вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"28" квітня 2025 р. Справа№ 910/25846/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.
за участю представників:
від позивача - Баранов Д.М.,
від відповідача - Івтушок С.В.,
розглянувши заяви Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова про ухвалення додаткового рішення у справі №910/25846/14 за апеляційними скаргами Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова та Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 (суддя Привалов А.І., повний текст складено - 05.11.2024) та за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 (суддя Привалов А.І., повний текст складено - 04.12.2024) за позовом Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова до Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення коштів.
ВСТАНОВИВ наступне.
Науково-виробниче підприємство "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 399 936,94 грн та процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 222 977,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп.; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 заяву Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова про ухвалення додаткового рішення по справі №910/25846/14 щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул.Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6890 грн 73 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням від 31.10.2024, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами.
Також, не погодившись з прийнятим рішенням від 31.10.2024, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог.
Також, відповідач оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами та прийнято нове - про часткове задоволення вказаної вимоги; викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 399 936 грн. 94 коп та 2 432 грн 49 коп процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами;
викладено пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 048 грн. 05 коп.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 залишено без змін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 залишено без задоволення; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 змінено в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу; викладено пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:
Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04119, місто Київ, вул. Білоруська, будинок 11, ідентифікаційний код: 20034231) на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова (62458, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Покотилівка, ВУЛИЦЯ ТІМІРЯЗЄВА, будинок 12, ідентифікаційний код: 30292597) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6933 грн 22 коп.
В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 залишено без змін.
До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (зміст та додатки яких є ідентичними), згідно прохальних частин яких він просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 розгляд вказаних заяв призначено на 28.04.2025 о 13 год. 55 хв.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подані заяви та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заяв.
Суд, розглянувши вказані заяви, дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про витрати правничої допомоги.
Докази понесення таких витрат на суму 5 000 грн. були надані позивачем до апеляційного суду протягом п'яти днів після ухвалення постанови у даній справі.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 5 000 грн. заявник надав: Договір № 2/24 про надання правової (правничої допомоги) від 06.09.2024, укладений між позивачем та адвокатом Барановим Д.М., Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 31.03.2025, рахунок-фактуру № 3/25 від 01.04.2025 та квитанцію.
Відповідно до пункту 4.1.1.2 Договору гонорар може полягати в фіксованій оплаті за надання певного виду допомоги, виконання певного доручення чи його етапу.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 31.03.2025 загальна вартість наданої правової допомоги при розгляді справи №910/25846/14 в Північному апеляційному господарському суді склала 5 000 грн.
Відповідно до вказаного Акту адвокатом надано позивачу наступні послуги:
правовий аналіз рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/25846/14, підготовка, складання та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/25846/14 (1 000 грн);
правовий аналіз апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/25846/14, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача по справі №910/25846/14 (3 000 грн);
участь у судовому засіданні 31.03.2025 за апеляційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 по справі №910/25846/14 (500 грн);
правовий аналіз апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14, участь у судовому засіданні 31.03.2025 за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 (500 грн).
Стосовно включення позивачем до складу витрат правничої допомоги витрат, понесених позивачем при перегляді додаткового рішення в апеляційному порядку (500 грн), слід зазначити наступне.
Норми статті 244 ГПК України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті.
Таке рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті (наведена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19).
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка згідно з частиною першою статті 244 ГПК України полягає у такому: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Водночас судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).
Положення статті 129 ГПК України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.
Колегія суддів у цьому контексті звертає увагу, що загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Разом з тим положення частини третьої статті 233 ГПК України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Отже, положеннями статті 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20).
Крім того, зміст статей 221 і 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).
Колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, відповідно до якого термін "ухвалення" додаткового судового рішення, а не термін "розгляд" законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 233 ГПК України. Таке тлумачення є релевантним для з'ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 244 ГПК України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. Водночас презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 201 - 221 ГПК України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.
Тобто, оскаржуване в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 ГПК України.
Отже, оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №905/1260/23, від 17.04.2024 у справі № 915/436/23, в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/9714/22, в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №925/790/17 (925/580/20), від 12.04.2023 у справі №876/30/22.
Оскільки в апеляційному провадженні щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/25846/14 спір по суті не вирішувався, у тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 ГПК України про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при перегляді додаткового рішення в апеляційному порядку.
Щодо витрат позивача, понесених у зв'язку з апеляційним оскарженням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 у розмірі 3500 грн, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 500 грн, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.
При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
Стосовно витрат позивача в частині послуг правничої допомоги у розмірі 1 000 грн, пов'язаних з підготовкою його апеляційної скарги на рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, апеляційна скарга Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/25846/14 задоволена частково.
Згідно пункту 3 частини 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві стороні пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, вказані витрати позивача покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
З огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяви позивача про розподіл судових витрат задовольнити частково та стягнути з відповідача 3 510,90 грн. судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 238, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Заяви Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова про ухвалення додаткового рішення у справі №910/25846/14 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на користь Науково-виробничого підприємства "Академія" Всеукраїнської громадської організації Союзу організації інвалідів України - товариства інвалідів Київського району м. Харкова 3 510, 90 грн витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
3. У задоволенні решти заяв відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування колегії суддів у відпустці з 05.05.2025 по 09.05.2025) складена: 12.05.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко