номер провадження справи 3/124/24
06.05.2025 Справа №908/3198/24
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:
за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351)
до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька міська рада (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
про стягнення коштів у розмірі 1 558 006,12 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: Приладишева Наталія Геннадіївна, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №860 від 31.03.2011, ордер серії АР №1041601 від 20.06.2024;
від відповідача: Боряков Тімур Вячеславович, довіреність №08.01-24/28 від 02.12.2024, виписка ЄДР, наказ №359 від 02.12.2024;
від третьої особи: Букін Сергій Михайлович, посвідчення №963 від 30.06.2022, виписка ЄДР;
вільний слухач: Литовченко Яна Юріївна.
РУХ СПРАВИ.
06.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (скорочене найменування - ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП») до відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за договором з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 в розмірі 1 347 904,00 грн, пені в розмірі 138 798,23 грн, трьох процентів річних в розмірі 15 991,35 грн та інфляційних втрат в розмірі 55 312,54 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 справу №908/3198/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 10.12.2024 відкрито провадження у справі №908/3198/24; присвоєно справі номер провадження 3/124/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 08.01.2025 10:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
20.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а також залучити до участі у справі Запорізьку міську раду, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
25.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить відхилити доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а також задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.01.2025 відкладено підготовче судове засідання на 23.01.2025 о 09:30 год.
Ухвалою суду від 23.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 17.02.2025 об 11:00 год.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відкладено підготовче засідання до 06.03.2025 об 11:00 год.; зобов'язано сторін (позивача, відповідача) направити до 24.02.2025 на офіційну електронну адресу в електронній формі із застосуванням ЄСІТС Запорізькій міській раді позов, відзив, відповідь на відзив, інші заяви по суті справи та пояснення, докази направлення надати до суд; запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України, у строк до 03.03.2025 включно подати до суду пояснення третьої особи щодо предмету спору зі своїми аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.
03.03.2025 через систему «Електронний суд» третьою особою подано пояснення щодо предмета спору. З підстав, зазначених у поясненнях, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 03.03.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу №908/3198/24 до судового розгляду по суті на 09.04.2025 об 11:00 год.
07.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду у справі №908/3198/24.
У судовому засіданні 09.04.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив та просив в позові відмовити в повному обсязі, з мотивів викладених в відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 09.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.05.2025 об 11:00 год.
Після перерви у судовому засіданні 06.05.2025 суд продовжив розгляд справи.
У судовому засіданні 06.05.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 06.05.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості неналежним виконанням відповідачем договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21.
Позивач надав відповідачу послуги з оренди нежитлового приміщення згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 за період з квітня по 14 серпня 2024 року включно на загальну суму 1 347 904,00 грн.
Відповідач в свою чергу не виконав вимоги п. 5.2. договору та не сплатив позивачеві кошти за надані послуги з оренди нежитлового приміщення згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 за період з квітня по 14 серпня 2024 року включно на загальну суму 1 347 904,00 грн.
Крім стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 1 347 904,00 грн, позивач просить стягнути пеню в розмірі 138 798,23 грн, нараховану відповідно до пункту 7.5. Договору, а також розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних в розмірі 15 991,35 грн та інфляційні втрати в розмірі 55 312,54 грн
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач, з підстав, викладених у відзиві, проти позову заперечив. Зокрема зазначає, що згідно з п. 1.2. договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 приміщення, що орендується, надається орендарю для проведення занять дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 221 «Пілот» Запорізької міської ради Запорізької області.
З вересня 2022 року у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №221 «Пілот» Запорізької міської ради Запорізької області було запроваджено дистанційну форму навчання, за якою здобувачі освіти не відвідують заклад освіти
Рішенням Запорізької міської ради від 20.05.2024 №19 «Про припинення діяльності закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу № 221 «Пілот» Запорізької міської ради шляхом приєднання до закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №247 «Грибочок» Запорізької міської ради» розпочалася процедура припинення діяльності закладу дошкільної освіти.
Про початок процедури припинення закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №221 «Пілот» Запорізької міської ради Правобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради завчасно повідомив ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» листом від 30.05.2024 №07.01-19/1115.
З вересня 2022 року Правобережний відділ освіти не мав можливості використовувати орендоване майно за призначенням з незалежних від нього причин.
Починаючи з лютого 2024 року, Правобережний відділ освіти письмово просив ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» не нараховувати орендну плату у зв'язку із невикористанням об'єкта оренди за призначенням та повертав акти надання послуг без підпису (лист від 26.03.2024 №07.01-19/693; лист від 28.03.2024 №07.01-19/727).
Також позивачу були відомі та зрозумілі обставини відсутності фінансування за договором з послуги оренди № 6/21 від 26.01.2021 з березня 2024 року.
У своїй позовній заяві ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» зазначає, що договір з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 припинив свою дію 09.08.2024 у відповідності до п. 8.6 договору, додає 5 днів згідно п. 2.2 договору та нараховує орендну плату по 14.08.2024 включно. Відповідач не надавав свого погодження на саме таку дату розірвання договору, додаткова угода відповідно до п. 8.3 та п. 8.5 договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 сторонами не укладалася.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
03.03.2025 через систему «Електронний суд» третьою особою (Запорізькою міською радою) подано пояснення щодо предмета спору. Третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/2582/24 за позовом ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про зобов'язання повернути орендоване приміщення згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 договір припинив свою дію 09 серпня 2024.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати після припинення дії договору, тобто після 09.08.2024, не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Аналогічні наслідки слід застосовувати і до позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період після припинення дії договору оренди.
Вважає обґрунтованими і погоджуються з поясненнями відповідача щодо неможливості використання орендованого майна за призначенням та відсутності фінансування.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 1 347 904,00 грн, за договором з послуг оренди від 26.01.2021 №6/21, пені в розмірі 138 798,23 грн, три проценти річних в розмірі 15 991,35 грн та інфляційні втрати в розмірі 55 312,54 грн.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (Орендодавець) та Територіальним відділом освіти Дніпровського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (Орендар) укладено договір з послуги оренди №6/21 (далі договір).
Відповідно до п. 1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2018,6 кв.м, що розташоване за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 10-А (надалі - Приміщення).
Приміщення, що орендується, надається Орендарю для проведення занять дошкільного навчального закладу (ясла - садок) № 221 «Пілот» Запорізької міської ради Запорізької області (п. 1.2. договору).
Згідно із п. 2.1. договору Орендодавець протягом трьох днів з дня набрання чинності цим договором передає, а Орендар приймає у користування приміщення, що оформлюється актом приймання-передачі приміщення (Додаток 1), який підписується Сторонами. Дата початку строку оренди приміщення - дата передачі приміщення Орендарю, зафіксована у акті приймання-передачі приміщення.
У відповідності до п. 2.4. договору при передачі Приміщення, що надається в оренду, складається Акт приймання-передачі, який підписується Сторонами в 2-х примірниках. Приміщення, що надається в оренду, вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання Акту приймання-передачі.
Пунктом 4.1. договору Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, та інші платежі, передбачені цим договором.
Орендодавець має право, зокрема, вимагати від Орендаря сплати орендної плати та інших платежів, відповідно до умов цього договору (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору розмір орендної плати визначається розрахунком орендної плати, що є Додатком № 2 до цього договору та його невід'ємною частиною. Ціна договору складає 7 145 844,00 грн без ПДВ, фінансування 2021р. 2 906 784,00 грн без ПДВ. Розмір місячної орендної плати складає: 242 232,00 грн. Розмір місячної орендної плати складає: 302 790,00 грн в 2022-2023 роках.
31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (Орендодавець) та Територіальним відділом освіти Дніпровського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (Орендар) укладено додаткову угоду №2 до договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 (далі - договір), в якій домовилися, що у зв'язку із початком бюджетного року та затвердженням кошторису на 2022 рік, викласти в наступній редакції п. 5.1. договору послуги оренди від 26.01.2021 №6/21, а саме:
«Ціна договору складає 7 145 844,00 грн без ПДВ, фінансування на 2021р. 2 906 784,00 грн без ПДВ. Розмір місячної орендної плати складає: 242 232,00 грн. Розмір місячної орендної плати складає: 302 790,00 грн в 2022-2023 роках».
Згідно із п. 5.2. договору орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця за звітній на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Розрахунки між Сторонами проводяться щомісячно, на підставі підписаного сторонами акту здачі-прийняття (надання послуг) та рахунку наданого Орендодавцем, шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 5.5. договору розрахунки між сторонами здійснюються за бюджетні кошти в гривні України, шляхом щомісячного перерахування на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у договорі. Відсутність фінансування предмету даного договору є підставою подовження терміну оплати зобов'язань за даним договором для орендаря, але не більше одного календарного місяця.
Орендар на протязі 3-х робочих днів, з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг, підписує його та направляє один примірник Орендодавцю або надає письмову мотивовану відмову від підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), із зазначенням недоліків та строків їх усунення (п. 5.7. договору).
Пунктом 5.6. договору визначено, що Орендодавець не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, передає Орендарю підписаний зі своєї сторони акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (в 2-х примірниках), а також рахунок за звітний місяць.
Орендар на протязі 3-х робочих днів, з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписує його та направляє один примірник Орендодавцю або надає письмову мотивовану відмову від підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), із зазначенням недоліків та строків їх усунення (п. 5.7. договору).
У відповідності до п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 26.02.2023. В частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов'язків, визначених цим договором.
Строк дії договору з послуги оренди від 26.01.2021 № 6/21 у відповідності до ст. 764 ЦК України було поновлено на строк, визначений пунктом 6.1. договору, тобто на два роки та два місяці з моменту прийняття приміщення, а саме: до 26.05.2025.
Факт поновлення строку дії договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 був встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/252/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №908/252/24 та набрало законної сили.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Листом вих. №07.01-19/1115 Правобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради повідомив позивача про те, що відповідно до рішення Запорізької міської ради від 20.05.2024 №19 припинено діяльність закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №221 «Пілот» Запорізької міської ради шляхом приєднання до закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №247 «Грибочек» Запорізької міської ради.
03.07.2024 позивачу стало відомо про те, що Правобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради вивозить власне майно з орендованого приміщення.
09.07.2024 позивач повідомив Правобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про дострокове розірвання договору відповідно до п. 8.5 договору - 09.08.2024, та просив повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі до 14.08.2024.
Пунктом 8.5 договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний тільки за домовленістю сторін. Сторона, яка бажає розірвати договір, повинна попередити іншу сторону не пізніш ніж за один місяць до дати розірвання договору.
Згідно із п. 8.6 договору його дія припиняється, зокрема, в разі попередження про це другої сторони за 30 календарних днів.
Таким чином, попередження однієї сторони договору іншої за 30 календарних днів про дострокове розірвання договору є відповідно до п. 8.6 договору підставою для його припинення. При цьому договір не містить умов щодо необхідності укладання в цьому випадку додаткової угоди про розірвання договору, як вважає відповідач.
Відповідач отримав попередження позивача про дострокове розірвання договору 09.07.2024, отже договір припинив свою дію 09.08.2024.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що повернення орендодавцю приміщення, що надається в оренду, здійснюється сторонами протягом п'яти календарних днів з дати припинення дії даного договору.
За умовами п. 2.4 договору при передачі приміщення, що надається в оренду, складається акт приймання-передачі, який підписується сторонами у двох примірниках. Приміщення, що надається в оренду, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.
Таким чином, відповідач мав повернути позивачу орендоване приміщення за актом приймання-передачі до 14.08.2024.
Відповідач до 14.08.2024 не повернув позивачу орендоване приміщення за актом приймання-передачі.
Факт дострокового розірвання договору з 09.08.2024 та не повернення відповідачем станом на 14.08.2024 орендованого приміщення за актом приймання-передачі встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/2582/24, яке набрало законної сили 21.02.2025.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач надав відповідачу послуги з оренди нежитлового приміщення згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 на підтвердження чого позивач склав та надав відповідачу нарочно акти надання послуг, а саме: від 30.04.2024 № 4 на суму 302 790,00 грн, від 24.05.2024 №5 на суму 302 790,00 грн, від 30.06.2024 №6 на суму 302 790,00 грн, від 31.07.2024 №7 на суму 302 790,00 грн та від 14.08.2024 №8 на суму 136 744,00 грн (за період з 01.08.2024 по 14.08.2024) на загальну суму 1 347 904,00 грн, які підписані та скріплені печаткою позивача.
Вказані акти наданих послуг були надані відповідачу нарочно супровідними листами за вих.№30/4 від 30.04.2024 (прийнято відповідачем 30.04.2024), від 24.05.2024 №24/4 (прийнято відповідачем 07.06.2024), від 30.06.2024 №30/06 (прийнято відповідачем 03.07.2024), від 31.07.2024 №31/07/2024 (прийнято відповідачем 20.08.2024) та від 22.11.2024 б/н (прийнято відповідачем 22.11.2024), що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції відповідача.
У зв'язку з не сплатою відповідачем коштів за надані послуги з оренди нежитлового приміщення згідно договору з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 за період з квітня по 14 серпня 2024 року, включно, на загальну суму 1 347 904,00 грн, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості з орендної плати, а також пені в розмірі 138 798,23 грн, трьох процентів річних в розмірі 15 991,35 грн та інфляційних втрат в розмірі 55 312,54 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частини 1, 3, 6).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Аналіз частини 1 ст. 759 та частини 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі №908/2582/24 договір з послуги оренди №6/21 від 26.01.2021 припинився 09.08.2024.
Відповідно до позовної заяви позивач розраховує заборгованість з орендної плати за період з квітня 2024 року по 14 серпня 2024 року.
З приводу нарахування орендної плати після припинення дії договору господарський суд враховує висновки, наведені у постанові Об'єднаної Палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 стосовно того, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеної правової позиції Об'єднаної Палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, суд висновує, що позивачем правомірно нараховано відповідачу орендну плату за період з квітня 2024 року по липень 2024 року на загальну суму 1 211 160,00 грн (по 302 790 грн за місяць). Однак суд не погоджується з розрахунком позивача щодо орендної плати за серпень 2024 рік, у розмірі 136 744,00 грн, яка розрахована по 14.08.2024, тобто поза строком дії договору оренди, який припинився 09.08.2024. За розрахунком суду розмір орендної плати повинен розраховуватися до 09.08.2024, включно, і складає 87 906,77 грн (місячна орендна плата 302 790,00 грн: 31*9 = 87 906,77 грн).
Таким чином загальна сума орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 299 066,77 грн. У стягненні орендної плати у розмірі 48 837,23 грн, слід відмовити, оскільки вона нарахована після припинення дії договору оренди.
Доказів сплати орендних платежів за період з квітня по серпень 2024 року відповідач не надав.
Відсутність фінансування та бюджетних коштів у відповідача на сплату за оренду приміщення за договором з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21, як і відмова відповідача підписувати акти наданих послуг, не звільняє останнього від обов'язку в частині розрахунків за надані послуги оренди.
Щодо посилань відповідача, щодо не можливості використання орендованого приміщення у зв'язку із запровадженням з 2022 року дистанційної форми навчання та з травня 2024 року процедури припинення діяльності закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу №221 «Пілот», суд зазначає, що відповідно до умов договору (пункт 8.6.) кожна сторона (в тому числі і відповідач) мала право припинити дію договору оренди, попередивши про це другу сторону за 30 (тридцять) календарних днів.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку для запобігання виникненню спору у справі, саме відповідачу необхідно було визначитись чи він потребує продовження орендних правовідносин у зв'язку із введенням дистанційної форми навчання та припиненням діяльності закладу дошкільної освіти чи все ж таки вважає необхідним припинити такі правовідносини, направивши іншій стороні договору попередження про таке припинення.
Оскільки відповідних дій зі сторони відповідача щодо припинення орендних правовідносин та повернення орендованого майна позивачеві вчинено не було, суд доходить до висновку, що наявність орендних правовідносин до 09.08.2024 повністю влаштовувала відповідача та відповідала його волевиявленню, у зв'язку з чим відхиляє заперечення відповідача, щодо відсутності обов'язку здійснювати сплату орендної плати за період коли неможливо було безпосередньо проводити заняття в дошкільному закладі.
Також в цьому контексті суд враховує поведінку відповідача, який навіть після припинення дії договору за ініціативою позивача, добровільно не повертав орендоване приміщення, що підтверджується рішення у справі №908/2582/24 від 21.01.2025.
Суд вважає, що у даній справі позиція відповідача є суперечливою, оскільки з одного боку відповідач не вчинив жодних дій як для дострокового припинення договору так і для повергнення орендованого майна після дострокового припинення договору за ініціативою позивача, і в той же час у відзиві вказує на неможливість використання орендованого приміщення для мети оренди - проведення занять дошкільного закладу, і як наслідок - відсутності обов'язку сплачувати орендну плату.
На думку суду така поведінка відповідача суперечить принципу добросовісності,оскільки в такому випадку у відповідача відсутня повага до інтересів іншої сторони договору, яка правомірно розраховує на отримання доходу від передачі в оренду власного майна.
Також, як встановлено судовим рішенням у справі №908/2582/24 від 21.01.2025: « 03.07.2024 позивачу стало відомо про те, що Правобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради вивозить власне майно з орендованого приміщення…». Вказану обставину не спростовано відповідачем у судовому засіданні.
Знаходження в орендованому приміщенні в спірний період квітня-липня 2024 року майна Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, на думку суду, підтверджує використання відповідачем орендованого майна, якщо не для організації навчального процесу, то як мінімум для зберігання власних речей.
Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 299 066,77 грн.
Щодо стягнення пені.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.5. договору сторонами передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Позивачем заявлена до стягнення пеня у загальному розмірі 138 798,23 грн. Перевіривши розрахунок пені, наведений в позовній заяві, суд встановив, що пеня нарахована, в тому числі за актом наданих послуг від 14.08.2024 (за серпень 2024) на суму 136 744,00 грн. В той же час, як встановлено судом вище, розмір орендної плати за серпень 2024 року складає 87 906,77 грн.
Тому, господарським судом самостійноу інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», з урахуванням приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, здійснено розрахунок пені за період з 21.09.2024 до 05.12.2024 на суму боргу 87 906,77 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та встановлено, що її розмір становить 4 746,00 грн.
В іншій частині розрахунок здійснено позивачем правильно.
З урахуванням перерахунку пені на суму боргу за серпень 2024 року, загальна сума пені за прострочення оплати орендних платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 133 150,19 грн.
Згідно із частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22:
« 7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження №14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
7.19. У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
7.20. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
7.21. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
7.22. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
7.23. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
7.24. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20)».
В даному випадку, суд за власною ініціативою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з урахуванням обставин справи щодо складної ситуації в бюджеті освітньої галузі на 2024-2025 року через повномасштабне російське військове вторгнення, введення воєнного стану, приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, пропорційність наслідкам порушення грошового зобов'язання, зменшує обґрунтований розмір заявленої до стягнення позивачем пені до 10%, що становить 13 315,00 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Позивачем заявлена вимога про стягнення трьох процентів річних в розмірі 15 991,35 грн та втрат від інфляції в розмірі 55 312,54 грн.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, наведений в позовній заяві, суд встановив, що проценти і інфляційні втрати нараховані, в тому числі за актом наданих послуг від 14.08.2024 (за серпень 2024) на суму 136 744,00 грн. В той же час, як встановлено судом вище, розмір орендної плати за серпень 2024 року складає 87 906,77 грн.
Тому, господарським судом самостійноу інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», з урахуванням приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, здійснено розрахунок трьох процентів річних і інфляційних втрат за період з 21.09.2024 до 05.12.2024 на суму боргу 87 906,77 грн та встановлено, що розмір трьох процентів річних становить 547,62 грн (за розрахунком позивача три проценти річних на суму боргу за серпень 2024 становить 851,85 грн), а інфляційних втрат 3 282,61 грн (за розрахунком позивача інфляційні втрати на суму боргу за серпень 2024 становлять 2 461,39 грн, тобто менше ніж розраховано судом).
В іншій частині розрахунок здійснено позивачем правильно.
З урахуванням перерахунку трьох процентів річних на суму боргу за серпень 2024 року, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати орендних платежів складає 15 443,73 грн.
Загальна сума інфляційні втрат, за розрахунком суду складає 56 133,76 грн, що є більшим за заявлені позивачем 55 312, 54 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 443,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 55 312,54 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач доводяться договором з послуг оренди №6/21 від 26.01.2021 (а.с. 13- 16), листуванням відповідача та позивача (а.с. 17-20), актами наданих послуг (а.с. 32-35), обставинами, які встановлені в рішенні суду від 10.06.2024 у справі №908/252/24 (а.с. 21-31).
Обставини, на які посилається відповідач доводяться листуванням відповідача та позивача (а.с.62-67), рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №472 від 19.08.2023 (а.с.77), Рішенням Запорізької міської ради №19 від 20.05.2024 (а.с.78), Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №376 від 31.08.2022 (а.с.80).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Відповідач не спростував доводи позивача, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 299 066,77 грн, пені у розмірі 13 315,00 грн, трьох процентів річних у розмірі 15 443,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 55 312,54 грн.
В іншій частині позову слід відмовити.
ЩОДО ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ.
07.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
Клопотання позивача обґрунтовано тим, що 10.06.2024 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/252/24 задоволено позовні вимоги ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про стягнення заборгованості із орендної плати. 12.12.2024 видано наказ про примусове виконання судового рішення у справі №908/252/24, який було пред'явлено до примусового виконання 13.12.2024 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. На цей час, рішення у справі №908/252/24 не виконано. Звертає увагу, що справи №908/252/24 та №908/3198/24 мають однаковий склад учасників, однаковий предмет та підстави, та відрізняються лише періодом стягнення заборгованості з орендної плати. Отже, невиконання відповідачем (боржником) рішення у справі №908/252/24, на думку позивача, дає обґрунтовані підстави вважати, що рішення і у справі №908/3198/24 ним виконуватися не буде.
Відповідно до частини 5 ст. 3451 ГПК України якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов'язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і 345-4 цього Кодексу.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У порядку судового контролю за виконанням судових рішень, з метою забезпечення належного, своєчасного, повного та ефективного виконання судового рішення у даній справі, беручи до уваги доводи позивача, викладені у відповідному клопотанні, суд зобов'язує Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради подати до Господарського суду Запорізької області звіт про виконання судового рішення протягом 120 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що при зменшенні розміру неустойки судом з власної ініціативи, у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Без урахування зменшення неустойки судом, позовні вимоги задоволені у розмірі 96,47%. Відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 18 036,10 грн - витрат зі сплати судового збору (18 696,07 грн х 96,47% = 18 036,10 грн).
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП»(б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму 1 299 066,77 грн (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят шість гривень 77 коп.) основного боргу, 13 315, 00 грн (тринадцять тисяч триста п'ятнадцять гривень 00 коп.) пені, 15 443,73 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок три гривні 73 коп.) три проценти річних, 55 312,54 грн (п'ятдесят п'ять тисяч триста дванадцять гривень 54 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму18 036,10 грн (вісімнадцять тисяч тридцять шість гривень 10 коп) витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Зобов'язати Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код 37573094) в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код 37611401) подати до Господарського суду Запорізької області звіт про виконання судового рішення протягом 120 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
6.1. Контактні дані господарського суду Запорізької області:
- місцезнаходження: 69001, м.Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, корпус 1;
- вебсайт https://zp.arbitr.gov.ua;
- електронна адреса: inbox@zp.arbitr.gov.ua.
6.2. Роз'яснити, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 3453 Господарського процесуального кодексу України.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статті 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.05.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич