вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2025 р. Справа№ 911/2007/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг»
на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024, повний текст рішення складено 08.11.2024
у справі № 911/2007/24 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг»
до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича
про стягнення 111 000,00 грн
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 30.07.2024 до відповідача Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича, м. Вишневе Київської області, в якій просив суд на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з ФОП Сахніка Андрія Анатолійовича 111000,00 грн безпідставно отриманих коштів на користь ТОВ «Спецагроторг».
Позов обґрунтований тим, що 23.01.2024 ТОВ «Спецагроторг» перерахувало на рахунок ФОП Сахніка А.А. 111 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 215 від 23.01.2024.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлений судом факт укладання між сторонами договору поставки в спрощений спосіб, а також, враховуючи те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права, наявність між сторонами чинного договору поставки виключає застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України. У зв'язку із зазначеним, суд констатує факт неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права. При цьому обрання способу захисту порушеного права є суб'єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов'язані з цим. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 04.11.2024р. по справі №911/2007/24, та прийняти нове рішення. Стягнути з ФОП Сахнік Андрій Анатолійович 111 000,00 гривень безпідставно отриманих коштів на користь ТОВ «Спецагроторг». Стягнути з ФОП Сахнік Андрій Анатолійович судові витрати по справі в сумі 23435,00 грн (3028,00 грн судовий збір, 11000,00 грн витрати на правову допомогу адвоката) сплачені за звернення з позовом в першій інстанції, на користь ТОВ «Спецагроторг», Стягнути з ФОП Сахнік Андрій Анатолійович судові витрати по справі в сумі 14542,50 грн (4542,00 грн судовий збір, 10000,00 грн витрати на правову допомогу адвоката) сплачені за звернення з позовом в апеляційній інстанції, на користь ТОВ «Спецагроторг».
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає про те, що оригінал рахунку-фактури № 22.01/2024 від 22.01.2024 не було складено відповідачем належним чином, та належним чином надіслано позивачу. Даний документ не існує в оригіналі, на папері. Копія рахунку-фактури № 22.01/2024 від 22.01.2024 була передана месенджером, та не була підписана електронним цифровим підписом, відповідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис», відповідно, рахунок-фактура № 22.01/2024 від 22.01.2024 не відповідає вимогам пункті 2 статті 9 Закону «Про бухгалтерський та фінансовий звіт в Україні».
Скаржник вказує на те, що оскільки договір купівлі-продажу не був укладений, сторони не дійшли згоди щодо складових частин товару «Комплект для збирання БПЛА FPV 7''KAMIKADZE», та їх характеристик, ТОВ «Спецагроторг» позбавлений можливості вимагати від ФОП Сахнік Андрія Анатолійовича виконати його умови та вимагати поставити відповідний товар - комплектність якого не визначена, умови доставки якого не визначені, строки доставки якого не визначені. Відповідно, недосягнення сторонами у належній формі згоди хоча б по одній з істотних умов договору свідчить про неукладеність угоди, за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, а тому тут необхідно застосовувати загальні положення про повернення майна у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (статті 1212, 1213 ЦК України).
Скаржник зазначає, що позивач двічі звертався до відповідача з проханням повернути безпідставно отримані грошові кошти, однак жодного разу не отримав відповідь.
Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу
Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2007/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24. Призначено до розгляду апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, надходження матеріалів справи 18.12.2024, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/2007/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №22.01/2024 від 22.01.2024 на суму 882000,00 грн без ПДВ на оплату товару: комплект для збирання БПЛА FPV 7''KAMIKADZE в кількості 90 штук.
Як вбачається з наданої позивачем виписки з особового рахунку в АТ «ОТП Банк» за період з 23.01.2024 по 24.01.2024, позивач здійснив оплату вказаного рахунку платіжними інструкціями № 215 на суму 111 000,00 грн, № 213 на суму 229 000,00 грн, № 210 на суму 229 000,00 грн, № 211 на суму 313 000,00 грн.
В призначенні вказаних платіжних документів зазначено: «оплата за товар, згідно Рахунку-фактури №22.01/2024 від 22 січня 2024 р. без ПДВ».
Як зазначає позивач, договір щодо поставки відповідного товару не укладався, та поставка замовленого товару належним чином не відбулась.
27.05.2024 та, повторно, 07.08.2024, ТОВ «Спецагроторг» направило ФОП Сахніку Андрію Анатолійовичу заяву з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 882 000,0 грн, в тому числі: 111 000,0 грн (платіжна інструкція №215 від 23.01.2024).
Однак, відповіді за зазначені вимоги відповідачем не надано.
З огляду на викладене, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 111 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» відмовлено повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною першою статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно з частиною сьомою статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи, що зміст відносин сторін можливо встановити з документів, якими обмінялися сторони (рахунок на оплату, платіжна інструкція з посиланням на реквізити рахунку), судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначеним вище спростовуються доводи позивача про те, що станом на момент подання позову договір щодо поставки відповідного товару між сторонами не укладався.
При цьому, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, змістом зобов'язань сторін за договором поставки є сплата коштів покупцем - позивачем за товар у кількості, асортименті та за ціною, які визначені у рахунку-фактурі № 22.01/2024 від 22.01.2024, що породжує для продавця - відповідача негрошове зобов'язання поставити узгоджений та оплачений товар, а здійснена позивачем на рахунок відповідача сплата коштів за своєю суттю є попередньою оплатою.
Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.
Договором між сторонами не було встановлено строк (термін) виконання постачальником зобов'язання з поставки товару; також не було передбачено порядку поставки та місця передачі товару.
Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про поставку товару відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, у зв'язку із чим, строк поставки товару ще не настав, тому відсутні підстави стверджувати, що «поставка замовленого товару належним чином не відбувалась», а відповідачем порушено строки поставки товару, які, в свою чергу, нормативно не були закріплені і пред'явленою вимогою не визначені.
Водночас, колегія суддів зазначає про те, що позивачем не виставлено із вимогу про повернення грошових коштів у зв'язку із відсутністю поставленого товару, обумовленого сторонами, тобто, сама по собі вимога про повернення грошових коштів в судовому порядку є передчасною, оскільки позивачем не вчинено жодних дій з метою забезпечення існування договірних правовідносин - направлення вимоги про поставку товару, претензії, вимоги про повернення коштів, у зв'язку із відсутністю поставки товару, тощо .
Враховуючи відсутність доказів звернення позивача до відповідача з вимогою поставити товар, відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Водночас, позивач 27.05.2024 та, повторно, 07.08.2024, направив відповідачу заяву з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 882 000,0 грн, в тому числі: 111 000,0 грн (платіжна інструкція №215 від 23.01.2024).
Як вже зазначалось, що матеріали справи не містять доказів поставки товару відповідно до спірного рахунку, як і не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплачених коштів за платіжною інструкцією № 215 від 23.01.2024 в розмірі 111 000,00 грн.
Позивач, стверджуючи про відсутність укладеного між сторонами договору та посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 111 000,00 грн безпідставно отриманих коштів за платіжною інструкцією № 215 від 23.01.2024.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання в зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, що перебуває у складі підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання».
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частина 1 ст. 1212 ЦК України застосовується, якщо 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 761/13656/20.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, зокрема, встановлений факт укладення між позивачем та відповідачем договору поставки в спрощений спосіб, а також, враховуючи те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявність між сторонами чинного договору поставки виключає застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України, у зв'язку із чим, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, те, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно отримані, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, а грошові кошти в сумі 111 000,00 грн отримані відповідачем на підставі договору укладеного у спрощений спосіб, тобто за наявної правової підстави, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24, відсутні.
Доводи скаржника про те, що рахунок-фактуру складено відповідачем неналежним чином та неналежним чином надіслано позивачу, не спростовують укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагроторг» на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/2007/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 911/2007/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім