вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.05.2025м. ДніпроСправа № 904/136/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця Куницького Віктора Івановича, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Червонокостянтинівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КАПІТАЛ", м. Дніпро
про стягнення грошових коштів за договором поставки у загальному розмірі 151 092,42 грн.
Фізична особа-підприємець Куницький Віктор Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КАПІТАЛ" (далі - відповідач) заборгованість у загальному розмірі 151 092,42 грн., що виникла внаслідок невиконання останнім своїх зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №2-0/07/2024-ІЯ від 05.07.2024, яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 150 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 882,93 грн, а також просить стягнути з останнього судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 20.01.2025 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати докази про наявність або відсутність електронного кабінету у Позивача та Відповідача.
27.01.2025 від представника Фізичної особи-підприємця Куницького Віктора Івановича до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 виконано.
28.01.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про не врахування описки в позові під час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В зазначені строки, які встановленні ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025, сторони не подали витребувані судом документи.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.
Ухвалу суду від 24.02.2025 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти про вручення - 28.02.2024.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №2-0/07/2024-ІЯ від 05.07.2024 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
05.07.202024 між Фізичною особою-підприємцем Куницьким Віктором Івановичеч (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Капітал" (далі - покупець) укладено договір № 2-0/07/2024-ІЯ (далі - договір).
Предметом даного договору поставки, згідно пункту 1.1. та 1.2, є постачання ячменя 3-го класу, насипом, (код товару 1003900000) у кількості 50 тон за ціною 5000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця зернові, олійні культури і продукти їх переробки та інше (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно з умовами договору.
Пунктом 1.2 договору, визначено найменування, кількість, ціна товару:
Найменування товаруФасуванняКод товару УКТЗЕД Кількість, тЦіна без ПДВ,(грн/тн)
Ячмінь 3-го класунасипом1003900000 50 5000,00
Згідно з умовами п.2.1 договору, сторонами визначено, що ціна товару, вартість конкретної партії товару погоджуються сторонами та вказується у видаткових накладних, складених на підставі акту перерахунку ціни (реєстрах) кожної окремої партії товару, який надається покупцем постачальнику по факту розвантаження товару.
Ціна та якість товару визначено розділом II Договору, згідно якого (пункт 2.2.) якісні характеристики товару мають відповідати ДСТУ 3769:1998 "Ячмінь.Технічні умови".
Пунктом 3.1 договору, погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах: РСА Кіровоградська область, Петриківський р-н, с. Червонокостянтинівка.
Строк поставки Товару: до 12.07.2024 (п.3.2 договору).
Кількість товару, що поставляється за договором, рівно як і сума, може змінюватись в більшу або меншу сторону в межах 10 % за вибором постачальника. Фактична кількість і сума переданого товару зазначається в видаткових накладних на товар (п.3.3 договору).
Поставка товару здійснюється однією чи кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних, підписаних уповноваженою особою покупця (п.3.4 договору).
Відповідно до п.3.9 договору, підписи сторін на видаткових накладних підтверджують факт приймання товару.
Ціна за одиницю товару є договірною, ціна та загальна вартість партії товару зазначаються у пункті " 1.2" даного договору. Загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних покупцем (п.4.1 договору).
Згідно з п.4.2 договору, на підставі погодженого сторонами замовлення на поставку товару, постачальник формує для покупця рахунок-фактуру на оплату для кожної конкретної поставки товару. В рахунку-фактурі на оплату товару зазначається асортимент, кількість, загальна вартість товару.
Пунктом 4.3 договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах: 100% предоплата.
Пунктом 4.4. Договору встановлений спосіб оплати товару Покупцем: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника. У призначенні платежу має бути зазначено Договір і відповідний рахунок-фактура.
Обов'язки сторін Договори прописані в розділі 5 Договору та передбачають зобов'язання Покупця (Відповідача), 5.1.2. своєчасно та в порядку, встановленому цим Договором сплатити вартість товару.
За порушення умов договору його сторони передбачили відповідальність (пункт 6.2.), зокрема, Покупець (Відповідач) у разі прострочення оплати поставленого товару на вимогу Постачальника (Позивача) відповідно до частини 3 статті 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахуванням відповідного індексу інфляції а весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.
Також пунктом 6.4. договору встановлено, що сплата штрафних санкцій не звільняє винну Сторону від обов'язку відшкодувати у повному обсязі за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та/або упущену вигоду).
Порядок вирішення спорів та розбіжностей за Договором (пункт 8.2.) у разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, вирішувати їх у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2024, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання (п.10.1 договору).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.10.2 договору).
На виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 371 393,01 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:
- Видатковою накладною від 08.07.2024 №1;
- Видатковою накладною від 09.07.2024 №2;
- Видатковою накладною від 11.07.2024 №3;
Також поставка товару підтверджується:
- Актом перерахунку ціни та ваги партії товару;
- Товаро-транспортною накладною від 06/07/2024 № 1 /24;
- Товаро-транспортиою накладною від 10/07/2024 №3/24;
- Товаро-транспортною накладною від 07/07/2024 №2/24;
Однак, як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконані договірні зобов'язання і своєчасно та в повному обсязі не сплачено за поставлений товар. Так, позивачем фактично сплачено 221 393,01 грн, що підтверджується випискою з банку про рух коштів, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати за поставлений товару складає у розмірі 150 000,00грн.
Відтак, заборгованість відповідача за договором поставки складає у розмірі 150 000,00 грн.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 150 000,00 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами п.4.3 договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах: 100% предоплата.
Відтак, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 150 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8 882,93 грн. за період з липня 2024 по листопад 2024.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є вірним.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач заперечень проти заявленого позову не висунув, доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надав.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Однак, позивачем не подано до суду заяви про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
За положенням частини 2статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Згідно з частиною 1статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з частиною 8 статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України законодавцем унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За умовами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, з наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду із відповідними заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов'язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), повинен враховувати, що: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками:
- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
- по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;
- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21); - якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи (відповідний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011; - потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Оскільки згідно з ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться, заяву про намір подати докази на підтвердженн6я понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач мав подати до закінчення розгляду справи.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Наведені вище положення ГПК України та висновки Верховного Суду у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Як встановлено судом, звертаючись із позовною заявою позивачем зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у відповідності до ст. 124 ГПК України.
Однак, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №907/850/22 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача 15 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, проте не надає разом з позовом доказів понесення таких витрат.
Письмової заяви про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін позивач також не подавав.
Отже, позивачем пропущено один з обов'язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: позивач не скористався своїм правом на надання суду відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у письмовій формі.
Вказане в свою чергу свідчить про недотримання заявником вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В той же час, незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні щодо таких судових витрат.
Таким чином, позивачем не заявлено (не подано) заяву до ухвалення рішення суду першої інстанції про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови, що виключає можливість суду першої інстанції надати їм оцінку та встановити розмір судових
На підставі викладеного, у задоволенні вимоги щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовляється.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ КАПІТАЛ" (49026, м. Дніпро, вул. Решетилівська, буд. 10А, код ЄДРПОУ 42355927) на користь Фізичної особи-підприємця Куницького Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 150 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 882,93 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 12.05.2025.
Суддя В.Г. Бєлік