вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.05.2025м. ДніпроСправа № 904/41/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕНТ", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення збитків у розмірі 230 817,99 грн.
Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕНТ" (далі - відповідач) суму збитків у розмірі 230 817,99 грн. за договором щодо проведення капітального ремонту теплової мережі на ділянці ТК-114-ТК-115 АТ "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" №368 від 04.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що Відповідач не зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України.
Ухвалу суду від 10.01.2025 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти про вручення - 17.01.2025.
Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась сума збитків в розмірі 230 817,99 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні, що зумовило неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення збитків, завданих позивачу в результаті порушення відповідачем податкового законодавства, яким передбачено обов'язок останнього зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
04.08.2021 Акціонерим товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвент" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір № 368 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1. зазначеного вище договору замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни, зобов'язується виконати додаткові аналогічні роботи з капітального ремонту теплової мережі на ділянці ТК-114 - ТК-115 АТ "Криворізька теплоцентраль" (далі - роботи) у відповідності до будівельних вимог, інших чинних законодавчих та нормативно-правових документів, які діють на території України.
Згідно з пунктом 2.2. підрядник повинен виконати роботи замовнику в обумовлені строки, а замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт на визначених цим договором умовах.
Договірна ціна розраховується на підставі відомості обсягів робіт (Додаток № 1 до цього договору) (пункт 3.1.).
У пункті 3.3. договору визначено, що договірна ціна є твердою, визначена у кошторисній документації, що є Додатком № 2 до цього договору, і становить: 4 083 333,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 816 666,67 грн., всього 4 900 000,00 грн
Вартість робіт за цим договором може бути переглянута протягом строку його дії шляхом укладення додаткових угод до нього за наявності наступних обставин:
- зміни обсягів та складу робіт, які не передбачені відомістю обсягів робіт (Додаток № 1 до цього договору);
- у зв'язку з обставинами непереборної сили, що підтверджуються відповідними документами (пункт 3.4.).
Відповідно до пункту 3.5. договору джерело фінансування робіт - кошти замовника.
Згідно з пунктом 4.1. договору замовник оплачує роботи у вигляді 100% передоплати на підставі наданого підрядником рахунку.
Усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (ІВАN) сторони - отримувача платежу (пункт 4.2. договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що підрядник приступає до виконання робіт протягом 1 робочого дня з дати підписання цього договору.
Кінцевий термін виконання робіт, що є предметом цього договору, становить 01.09.2021 (пункт 5.6.).
Відповідно до пункту 8.1. договору підрядник зобов'язаний після закінчення виконання робіт по об?єкту, передбачених відомістю обсягів робіт та кошторисною документацією (Додаток № 1 та Додаток № 2 до цього договору), письмово повідомити замовника та здати їх, а замовник зобов?язаний, у разі відсутності зауважень до виконаних робіт, прийняти їх у відповідності з діючими в Україні нормами і правилами у строк, передбачений п. 8.3. цього договору. За умови письмового погодження замовника, можливе поетапне прийняття виконаних підрядником робіт. У такому випадку підрядник зобов?язаний після закінчення кожного етапу (виду) робіт повідомити замовника, а замовник зобов?язаний у разі відсутності зауважень до виконаних робіт протягом 5 робочих днів ці роботи прийняти на підставі відповідних Акту та Довідки і дозволити виконання наступного етапу (виду) робіт.
Згідно з пунктом 8.2. договору підрядник не пізніше 5 робочих днів з моменту закінчення робіт по об'єкту передає замовнику (супровідним листом) наступну виконавчу документацію, а саме:
- акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) (далі - Акт);
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3а) (далі - Довідка);
- виконавчу документацію згідно розділу 4 п. 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва";
- акти на приховані роботи;
- акт приймання-здавання з ремонту обладнання згідно додатку 36 ГКД 34.20.661-2003 "Правила організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж" у редакції Наказу Мінпаливенерго України від 15.03.2019 № 124;
- документи про контроль якості зварних з?єднань (протокол рентгеноскопії зварних швів);
- розрахунок витрат на відрядження за умови наявності документів в оригіналі;
- завірену копію договору оренди механізмів або документальне підтвердження щодо механізмів, що використовуються підрядником в ході виконання робіт за цим договором;
- сертифікати відповідності, паспорти якості або інші документи, що засвідчують якість використаних підрядником матеріалів.
Замовник повинен розглянути визначену п. 8.2. цього договору виконавчу документацію та, у разі відсутності зауважень, підписати Довідку та Акт протягом 15 робочих днів з моменту їх отримання від підрядника (пункт 8.3.).
Відповідно до підпункту 11.1.13. пункту 11.1. підрядник зобов'язується відповідно до норм ст. 201 Податкового кодексу України, своєчасно складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні та розрахунки коригування до них. У разі, якщо підрядник склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушеннями норм чинного законодавства, а також у разі відсутності їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права замовника на збільшення податкового кредиту, підрядник зобов'язується компенсувати замовнику заподіяні цим збитки.
Пунктом 14.12. договору встановлено, що за невиконання обов'язків з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у випадках порушення встановленого чинним законодавством України порядку заповнення податкових накладних підрядник компенсує замовнику суму ПДВ, зазначену в такій податковій накладній, та/або витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій і пені, нарахованих податковими органами.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2021 (включно), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 18.1. договору).
Згідно предмету Договору Замовник доручає, а Підрядник, в межах договірної ціни, зобов'язується виконати Додаткові аналогічні роботи з капітального ремонту теплової мережі від ТК-114 до ТК-115 АТ “Криворізька теплоцентраль» у відповідності до будівельних вимог, інших чинних законодавчих та нормативно-правових документів, які діють на території України, (п. 2.1. Договору).
Позивач повідомив, що всі взаєморозрахунки по Договору проведені. Претензій щодо постачання товару та його оплати сторони не мають.
Однак, на дату виникнення податкових зобов'язань ТОВ “БУДІНВЕНТ», в порушення ст. 201 ПК України, не оформило податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), у зв'язку з чим, Позивач позбавлений права включити суму ПДВ (230 817,99 грн) до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, а саме:
- згідно з платіжним дорученням №402 від 20.12.2021 сплачено 1 384 907,96 грн (в т.ч. ПДВ 230 817,99 грн).
Максимально можливим строком, протягом якого податкова накладна може бути зареєстрована в ЄРПН є 1095 днів з дати складання податкової накладної (ст. 192.1 Податкового кодексу України).
Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконання ТОВ “БУДІНВЕНТ» визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні, чим зумовило неможливість включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту в сумі 230 817,99 грн. Зазначена сума фактично є збитками Товариства.
Вказані обставини стали причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (пункт 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абзаців 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом “а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абзацом 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац 20 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Так, у даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 230 817,99 грн. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкової накладної з ПДВ у ЄРПН.
Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано будівельні роботи на загальну суму 1 384 907,96 грн. (у тому числі ПДВ 230 817,99 грн.), а позивач в свою чергу здійснив оплату за капітальний ремонт теплової мережі за спірним договором.
Отже, у відповідності до вищезазначених положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов'язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму 1 384 907,96 грн. (у тому числі ПДВ 230 817,99 грн.).
Доказів, які б підтверджували складення та реєстрацію відповідачем податкової накладної в ЄРПН щодо вказаної вище операції матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвент" не виконало (не надало доказів виконання) вимог статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" позбавлене можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 230 817,99 грн.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 230 817,99 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.".
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.
З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвент" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 230 817,99 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної.
Більше того, господарський суд вважає необхідним зазначити про те, що передбачений пунктом 198.6 Податкового кодексу строк для включення покупцем сум податку до складу податкового кредиту на дату звернення позивачем з позовною заявою сплив.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач заперечень проти заявленого позову не висунув, доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надав.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвент" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 16 Б, код ЄДРПОУ 33452917) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850) суму збитків у розмірі 230 817,99 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 462,27 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 12.05.2025.
Суддя В.Г. Бєлік