ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/9912/24
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення коштів у розмірі 160 000,00 грн,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення коштів у розмірі 160 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/9912/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
17.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду від Товариства надійшла відповідь на відзив.
08.10.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Компанії надійшов відзив на позовну заяву.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.11.2023 о 14 годині 05 хвилин у с. Милятичі, вул. Сонячна, 4 Львівського району, Львівської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Mercedez-Benz Vito08", державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки "MAN TGX 18.460", державний номерний знак: НОМЕР_2 , який рухався в протилежному напрямку, порушив вимоги п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України. У результаті зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначені обставини були встановлені постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.01.2024 в справі № 450/5880/23, якою водія автомобіля марки "Mercedez-Benz Vito08", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "MAN TGX 18.460", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є АГРОЛАЙФ КОРМИ, а страхувальником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «А-ФІНАНС» (страхувальник).
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб на момент ДТП було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 25.05.2023 № 20562003-02-16-01. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що на підставі: рахунку СТО № Р230005788 від 07.12.2023, Акту виконаних робіт, списання з/ч та експл. Матеріалів № Б00005877 від 28.12.2023 позивачем було складено страховий акт № 2332735-1 від 28.12.2023 на суму 544 956,74 грн.
З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 544 956,74 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ «ОВЕРТРАНС», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції № 63531 від 28.12.2023.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача в зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на вказану суму.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль марки "Mercedez-Benz Vito08", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 214961465 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації зазначеного автомобіля "Mercedez-Benz Vito08" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до відповідача із заявою № 100 від 09.01.2024 на виплату страхового відшкодування на суму 544 956,74 грн. При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем надано суду роздруківку електронного листа, з якого вбачається, що представником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" з електронної пошти tonkonog.m@vuso.ua 09.01.2024 о 13 год. 49 хв. було направлено електронний лист із вкладенням заяви на електронну пошту info@inter-policy.com.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частина 2 стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Судом враховано, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що електронною адресою відповідача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" є info@inter-policy.com.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що електронна адреса info@inter-policy.com є електронною поштоюПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС".
З огляду на наведене, суд приймає надану позивачем роздруківку електронного листа як належний доказ направлення 09.01.2024 Приватному акціонерному товариству Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" заяви на виплату страхового відшкодування (вих. №100 від 09.01.2024).
Проте зазначена вимога Компанією задоволена не була.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії ЕР № 214961465, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 544 956,74 грн, а також враховуючи встановлений полісом серії ЕР № 214961465 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 160 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 160 000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставне включення суми ПДВ до розміру страхового відшкодування. Проте, вищенаведені доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на таке.
Згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 02.10.2018 в справі № 910/171/17.
Як було встановлено судом, сума страхового відшкодування в розмірі 544 956,76 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ «ОВЕРТРАНС».
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРАНС», є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ 306268613250).
Відтак, включення суми ПДВ до вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу є обґрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недоведеності вартості відновлювального ремонту автомобіля марки "MAN TGX 18.460", державний номерний знак: НОМЕР_2 , у зв'язку з відсутністю у позивача звіту (акту) про оцінку майна для визначення матеріального збитку при настанні страхового випадку, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу - це лише попередній оціночний документ, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 06.07.2018 в справі № 924/675/17, від 13.03.2018 в справі № 910/9396/17, від 28.01.2020 в справі № 917/500/18, від 21.12.2020 в справі № 911/286/20 та від 04.03.2021 у справі № 910/4720/20.
Норма частини 1 статті 22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Необґрунтованими є і доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу.
Так, відповідно до статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1.6. та 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі - Методика), визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ (транспортного засобу) за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.
При цьому, за змістом пунктів 7.38 та 7.39 вказаної Методики коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ (колісного транспортного засобу), строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
У даному випадку значення коефіцієнту фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля марки "MAN TGX 18.460", державний номерний знак: НОМЕР_2 , 2018 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (28.11.2023) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених у пункті 7.38 Методики строків.
У свою чергу, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фафорит» для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля MAN TGX 18.460, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Відповідно до Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 38884 від 31.05.2024 коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля MAN TGX 18.460, д.р.н. НОМЕР_3 дорівнює 0,40. Водночас у межах даного спору до стягнення з відповідача Товариством заявлена сума страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності.
Суд також вважає безпідставними аргументи відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору та неподання останнім або власником пошкодженого транспортного засобу вимоги про виплату страхового відшкодування.
Як встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача із заявою № 100 від 09.01.2024.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на норми статті 34 Закону, оскільки останні не передбачають обов'язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в ДТП особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.
Зокрема, відповідно до пунктів 34.1. а 34.2. статті 34 Закону страховик зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Тобто, саме на Компанію, як страховика винної в ДТП особи, після отримання нею заяви на регламенту виплату покладається обов'язок здійснити передбачені статтею 34 Закону дії. При цьому, судом враховано, що відповідач не звертався до позивача з запитами на отримання додаткових документів, фото тощо для з'ясування даних, необхідних для оцінки розміру завданої шкоди. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Вказана норма Закону встановлює вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування. Обов'язковість надання страхувальником (у даному випадку - страховиком пошкодженого транспортного засобу) інших документів до вищевказаної заяви чинним законодавством не передбачена.
Крім того, з наявної в матеріалах справи заяви Товариства № 100 від 09.01.2024 на виплату страхового відшкодування на суму 544 956,74 грн вбачається що разом із вказаною заявою відповідачу були направлені копії усіх документів, на підставі яких був розрахований позивачем розмір страхового відшкодування.
У свою чергу, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати Товариству в порядку статті 36 Закону не надав і таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.
У зв'язку з цим аргументи відповідача щодо ненадання позивачем документів, необхідних для виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) судом не приймаються.
Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП. Товариство не спростувало й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення коштів у розмірі 160 000,00 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19350062) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок) та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12.05.2025.