довіреності, користуються Сервітутом за вирахуванням площ приміщень загального користування (коридору), що зайняті орендарями ТОВ "Адванс Сервіс" та не перешкоджають безпосередньому входу до нежилого приміщення №5;
5. Сервітут є безоплатним.
6. На дійсність встановленого Сервітуту не впливатиме можлива майбутня зміна номерів, загальних площ та власника приміщень загального користування (коридору), а також зміна адреси будівлі торгівельного центру, у якій вони знаходяться, чи зміна найменування ТОВ "Адванс Сервіс";
7. ТОВ "Адванс Сервіс" зобов'язане не перешкоджати будь-яким чином ФОП Гаврилюку Л.К., а також уповноваженим ним особам, що діють діяти від його імені на підставі довіреності, у можливості вільного проходу до нежилого приміщення №5 через приміщення загального користування (коридор) та у зворотному напрямку протягом дії Сервітуту.».
У розрізі вказаних вимог та приписів статей 401, 402, 404 ЦК України позивач зазначив, що потрапити до належного йому приміщення можливо лише через належні відповідачу та розташовані на першому поверсі торгівельного центру приміщення загального користування №№2, 23 (коридор), а вхід до цих приміщень та, власне, торгівельного центру може здійснюватись виключно з двох входів з різних боків будівель.
Водночас, за доводами позивача, саме відповідач листом вих. №1/07 від 25.08.2023 започаткував відповідний процес встановлення сервітуту на таких умовах, без встановлення яких подальше користування нежилим приміщенням не буде можливими.
Унаслідок таких обставин позивач вважає, що задовольнити власні інтереси на користування майном не можливо іншим шляхом, аніж встановити сервітут щодо приміщень №№2, 23.
Своєю чергою ТОВ "Адванс Сервіс" у відзиві на позов визнало як обставини належності позивачу на праві власності приміщення №5, так і обставини наявності власних прав на приміщення торгового центру загальною площею 7011,0 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, на підтвердження останніх доводів надано копії:
- укладеного 22.07.2016 відповідачем з ПАТ «Банк «Київська Русь» договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, а також виготовленого 26.08.2016 технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по вул. Жовтневій, 66-а у м. Буча;
- інформаційної довідки №64154841 від 22.07.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, не погодившись із рештою викладених позивачем доводів та заявленими ним вимогами, ТОВ "Адванс Сервіс" зазначило, що при вирішенні питання про встановлення сервітуту обов'язковому дослідженню підлягає як можливість нормального використання позивачем своєї власності без обтяження сервітутом чужої власності, так і можливість задоволення потреб позивача будь-яким іншим шляхом.
У розрізі зазначеного відповідач звернув увагу на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами неможливість використання майна без обтяження сервітутом належного товариству майна.
Водночас, за доводами відповідача, встановлення сервітуту на запропонованих позивачем умовах порушить баланс інтересів сторін, що також не узгоджується з передбаченим принципом пропорційності у складі оцінки заходів втручання у мирне володіння майном, право на яке встановлює стаття 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також у розрізі запропонованих позивачем умов сервітуту та передбачених приписами статті 403 ЦК України підстав встановлення сервітуту відповідач зауважив, що такому речовому праву притаманний обмежений характер користування майном, тоді як формулювання «безперешкодного та безумовного» проходу є оціночним та, за відсутності єдності думок стосовно його розуміння, може призвести до виникнення спору та застосування подібних формулювань є неприйнятним.
Зокрема відповідач вважає, що досить широке трактування «безперешкодного» та «вільного» доступу вплине не тільки на права товариства, як власника коридору у торгівельному центрі, але і на права та обов'язків орендарів, у тому числі ТОВ «Профімакс», з яким відповідачем укладено договір оренди №КБ-301 від 28.04.2023 року для здійснення комерційної діяльності та продажу товарів для краси біля спільної стіни між приміщеннями №23 та №5.
З огляду на вказані обставини та доводи позивача про однакові права для всіх користувачів/орендарів торгового центру стосовно безкоштовного проходу приміщеннями загального користування, відповідач зауважив, що обов'язок встановлювати однакові для всіх умови притаманний публічному договору згідно статті 633 ЦК України, яким договір про встановлення сервітут не є.
До того ж відповідач звернув увагу на те, що оплатний сервітут діє для інших користувачів та орендарів торгового центру у складі плати згідно:
- укладеного 13.03.2023 між ТОВ "Адванс Сервіс" як орендодавцем та ТОВ «Новобокс» як орендарем договору оренди №КБ-293 щодо платного користування приміщенням площею 1,0 кв.м. на першому поверсі торгового центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А;
- укладеного 30.09.2022 між ТОВ "Адванс Сервіс" як орендодавцем та ФОП Авраменком Г.С. як орендарем договору оренди №КБ-287 щодо платного користування приміщенням площею 4,5 кв.м. на першому поверсі торгового центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А;
- укладеного 01.08.2022 між ТОВ "Адванс Сервіс" як орендодавцем та ФОП Свиденюк О.В. як орендарем договору оренди №КБ-270 щодо платного користування приміщенням площею 4,5 кв.м. на першому поверсі торгового центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А;
- укладеного 14.10.2022 між ТОВ "Адванс Сервіс" як орендодавцем та ФОП Гапоновим В.П. як орендарем договору оренди №КБ-289 щодо платного користування приміщенням площею 1,7 кв.м. на першому поверсі торгового центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А;
- укладеного 28.04.2023 між ТОВ "Адванс Сервіс" як орендодавцем та ТОВ «Профімакс» як орендарем договору оренди №КБ-301 щодо платного користування приміщенням площею 9,0 кв.м. на першому поверсі торгового центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А;
- укладеного 21.06.2018 між ТОВ "Адванс Сервіс" та ФОП Квашуком О.Я. договору про спільні витрати на утримання торгівельного центру №20-18К;
- укладеного 30.09.2022 між ТОВ "Адванс Сервіс" та ФОП Сеньковичем С.І. договору про спільні витрати на утримання торгівельного центру №36-22К;
- укладеного 31.07.2023 між ТОВ "Адванс Сервіс" та ФОП Стадницькою Н.А. договору про спільні витрати на утримання торгівельного центру №37/23-К;
- укладеного 31.07.2023 між ТОВ "Адванс Сервіс" та ФОП Запотічняком С.М. договору про спільні витрати на утримання торгівельного центру №38/23-К.
Копії означених договорів разом з додатками та додатковими угодами до таких правочинів та актами приймання-передачі додано до відзиву на позов, тоді як згідно поданої відповідачем у порядку ч. 11 ст. 80 ГПК України заяви додана до відзиву копія додаткової угоди №1 до договору про спільні витрати з утримання торгівельного центру №20-18К від 24.06.2021 під час розгляду цієї справи як доказ судом не оцінюється та не досліджується.
Так, за доводами відповідача, згідно умов наведених договорів до вартості витрат з утримання та експлуатації будівлі включено право користування (проходу) до приміщень власника, тоді як право проходу до приміщень орендарів є вільним за умови належного виконання умов договору оренди.
Отже, на переконання відповідача, твердження позивача про відсутність паритетних умов з іншими власниками і орендарями не знаходять свого підтвердження.
Водночас, з огляду на необхідність у щоденному прибиранні торгового центру, проведенні його поточного ремонту, а також наявність освітлення, усіх необхідних комунікацій, вентиляції, цілодобової охорони та відеонагляду, утримання приміщення пов'язано з необхідністю здійснення відповідачем витрат і виникнення таких витрат прямо пов'язано із способом користування приміщеннями як іншими власниками, так і позивачем.
Ураховуючи вказане та те, що до виникнення спору позивач оплачував пов'язані з користуванням майном витрати, відповідач вважає, що встановлення сервітуту на безоплатній основі є несправедливим по відношенню до інших власників приміщень, а також суттєво обмежить права відповідача на володіння та користування майном, зокрема його утримання.
До відзиву на позов додано копії платіжних доручень стосовно проведених ФОП Гаврилюком Л.К. платежів на користь ТОВ "Адванс Сервіс" за договором №34-21/К, а також адресованого ТОВ "Адванс Сервіс" листа позивача від 11.04.2023.
Крім наведеного вище відповідач зазначив про наявність у позивача можливості зробити окремий вихід ззовні, як наслідок встановлення сервітуту на прохід через належні товариству приміщення (коридор) не буде потрібним для позивача.
Отже, відповідач просить у задоволенні позовної заяви ФОП Гаврилюка Л.К. про встановлення сервітуту відмовити у повному обсязі.
Надалі ж, під час розгляду цієї справи, відповідачем до матеріалів справи долучено копії укладеного 05.04.2023 між ТОВ «Адванс Сервіс» та ФОП Храновським С.В. договору оренди №КБ-299 щодо платного користування приміщенням площею 44,66 кв.м. на третьому поверсі торгового центру за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, а також укладених до такого договору додаткових угод, зокрема угоди №1 від 30.05.2023 щодо розміщення на першому поверсі рекламної конструкції, разом з додатками №№1, 2 до договору у редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2023.
Також під час розгляду цієї справи відповідачем долучено до матеріалів справи складений 22.12.2023 висновок експерта №1-22/12 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що саме відповідач, а не позивач, був ініціатором встановлення сервітуту, відтак на зустрічну пропозицію позивача про встановлення сервітуту запропонував власні умови, чим погодився із обставинами неможливості проходу до приміщення №5 у інший спосіб, аніж через приміщення №№2, 23 (коридор) та, власне, не запропонував інших альтернативних варіантів проходу, чим і визнав їхню відсутність.
Водночас, за доводами позивача, вказаний відповідачем спосіб влаштування окремого входу ззовні не є альтернативним та менш обтяжливим для позивача, оскільки потребує додаткових витрат на його облаштування, пов'язаних із втручанням у несучу стіну торгового центру та необхідністю використання чужої земельної ділянки.
Вказаний підхід, на переконання позивача, суперечить інститут сервітуту, який нівелюється можливістю потрапити до майна, не турбуючи власника, що позбавляє особу можливості у найбільш необтяжливий спосіб задовольнити свої потреби.
У розрізі вказаного позивач зауважив, що:
- можливість проходу до приміщення позивача через два входи до торгового центру є необтяжливою для відповідача, оскільки такий прохід відбувався завжди безоплатно і не викликав у відповідача ані занепокоєння, ані дискомфорту;
- відповідач поєднує право проходу з участю у спільних витратах на утримання торгівельного центру, які ніколи не включали право проходу до приміщень;
- ч. 3 ст. 402 ЦК України передбачає вирішення питання про встановлення сервітуту судом у разі недосягнення сторонами домовленості про встановлення сервітуту та його умови, тоді як питання можливості проходу до приміщення та його способи узгоджено з відповідачем.
Стосовно ж запропонованих позивачем умов сервітуту останній вказав, що під безперешкодним та безумовним проходом до свого приміщення через приміщення №№2, 23 він мав на увазі унеможливлення створення відповідачем штучних перешкод для проходу, які можуть мати місце з огляду на тривалі спірні взаємовідносини.
Так, за доводами позивача, пропонуючи встановити сервітут через позначений на плані жовтим кольором вхід, відповідач втручається у право власності позивача на приміщення - можливість влаштовувати входи до такого приміщення на власний розсуд.
Звідси позивач зауважив, що його умови сервітуту стосуються проходу до приміщення без конкретизації, через який вхід, оскільки таке питання буде вирішено судом у справі №911/1624/23.
Відтак позивач зауважив, що у спорі про встановлення сервітуту вирішується виключно питання проходу до приміщення, а не входу до нього.
Щодо тверджень відповідача про включення права користування проходом до суми витрат на утримання та експлуатацію будівлі позивач такі положення відсутні як в укладеному ним з відповідачем договорі №34-21/К, так і в інших договорах, зокрема в договорі, укладеному відповідачем з ОСОБА_1 , яка згідно поданої до суду заяви свідка повідомила, що представник відповідача пропонувала їй внести зміни до пункту 2.3.1 договору та включити право проходу до приміщень.
До відповіді на відзив додано копію укладеного 21.06.2018 між ТОВ "Адванс Сервіс" та ФОП ОСОБА_1 договору про спільні витрати на утримання торгівельного центру №19-18К, а також копію заяви свідка ОСОБА_1 . Оригінал означеної заяви свідка надано суду для огляду у засіданні 12.03.2024.
З огляду на вказане позивач вважає, що подані відповідачем договори про утримання торгівельного центру фактично підроблено, тоді як право проходу до приміщень ніколи не регулювалось договорами, а всі користувались такими приміщеннями відповідача з його мовчазної згоди та безкоштовно.
Доводи відповідача про суттєве обмеження його у праві використовувати власні приміщення, що порушить баланс інтересів, позивач відхилив з огляду на те, що:
- саме відповідач свідомо відмовляється отримувати витрати на утримання будівлі від позивача, який ніколи не ініціював припинення договору про спільні витрати;
- вартість витрат з утримання та експлуатації будівлі торгового центру завжди вираховувавсь від площі приміщень, які перебувають у власності особи, тобто вартість таких витрат однакова як з правом проходу так і без нього.
Також позивач вважає безпідставними і посилання відповідача на договори оренди, у яких йдеться про обмеження входу у орендовані приміщення, а не про обмеження користування загальними коридорами будівлі та проходу через них.
Отже, покликаючись на умови встановлення сервітуту за усталеною судовою практикою, позивач зазначив, що можливість здійснення ним підприємницької діяльності та ефективне використання належних йому приміщень залежить від можливості проходу через приміщення відповідача, чого останній не заперечив, відтак наявні усі підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Згідно поданих пояснень відповідач не погодився із наведеними доводами позивача, оскільки встановлення сервітуту за рішенням суду є крайньою мірою, тоді як судова практика, на яку позивачем здійснено посилання, зокрема постанови Верховного Суду у справах №№653/2704/16-ц, 686/18456/18 не містять жодних висновків про альтернативність і рівнозначність чи встановлення найменш обтяжливих саме для позивача умов при встановленні сервітуту.
Своєю чергою відповідач зауважив, що згідно з системним аналізом статей 395, 401, 403, 404 та відповідною судовою практикою встановлення сервітуту на найменш обтяжливих умовах є застосованим виключно для власника, на майно якого встановлюється сервітут.
У розрізі зазначеного відповідач вказав, що конструктив будівлі і достатня відстань до паркану дозволяють позивачу обладнати окремий вхід до належного йому приміщення, і таку можливість додатково підтверджує наявність із зовнішнього боку будівлі, з обох боків від приміщення позивача, входів у інших осіб.
На підтвердження вказаного до пояснень відповідачем додано фото бiчного фасаду нежитлової будiвлi №66а вул. Левка Лук'яненка, міcтo Буча, Київська обл.
Натомість, за доводами відповідача, заявлена позивачем вимога про встановлення сервітуту не пов'язана з реальною неможливістю використання своєї власності без обтяження сервітутом майна відповідача, а обґрунтовується лише додатковими витратами на облаштування окремого входу.
Водночас, як зауважив відповідач, на час придбання позивачем приміщення до нього був єдиний вхід і на момент облаштування трьох додаткових входів позивач був обізнаний щодо права власності відповідача на приміщення №23.
З огляду на вказане відповідач вважає, що, здійснивши додаткові входи до отримання права проходу до них, позивач прийняв на себе ризик неможливості їх використання, оскільки не міг мати правомірних сподівань, що відповідач погодиться не здійснювати експлуатацію своїх площ, що використовуються ним для отримання прибутку, задля того, щоб задовольнити потреби позивача.
До того ж відповідач звернув увагу на те, що ситуаційним розміщенням приміщень в будівлі, що відображено у наявних в матеріалах справи технічних паспортах на будівлю і приміщення - захисна конструкція між приміщеннями №5 та №23 лише одна, а тому вона не може належати на праві власності виключно позивачу або відповідачу.
Окрім того, у розрізі оплатності сервітуту, відповідач зазначив, що жодним законодавчим актом не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру плати за користування нерухомістю за договором сервітуту, як і не визначено порядку його розрахунку.
Звідси відповідач зауважив, що запропонована ним ціна договору про встановлення сервітуту у сумі 10 000,00 грн не враховувала загальні витрати на утримання торгівельного центру та дорівнювала компенсації лише тих витрат, які безпосередньо пов'язані з проходом позивача до його приміщень.
До пояснень відповідачем додано копії: плану розміщення орендарів товариства в приміщеннях 2 і 23 нежитлової будівлі №66а вул. Левка Лук'яненка, міcтo Буча; підписаних відповідачем з орендарями актів приймання-передачі торгової площі в оренду; витягу із штатного розкладу ТОВ «Адванс Сервіс», затвердженого наказом від 31.05.2023; податкової декларації з плати за землю за 2023 рік та квитанції про подання її до Державної податкової служби України; оборотно-сальдової відомості по рахунку 903 за січень2023р.-серпень2023р.
Водночас, на переконання відповідача, за умови встановлення безоплатного сервітуту позивач буде мати лише права, а відповідач - лише обов'язки, і всі витрати, які буде спричинено позивачем у зв'язку із реалізацією отриманого права проходу, буде перекладено на відповідача.
Підсумовуючи усе зазначене та покликаючись на безпідставно сутяжну поведінку позивача, у тому числі і поза межами спору у цій справи, відповідач зауважив на відсутності у нього бажання мати будь-які господарські відносини з позивачем, який не позбавиться можливості користування своїм майном внаслідок розташування входу ззовні торгівельного центру, що зведе до мінімуму можливість породження в майбутньому нового спору.
Надалі ж під час розгляду цієї справи відповідач згідно додаткових пояснень, посилаючись на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 та Порядок проведення технічної інвентаризації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488, а також надане такими актами визначення поняттю «нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень)», зауважив, що ним не передбачено як обов'язкову умову наявність декількох окремих виходів до приміщень.
Ураховуючи зазначене, відповідач вважає, що необхідність встановлення сервітуту в місцях розміщення третіх осіб зводиться до забезпечення позивачу певного рівня комфорту в користуванні майном, тоді як реальна неможливість користування майном через єдиний вхід не існує.
До того ж у розрізі вказаного відповідач звернув увагу на те, що:
- право сервітуту регулює ситуацію, коли уникнути втручання у право власності на чужу річ неможливо об'єктивно, чого позивачем не доведено, як і не підтверджено доказами вчинення перешкод у користуванні позивачем нежитловим приміщенням через наявний вхід;
- наразі площі, на які претендує позивач, зайняті орендарями на платній основі, здійснення проходу там є фізично неможливи, а встановлення безоплатного сервітуту на зайняті третіми особами площі суперечить принципу пропорційності;
- позивачем не наведено, яким чином буде враховано права третіх осіб при встановленні сервітуту в заявлених ним межах.
До вказаних додаткових пояснень відповідачем додано копії платіжних інструкцій щодо перерахування ТОВ «Профімакс» та ФОП Храновським С.В. коштів на рахунок ТОВ «Адванс Сервіс».
Заперечення третьої особи - ТОВ «Профімакс», проти заявлених ФОП Гаврилюком Л.К. вимог у цій справі зводяться до того, що сервітут стосується всієї площі приміщень №23 та №2 без врахування площ зайнятих третьою особою 1 та іншими орендарями, що в цих приміщеннях знаходяться, зокрема і площ, про відсутність необхідності користування якими позивач повідомив особистими листами, після чого їх і було передано в оренду товариству.
ТОВ «Профімакс» зауважило, що укладений ним з відповідачем договір оренди №КБ-301 був укладений на момент відсутності речового права на відповідні площі у позивача, такий правочин є чинним, недійсним не визнавався, підстави для його розірвання відсутні, а тому підстави для задоволення позову про встановлення сервітуту на зайняті товариством площі відсутні.
Своєю чергою ФОП Храновським С.В. заперечено проти позову ФОП Гаврилюка Л.К. з огляду на те, що встановлення сервітуту у місці, зайнятому рекламною конструкцією третьої особи 2, спрямовано на припинення користування відповідачем такими приміщеннями в частині передачі їх в оренду.
Водночас, за доводами третьої особи 2, встановлення сервітуту можливе виключно як позитивне право та не може покладати на власника або будь-яку іншу особу обов'язків із вчинення певних дій на користь сервітуарія.
Згідно наданих представником позивача у судовому засіданні 11.06.2024 пояснень викладені у заяві про зміну предмету позову умови сервітуту, зокрема у пункті 4 врахують інтереси усіх орендарів приміщень №№2, 23 - коридору у торгівельному центрі.
Водночас на запитання представниці відповідача чи таким умовами враховано права залучених у цій справі третіх осіб, представник позивача зауважив, що використане у пункті 4 формулювання умов сервітуту стосується будь-якого рішення суду апеляційної інстанції у справі №911/1624/23 за позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Поряд з тим наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує:
- чи існує у позивача право або законний інтерес;
- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;
- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Отже, право на судовий захист вимагає також, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, відтак можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) сукупності вказаних вище умов.
З'ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова).
Звідси оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.
Так, звертаючись до суду у даній справі, предметом позову ФОП Гаврилюк Л.К. обрав вимогу про встановлення сервітуту щодо належних ТОВ "Адванс Сервіс" приміщень №№2, 23 (коридору), на першому поверсі будівлі торгівельного центру за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Левка Лук'яненка (колишня вул. Жовтнева), 66а, на визначених позивачем умовах - встановлення права позивача та уповноважених ним осіб на безперервне та постійне, а також безкоштовне (безоплатне) користування приміщеннями №№2, 23:
- шляхом безперешкодного та безумовного проходу з двох входів до будівлі торгівельного центру через вказані приміщення до належного позивачу приміщення №5 та у зворотному напрямку;
- за вирахуванням площ приміщень загального користування (коридору), що зайняті орендарями ТОВ "Адванс Сервіс" та не перешкоджають безпосередньому входу до нежилого приміщення №5.
Також запропоновані позивачем відповідно до поданого позову умови сервітуту передбачають: встановлення для відповідача обов'язку не перешкоджати у будь-який спосіб позивачу та уповноваженим ним особам у вільному проході до нежитлового приміщення №5 через приміщення №№2, 23 (коридор), а також дійсність такого сервітуту попри зміну як ідентифікуючих властивостей приміщень (номери/площа) та їх власника, так і адреси будівлі торгівельного центру, найменування відповідача.
Водночас встановленням означеного вище сервітуту позивач, за його доводами, прагне досягнути такої мети - вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому приміщенням №5, в тому числі для його обслуговування, здійснення підприємницької діяльності, здавання в оренду, проведення ремонту.
Приписами ч. 1 ст. 316, ч.ч. 1-4, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність зобов'язує.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Приписами статті 395, ч. 1 ст. 401 та ч.ч. 1-3 ст. 403 ЦК України унормовано, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
З аналізу зазначених норм слідує, що потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби, наприклад пройти чи проїхати до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею тощо, у будь-який інший спосіб, аніж на визначених умовах сервітуту.
Звідси слідує, що під час розгляду справ у спорі про встановлення сервітуту належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно, а також врахувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої нерухомості в ефективному її використанні, а умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника майна, щодо якого встановлюється сервітут.
У розрізі вказаного саме позивач має довести, що:
- повноцінне використання своєї земельної ділянки чи іншої нерухомості неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки чи нерухомості;
- задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб;
- відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України він не досяг з відповідачем домовленості про установлення сервітуту, його умови, способи його здійснення та плату тощо.
Неможливість же використання майна, що зумовлена діями самого позивача, виключає наявність підстав для встановлення сервітуту.
Приписами статей 73, 74, 76, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили.
Під час розгляду вказаної справи сторони не заперечили підтверджені відповідними доказами обставини наявності у сторін права власності на об'єкти нерухомого майна торгового центру по вул. Жовтнева, 66-А у м. Буча, зокрема:
- належності ТОВ «Адванс Сервіс» права власності на приміщення торгового центру з надвірними спорудами загальною площею 7011 кв.м., у тому числі приміщень за №№2, 23, що є прохідними коридорами на першому поверсі будівлі;
- належності ФОП Гаврилюку Л.К. права власності на розташоване на першому поверсі торгового центру приміщення №5, яке позивачем було реконструйовано (переплановано) шляхом його поділу на чотири окремі приміщення (групу приміщень у складі одного приміщення №5) відповідно за №№1, 2, 3, 4 з обладнаними до кожного з таких приміщень окремими входами (виходами), сполученими з означеними вище коридорами.
Також судом встановлено та визнано сторонами, що станом на час розгляду спору у цій справі до приміщення №5 є діючий вхід (вихід) у частині виділеного та найменованого за №3 приміщення, тоді як частину площі належного відповідачу коридору біля приміщення №5, а саме біля виділених позивачем приміщень та, власне, їх входів за №№1-2, передано в оренду ТОВ «Профімакс», а на фасаді приміщення №5 у зоні виділеного позивачем та найменованого за №4 приміщення розмішено рекламний плакат.
Однак, звертаючись до суду із цим позовом про встановлення безоплатного сервітуту на належні відповідачу приміщення №№2, 23 (коридори), позивачем доказово не підтверджено, що він позбавлений як можливості здійснювати прохід по означених коридорах, так і можливості використовувати належне йому приміщення №5.
Зокрема позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження того, що належним йому приміщенням №5 він не користується, у тому числі і для здійснення господарської діяльності, і що така неможливість пов'язана безпосередньо з неможливістю проходити/рухатися по коридору (приміщеннях №№2, 23) та потрапляти до приміщення №5, зокрема і внаслідок блокування відповідачем проходу/руху по означеному коридору до приміщення №5 або з нього.
Наявність же на частині такого коридору торгових зон, переданих відповідачем у користування третій особі, як і розміщення рекламного плакату на фасаді приміщення, не є тотожним блокуванню та/або унеможливленню проходу/руху по такому коридору, позаяк фасад приміщення не має відношення до прохідної частини коридору, яка є достатньою для руху по ній з урахуванням торгових зон.
З огляду вказаного судом визнаються доказово необґрунтованими і доводи позивача про те, що іншого способу потрапити до належного йому приміщення №5, аніж пройти через коридор (приміщення №№2, 23), не існує, позаяк згідно наявного в матеріалах цієї справи висновку експерта №1-22/12, складеного 22.12.2023 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, технічна можливість облаштування окремого виходу (входу) назовні з групи приміщень №5, що належить на праві власності ФОП Гаврилюк Л.К. та знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева (нова назва -Левка Лук'яненка), 66-а, окрім наявного виходу (входу) через приміщення №23, що належить на праві власності ТОВ «Адванс Сервіс» та знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева (нова назва -Левка Лук'яненка), 66-а, існує.
Зі змісту ж дослідницької частини вказаного вище висновку слідує, що влаштування означеного виходу технічно можливо шляхом демонтажу частини віконного отвору приміщення №3 та прилеглої до нього стіни.
Своєю чергою позивачем не надано належних та більш вірогідних доказів на спростування вказаних вище обставин та, власне, поданого відповідачем доказу - висновку судового експерта, тоді як судом перевірено та встановлено відповідність такого висновку вимогам ст.ст. 98, 101, 102 ГПК України, у тому числі і щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Судом також враховано, що позивач не скористався правом на заявлення судовому експерту відводу, що унормовано приписами ч. 7 ст. 101 ГПК України, згідно яких за заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Так, у розрізі наведеного суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження заборони чи неможливості облаштування іншого входу (виходу) до приміщення №5 позивачем не надано, тоді як доводи позивач про те, що такий спосіб є обтяжливим для нього, зокрема і фінансово судом визнаються неспроможними з огляду на вказані вище норми права, згідно яких власність зобов'язує.
Суд звертає увагу на те, що правомочності власника не є безмежними, а їх обсяг складають не тільки виключно права, але і обов'язки.
Саме ж лише розташування приміщення №5 у належній відповідачу будівлі торгового центру та наявність прилеглого до такого приміщення №5 прохідного коридору (приміщення №№2, 23), які не є власністю позивача, ще не свідчать про неможливість використання позивачем приміщення №5 без встановлення сервітуту на коридор відповідача.
Доданий позивачем до позову технічний носій інформації (USB-флеш-накопичувач) та наявні на ньому відеозаписи оцінюються судом критично, позаяк такі відео містять зафіксовані невстановленою особою (далі зі слів такої особи): « 28.04.2023 та 06.04.2023 - порушення права користування ФОП Гаврилюком Л.К. приміщеннями і вчинення ТОВ «Адванс Сервіс» перешкод у користуванні такими приміщеннями, шляхом виставлення перед приміщеннями прикріплених еркерним способом лав та, надалі, блокування приміщення №4, на фасаді якого розміщено стіну з рекламою, та блокування торговими кіосками приміщень №№1-2».
Водночас вказані відео у розрізі предмету та підстав поданого у цій справі позову про встановлення сервітуту не несуть жодної доказової сили, позаяк не містять у собі даних про неможливість позивача проходити/рухатися по коридору (приміщеннях №№2, 23) та потрапляти до приміщення №5, зокрема і внаслідок блокування відповідачем проходу/руху по означеному коридору до приміщення №5 або з нього.
Зафіксований ж означеними відео вигляд фасаду належного позивачу приміщення №5, зокрема і «зашитих» гіпсокартоном до приміщень 1, 2, 4 входів, які є складовою частиною саме цих приміщень, а не належного відповідачу коридору, судом не беруться до уваги, позаяк обставини вчинення будь-яких дій безпосередньо щодо належного позивачу майна, як і надання оцінки законності/незаконності таким діям, не входить до правової конструкції сервітуту.
Так, суд звертає увагу на те, що право на сервітут не перебуває у наслідковому зв'язку з правопорушеннями щодо належного сервітуарію майна, та які підлягають дослідженню в межах інших способів судового захисту, відмінних від встановлення сервітуту.
У розрізі зазначеного також судом не береться до уваги як доказ у цій справі долучений позивачем до позову висновок експерта №01-05/2023 від 12.05.2023, як такий, що містить зміст проведеного дослідження на предмет відповідності здійсненого позивачем перепланування будівельним вимогам та нормам.
З огляду наведеного, а також предмет і підстави цього позову судом відхиляються усі посилання позивача на те, що відповідач чинить йому перешкоди у використанні приміщення №5, у тому числі шляхом вимкнення електроенергії у приміщенні.
Вказані доводи не перебувають у правовому зв'язку між встановленням сервітуту стосовно належного відповідачу коридору (приміщення №2, 23).
До того ж, у розрізі доводів позивача стосовно неможливості користування ним саме приміщеннями №№1, 2, 4, вхід (вихід) до яких перегороджено/«зашито», суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наявних в матеріалах цієї справи доказів приміщення №5, як станом на момент набуття на нього права власності позивачем, так і станом на момент набуття відповідачем права власності на торгівельний центр, не було поділено на частини та мало один вхід (вихід).
Звідси слідує, що подальші бажання позивача використовувати приміщення №5 на власний розсуд, у тому числі шляхом його перепланування та створення додаткових виходів/входів і, як наслідок, теоретична неможливість використання усіх приміщень лише через один вхід перебувають поза межами сервітутних відносин стосовно користування прохідним та прилеглим до цих приміщень коридору.
Крім того судом відхиляються як нормативно неспроможні доводи позивача про те, що інші способи потрапляння до приміщення №5 мав пропонувати йому саме відповідач.
Окрім того позивач доказово не обґрунтував неможливості використання належного йому приміщення №5 за відсутності встановленого для нього саме безоплатного та безстрокового сервітуту на належні відповідачу приміщення, позаяк:
- встановлення сервітуту без зазначення строку та оплати суперечить самій суті сервітуту, який згідно вказаних вище норм презюмується оплатним та згідно ч. 1 ст. 406 ЦК України припиняється у разі, зокрема, спливу строку, на який його було встановлено;
- важливою ознакою оплатних правовідносин є наявність зустрічного задоволення, яке має певну майнову цінність, тоді як безоплатні відносини ведуть до істотного зменшення майнової маси у однієї сторони (боржника) у кількісному та вартісному вираженні та до відповідного її збільшення у іншої сторон;
- позивачем не заперечено та не спростовано тих обставин, що ним не здійснюється матеріальне забезпечення та обслуговування тіє частини належних відповідачу приміщень №№2, 23, безкоштовний сервітут щодо яких позивач прагне отримати.
Наявність же будь-яких інших правовідносин у відповідача з іншими особами - користувачами/орендарями торгового центру, як і питання оплатності цих відносин до предмету та підстав цього позову не входить.
Підсумовуючи все зазначене, суд висновує, що позивачем не доведено належними та більш вірогідними доказами неможливості використання належного йому приміщення №5 та доступу до нього, окрім як встановлення сервітуту стосовно належного відповідачу коридору.
Посилання сторін на правові позиції судів касаційної інстанції судом відхиляються, позаяк:
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв'язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом касаційної інстанції в інших справах;
- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;
- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.
Водночас, у розрізі вказаного та доводів позивача про усталену судову практику стосовно підстав для встановлення сервітуту за рішенням суду, слід зазначити, що згідно наведених вище норм права первинно підставами для задоволення позову про встановлення сервітуту є доведені належними доказами обставини неможливості використання майна особи, окрім як встановлення сервітуту на майно іншої особи.
Недосягнення ж сторонами згоди у процесі досудового врегулювання спору про укладення договору сервітуту не є кваліфікуючою та єдиною підставою для встановлення сервітуту за рішенням суду.
Також, висновуючи вказане, судом враховано, що на можливість встановлення сервітуту за рішенням суду не впливає те, хто був ініціатором досудового врегулювання спору та укладення відповідного договору, як і не є підставою для встановлення сервітуту наявність/відсутність заперечень власника, щодо майна якого ініціюється сервітут, стосовно певних, запропонованих позивачем умов сервітуту.
Ураховуючи зазначене, визнаються судом неспроможним доводи позивача про те, що відповідач ініціював укладення договору сервітуту та не заперечив проти способу його реалізації шляхом платного проходу через прилеглий до приміщення №5 коридор.
Окрім того суд також оцінює критично та як такі, що не відповідають вказаним вище нормам матеріального права, запроновані позивачем за позовом у цій справі умови сервітуту в частині:
- неідентифікованих за способом вчинення перешкод інших осіб/орендарів у сформульованій у пункті умові «...за вирахуванням площ приміщень загального користування (коридору), що зайняті орендарями ТОВ "Адванс Сервіс" та не перешкоджають безпосередньому входу до нежилого приміщення №5»;
- надання такого права іншим, окрім позивача, особам, коло яких не є визначеним та ідентифікованим;
- встановлення неідентифікованих зобов'язань відповідача, спрямованих на усунення перешкод у користуванні майном позивача.
Решта усіх доводів та аргументів сторін, зокрема і щодо орендних відносин відповідача з іншими особами, а також стосовно укладеного між сторонами та розірваного договору спільного утримання торгівельного центру судом відхиляються, оскільки такі обставини не входять в межі предмету та підстав позову у цій справі про встановлення сервітуту.
Отже, виходячи з аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність позивачем обставин, наявність яких необхідна для встановлення сервітуту, суд висновує про відмову у задоволенні вимог ФОП Гаврилюка Л.К. про встановлення сервітуту щодо приміщень загального користування (коридору), які належать на праві власності ТОВ "Адванс Сервіс" (ідентифікаційний код 38994678) та знаходяться на першому поверсі будівлі Торгівельного центру «Буча Пасаж» за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Левка Лук'яненка (колишня вул. Жовтнева), 66а, для задоволення потреб ФОП Гаврилюка Л.К. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на наступних умовах:
1. Для ФОП Гаврилюка Л.К. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) встановлюється право користування приміщеннями загального користування (коридором) (нежитловими приміщеннями №2, загальною площею 284,8 кв.м. та АДРЕСА_3 , що полягає у можливості безперешкодного та безумовного проходу з двох входів до будівлі торгівельного центру через вказані приміщення (з урахуванням пункту 4 цих умов) до нежилого приміщення №5, що належить Гаврилюку Леоніду Карповичу, яке знаходиться на першому поверсі будівлі торгівельного центру, та у зворотному напрямку (далі право користування приміщеннями загального користування (коридором) - Сервітут), з метою вільного володіння, користування та розпорядження ним, в т.ч. для обслуговування, здійснення підприємницької діяльності, здавання в оренду, проведення ремонту тощо;
2. Сервітут діє безперервно та постійно з моменту набрання рішенням суду законної сили та до відчуження ФОП Гаврилюком Л.К. нежилого приміщення №5, про що останній окремо повідомить ТОВ "Адванс Сервіс";
3. Сервітутом користується ФОП Гаврилюк Л.К., а також уповноважені ним особи, що діють від його імені на підставі довіреності;
4. ФОП Гаврилюк Л.К., а також уповноважені ним особи, що діють від його імені на підставі довіреності, користуються Сервітутом за вирахуванням площ приміщень загального користування (коридору), що зайняті орендарями ТОВ "Адванс Сервіс" та не перешкоджають безпосередньому входу до нежилого приміщення №5;
5. Сервітут є безоплатним.
6. На дійсність встановленого Сервітуту не впливатиме можлива майбутня зміна номерів, загальних площ та власника приміщень загального користування (коридору), а також зміна адреси будівлі торгівельного центру, у якій вони знаходяться, чи зміна найменування ТОВ "Адванс Сервіс";
7. ТОВ "Адванс Сервіс" зобов'язане не перешкоджати будь-яким чином ФОП Гаврилюку Л.К., а також уповноваженим ним особам, що діють діяти від його імені на підставі довіреності, у можливості вільного проходу до нежилого приміщення №5 через приміщення загального користування (коридор) та у зворотному напрямку протягом дії Сервітуту.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Сервіс" (49010, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЛАБОРАТОРНА, будинок 45, ідентифікаційний код 38994678) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відпоідальністю "Профімакс"(49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 162, ідентифікаційний код 33248378) та Фізичної особи-підприємця Храновського Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про встановлення сервітуту відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.05.2025.
Суддя В.А. Ярема