ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/6715/24
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення коштів у розмірі 18 180,89 грн,
У вересні 2023 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення коштів у розмірі 18 180,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/6715/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 03.06.2024 була направлена та доставлена до електронного кабінету Компанії 03.06.2024 о 14:46 год, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Аналогічний підхід у визначенні часу надсилання (як часу доставки) судового рішення до електронного кабінету одержувача у розумінні приписів частини шостої статті 242 ГПК України є сталим та послідовним, і застосований Верховним Судом у низці ухвал, зокрема, в ухвалах від 18.12.2023 зі справи № 926/244/23, від 12.01.2024 зі справи № 907/773/21, від 25.01.20214 зі справи № 38/5005/6636/2012, від 26.01.2024 зі справи № 904/3823/19, від 01.02.2024 зі справи № 910/10792/22, від 05.02.2024 зі справи № 917/282/23.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, датою вручення ухвали суду від 03.06.2024 вважається 03.06.2024, а строк на подання відзиву спливав 18.06.2024, з урахуванням приписів частини 4 статті 116 ГПК України, якими передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відзив на позовну заяву у строк до 18.06.2024 відповідачем поданий не був.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.11.2022 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір ЕАП 0374712 комплексного страхування (надалі - Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до умов Договору строк його дії встановлено з 16.11.2022 по 15.11.2023 включно.
15.11.2023 на Одеському шосе о 07:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля Мітцубіші, державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітцубіші, не переконавшись і відсутності перешкоди здійснила перестроювання в лівий ряд, де рухався у попутному напрямку автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, та за взаємною згодою водії транспортних засобів склали повідомлення про ДТП (Європротокол), який визнається судом як належний та допустимий доказ у справі, в силу вимог пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України.
Назване повідомлення про ДТП (Європротокол) складене обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Мітцубіші, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №ЕР-215262584 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб -160 000,00 грн, франшиза - 0 грн, діючий станом на 15.11.2023).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
15.11.2023 страхувальник звернувся до позивача із заявою № 30 про страхове відшкодування.
За наслідками ДТП складено протокол (акт) огляду транспортного засобу від 22.11.2023, - автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ремонтної калькуляції №926/23АР від 11.12.2023, яка складена із застосуванням авторизованого програмного комплексу "Audatex", зведеної калькуляції, звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 89-D/14/11 від 11.12.2023, вартість відновлювального ремонту, автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодженні при ДТП, складає 18 180,89 грн.
На виконання умов договору страхування, враховуючи вищевказані документи, калькуляцію, було складено страховий акт № К-23-33-926/1 від 14.12.2023та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого позивач здійснив виплату страхового відшкодування застрахованого транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 18 180,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 63229 від 14.12.2023.
15.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до яких просив здійснити відшкодування в розмірі 18 180,89 грн. Оскільки вказана заява залишилась без виконання, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просив суд стягнути 18 180,89 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 18 180,89 грн.
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань :
1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;
2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
3) договірне зобов'язання між відповідачем і винною особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Позивачем у даній справі заявлено суму до відшкодування відповідно до рахунків-фактур та платіжних доручень, згідно з якими вартість відновлювального ремонту названого автомобіля становить 18 180,89 грн.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. У даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Відповідач є особою, на яку полісом №ЕР-215262584 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля Мітцубіші, державний номерний знак НОМЕР_2 , на час ДТП.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №ЕР-215262584, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд також зауважує, що позивач отримав право вимоги потерпілої особі після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Разом з тим, суд відзначає, що у відповідача внаслідок настання страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.
З представлених суду документів, а саме звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 89-D/14/11 від 11.12.2023 вбачається, що вартість відновлювального ремонту в розмірі 18 180,89 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Суд вважає хибними посилання відповідача на приписи статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, зокрема, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди з розміром визначеної страхової виплати чи рішенням страховика про відмову в страховому відшкодуванні. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню у розмірі 18 180,89 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення коштів у розмірі 18 180,89 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 69; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19350062) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (Україна, 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 18 180,89 грн (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят гривень 89 копійок) та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12.05.2025.