пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 травня 2025 року Справа № 903/263/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/263/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Ситинського Ігоря Степановича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд Стиль"
про стягнення 406 558, 48 грн.
Встановив: Фізична особа-підприємець Ситинський Ігор Степанович звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд Стиль" у якому просить стягнути 406 558, 48 грн. заборгованості в т.ч. 355 160 грн. - основної заборгованості, 16 218, 45 грн. - інфляційних втрат та 35 180, 03 грн. - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань згідно договору №Т-16/10/24 про поставку товару від 16.10.2024 в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 12.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 12.03.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Фізичної особи-підприємця Ситинського Ігоря Степановича та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 13.03.2025
Ухвала суду від 12.03.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд Стиль" та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 13.03.2025.
У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
16 жовтня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Ситинським Ігорем Степановичем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробуд Стиль» (Покупець) укладено договір №Т-16/10/24 про поставку товару.
Згідно з пунктом 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця олійні та зернові культури врожаю 2024 року (надалі іменується «товар»), вказаний в специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Відповідно до п. 1.3 Договору найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010), обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору. Місце поставки товару визначається: відповідно до специфікації на кожну партію товару (п.п. 2.1., 2.2 договору).
Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у специфікаціях. Поставка товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору. Право власності на товар постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця та підписання видаткової накладної. Перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця, якщо інше не погоджено специфікацією та окремою письмовою домовленістю сторін. Датою постави товару є дата, що вказана у видатковій накладній (п. 3.1. - 3.5 договору).
Згідно п. 5.1., 5.2 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору. Оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 100 % вартості товару.
Специфікацією до договору поставки №16/10/24 від 16.10.2024 сторони погодили, що постачальник здійснює поставку наступної партії товару покупцеві: найменування товару -соя; пакування - насип; кількість 100 тонн, ціна за одиницю - 14 000,00; сума без ПДВ - 1 400 000,00.
Пунктом 2, 3, 5 специфікації встановлено, що загальна вартість товару: 1 400 000,00 грн. (один мільйон чотириста тисяч гривень 00 копійок). Поставка товару здійснюється на умовах: самовивозу транспортом покупця зі складу постачальника. Адреса відвантаження: Львівська обл., Самбірський р., с. Трушевичі. Термін поставки товару до 31 жовтня 2024 р. Про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця письмово, або на вайбер +380673908058. У відповідь покупець інформує постачальника листом на завантаження товару про подачу автотранспорту для завантаження. Оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 100% відсотків вартості товару.
На виконання умов договору позивачем в жовтні місяці 2024 було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробуд Стиль", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 1 420 160,00 грн., що підтверджується первинними документами на поставку, зокрема, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними долученими до матеріалів справи (а.с. 6-8, 23-27).
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.
Суд встановив, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на поставку позивачем товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Агробуд Стиль" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтиском печатки відповідача, містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору поставки №16/10/24 від 16.10.2024 господарських операцій.
Відповідач частково оплатив товар, на суму 1 065 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №94 від 23.10.2024 року на суму 365 000,00 грн. та №102 від 29.10.2024 на суму 700 000,00 грн.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд Стиль" взяті на себе згідно договору поставки №Т-16/10/24 від 16.10.2024 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв'язку з чим заборгувало постачальнику 355 160,00 грн.
З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "Агробуд Стиль" своїх зобов'язань за договором поставки №Т-16/10/24 від 16.10.2024, позивачем 13.02.2025 та повторно 28.02.2025 на адресу ТОВ "Агробуд Стиль" було направлено претензії з вимогою сплати заборгованість в розмірі 355 160,00 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 355 160,00 грн. При цьому до розміру пред'явлених позовних вимог позивачем було включено вимоги стосовно стягнення на його користь з відповідача 35 180, 03 грн. - пені та 16 218, 45 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки №16/10/24 від 16.10.2024. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи встановлені обставини, укладення між сторонами договору поставки №16/10/24 від 16.10.2024, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ТОВ "Агробуд Стиль" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості 355 160,00 грн.
Сума заборгованості 355 160,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати за даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 35 180,03 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 30.10.2024 по 10.03.2025.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35 180,03 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем є підставна та підлягає до задоволення в сумі 35 180,03 грн.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд встановив, що згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 16 218,45 суми інфляційних нарахувань за період з 01.11.2024 по 31.01.2025.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд Стиль" (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, 22А, код ЄДРПОУ 45370639) на користь Фізичної особи-підприємця Ситинського Ігоря Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 406 558, 48 грн. заборгованості в т.ч. 355 160 грн. - основної заборгованості, 35 180, 03 грн. - пені., 16 218, 45 грн. - інфляційних втрат, а також 6098,38 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як