ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/9771/24 (910/11059/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант СЧ" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 47)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501)
про стягнення 1 433 561, 00 грн,
в межах справи №910/9771/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Прі-Ойл" (49020, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Барикадна, будинок 1-А, офіс 324; ідентифікаційний код 42413957)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 17Е, нежитлове приміщення 501; ідентифікаційний код 44125251)
про банкрутство
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 697/05/2024 поставки нафтопродуктів від 24.05.2024 року в частині здійснення поставки повного обсягу товару (нафтопродуктів) у визначені строки та згідно здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з повернення передплати у сумі 1 314 681, 00 грн, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою від 24.09.2024 перебуває справа № 910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант СЧ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про стягнення 1 433 561, 00 грн, з яких: 1 314 681, 00 грн - основний борг, 80 730, 51 - пеня, 9 290, 86 грн - 3% річних та 28 921, 59 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через систему "Електронний суд" 17.09.2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2024 року надійшла заява б/н від 17.09.2024 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 матеріали справи №910/11059/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант СЧ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" про стягнення 1 433 561, 00 грн передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд".
Матеріали судової справи №910/9771/24 (910/11059/24) передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 прийнято справу №910/9771/24 (910/11059/24) в межах розгляду справи №910/9771/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження починаючи з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Згідно наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача, а саме, ухвала від 24.09.2024 доставлена 25.09.2024 та від 09.12.2024 доставлена 12.12.2024.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
24.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант СЧ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (постачальник) було укладено договір на поставку нафтопродуктів № 697/05/2024 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати нафтопродукти (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у визначені договором строки та повністю оплатити його вартість.
За умовами п. 2.10. договору постачальник зобов'язаний поставити товар у строки, визначені в погодженій постачальником заявці, та після повної попередньої оплати вартості товару відповідно до вимог пунктів 3.5 та 3.8 цього договору. При неможливості поставки оплаченої покупцем партії товару у вказаний строк з вини постачальника, постачальник зобов'язується на вимогу покупця сплатити останньому штраф у розмірі 0,001% від вартості оплаченої партії товару,
Відповідно до п. 2.17. договору передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) усієї вартості (ціни) партії товару на поточний рахунок постачальника у визначені договором строки, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору.
Згідно п. 4.2.2. договору, постачальник зобов'язаний передавати товар у власність покупцю не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати замовленого товару.
Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами, вказаної у преамбулі договору, та діє протягом одного року з дати його укладення, але в будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами усіх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).
Згідно виставлених постачальником рахунків покупцем було здійснено оплату вартості дизельного палива на загальну суму 3 684 681, 00 грн. відповідно до платіжних інструкцій № 1108 від 28.05.2024 на суму 1 227 000 грн, № 1109 від 29.05.2024 року на суму 1 227 000 грн, № 1110 від 29.05.2024 на суму 1 227 000 грн та № 1113 від 03.06.2024 на суму 3 681 грн.
Відповідно до п. 2.7 позивачем були виставлено наступні заявки на поставку товару: № 1 від 07.06.2024 на поставку 30000 літрів дизельного палива та № 2 від 07.06.2024 на поставку 30000 літрів дизельного палива
Відповідачем на виконання умов договору здійснено поставку нафтопродуктів на суму 2 370 000 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3655 від 07.06.2024 на суму 1 185 000 грн. та № 3665 від 07.06.2024 на суму 1 185 000 грн.
В подальшому, позивачем було виставлено заявку № 3 від 11.06.2024 на поставку товару.
Втім, вказана заявка позивача на поставку нафтопродуктів відповідачем виконана не була, відповідно нафтопродукти на суму 1 314 681 грн не поставлені.
Позивач листом № б/н від 02.07.2024 звертався до відповідача повернення отриманої передплати
У відповідь на вказаний лист відповідач гарантійним листом № 22/07-01 від 22.07.2024 гарантував виконання умов договору чи повернення передплати протягом 14 робочих днів.
Станом на 05.08.2024 між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаєморозрахунків та актом № б/н від 05.08.2024 сторони погодили, що станом на день його підписання заборгованість відповідача становить 1 314 681, 00 грн.
Таким чином позивач вказує, що станом на 28.08.2024 відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі так і не виконав, попередню оплату за непоставлений товар не повернув.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ст. 663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Наразі, обставини невиконання відповідачем свого обов'язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару в повному обсязі й неповернення частини суми попередньої оплати і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Частинами 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі № 904/8972/17.
У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
До того ж, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару в повному обсязі, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі № 910/5444/17, від 30.10.2018 по справі № 917/63/18.
Таким чином, доводи позивача про те, що сума попередньої оплати, на яку відповідачем так і не було здійснено поставку товару за договором № 697/05/2024 від 24.05.2024 становить 1 314 681, 00 грн, є такими, що належним чином підтверджуються матеріалами справи.
Натомість, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати доведено не було.
Що стосується нарахування позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань 80 730, 51 - пені, 9 290, 86 грн - 3% річних та 28 921, 59 грн - інфляційних втрат у період з 02.06.2024 по 26.08.2024 виходячи із суми боргу 1 310 937, 00 грн та у період з 07.06.2024 по 26.08.2024 виходячи із суми боргу 3 681, 00 грн, то суд вказує наступне.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд здійснивши перевірку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у період з 02.06.2024 по 26.08.2024 виходячи із суми боргу 1 310 937, 00 грн та у період з 07.06.2024 по 26.08.2024 виходячи із суми боргу 3 681, 00 грн, встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 80 730, 51 - пені, 9 290, 86 грн - 3% річних та 28 921, 59 грн - інфляційних втрат.
В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої допомоги серія ВА № 1088475, договір про надання правничої допомоги № 024/08/2024 від 27.08.2024, додаток № 1 до договору відповідно до якого оплата винагороди за надання правничої допомоги здійснюється в розмірі 4% від ціни позову та становить 57 342, 00 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що гонорар є формою винагороди виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги.
Попередньо узгоджений сторонами розмір гонорару може зазначатися у додатках до договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті клієнтом, вказується в актах про надання правничої допомоги.
В додатку № 1 до договору сторони погодили, що оплата винагороди за надання правничої допомоги здійснюється в розмірі 4% від ціни позову та становить 57 342, 00 грн.
Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.
При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, судом встановлено, що розмір відшкодування судових витрат є співрозмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім того, судом враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 314 681, 00 грн - основного боргу, 80 730, 51 - пені, 9 290, 86 грн - 3% річних та 28 921, 59 грн - інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант СЧ" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь Трейд" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Е, нежитлове приміщення 501, ідентифікаційний номер 44125251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант СЧ" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 47, ідентифікаційний номер 38572353) заборгованість в сумі 1 314 681 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят один) грн 00 коп., пеню в сумі 80 730 (вісімдесят тисяч сімсот тридцять) грн 51 коп., 3% річних в сумі 9 290 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто) грн 86 коп., інфляційні втрати в сумі 28 921 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять один) грн 59 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 57 342 (п'ятдесят сім тисяч триста сорок два) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 21 503 (двадцять одна тисяча п'ятсот три) грн 43 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.05.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК