вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2025 р. Справа№ 910/7687/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024
у справі № 910/7687/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
про стягнення 125 747,60 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про стягнення 125 747,60 грн, з яких: основний борг у розмірі 99 177,07 грн, пеня у розмірі 22 203,14 грн, 3% річних у розмірі 2 388,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 978,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу у березні-квітні 2023 року відповідно до типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, акцептування якого здійснюється через факт споживання газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основний борг у розмірі 24 752,61 грн, 3% річних у розмірі 586,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 493,92 грн та судовий збір у розмірі 497,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення:
- основного боргу у сумі 74 424,46 грн;
- пені у сумі 22 203,14 грн;
- три відсотки річних у сумі 1 801,71 грн,
- інфляційних втрат у сумі 1 485,07 грн;
- судового збору у сумі 1 924,60 грн.
Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" задовольнити в повному обсязі. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується:
- листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10).
Скаржник зазначає, що факт існування у спірний період договору з постачальником із спеціальними обов'язками відповідачем не був доведений. Посилання на листування з цього приводу не може бути взято до уваги, оскільки воно не стало підставою для укладання договору. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», а не як постачальник із спеціальними обов'язкам, оскільки іншого постачальника у відповідача, у спірний період, не було. До того ж визначитись з фіксованим обсягом природного газу, згідно Постанови КМ України №812, повинно Міністерство розвитку громад та територій у щомісячній розбивці відповідно до умов договору постачання природного газу, укладеного з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Згідно з вимогами згідно Постанови КМ України № 812 відповідач мав звернутись саме до цієї особи для врегулювання питання постачання природного газу. Оскільки відповідач цього не зробив Оператор ГТС відніс обсяг природного газу спожитого відповідачем у березні квітні 2023 саме до постачальника «останньої надії». Визначення умов постачання природного газу постачальником «останньої надії» безпосередньо пов'язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник «останньої надії» керується при виконання обов'язку щодо постачання природного газу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що період постачання позивачем природного газу відповідачу охоплюється встановленим у постанові Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, періодом. А тому постачання природного газу у спірний у цій справі період мало здійснюватись з урахуванням порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, а саме за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед). Вказаними постановами Кабінету Міністрів України на позивача покладено обов'язок постачання природного газу за ціною, встановленою пунктом 6-1 Положення, що не ставиться у залежність від укладення сторонами окремого договору або додаткових угод про внесення змін до договору.
На думку відповідача, враховуючи вимоги законодавства позивач розуміє, що з 01.11.2022 у відносинах з відповідачем він виступає постачальником із спеціальними обов'язками, а не постачальником «останньої надії».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7684/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
03.10.2024 від позивача надійшла заява про долучення доказу сплати судового збору, до якої додано платіжну інструкцію № 000014214 від 02.10.2024, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24. Призначено до розгляду апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу «Повітряна тривога», тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/7687/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236» (надалі - постанова КМУ № 1102).
Пунктом 2 постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Згідно із положеннями п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у березні, квітні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (надалі- Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (надалі - Договір), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови КМУ № 1102.
Цією ж постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01.10.2021 по 30.11.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за Формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
Згідно п. 4.3. Договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним на виконання вищевказаних умов договору направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак, останнім такі рахунки були проігноровані. За доводами позивача, ним з 01.03.2023 по 31.03.2023 поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 2,11800 тис.куб.м. на суму 63 353,29 грн, а з 01.04.2023 по 20.04.2023 поставлено природний газ в об'ємі 1,16303 тис.куб.м. на суму 35 823,78 грн.
Однак, відповідачем не здійснено оплати за поставлений природний газ, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 99 177,07 грн. Оскільки вказану заборгованість відповідачем не сплачено у добровільному порядку, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача борг у розмірі 99 177,07 грн, а також за прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 22 203,14 грн, 3% річних у розмірі 2 388,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 978,99 грн.
Відповідач частково визнає позовні вимоги про стягнення боргу у загальному розмірі 24 752,61 грн, а саме: за рахунком на оплату № 11903 (розрахунковий період 1-31 березня 2023 року) - суму 15 715,56 грн, а за рахунком № 15146 (розрахунковий період 1-30 квітня 2023 року) - суму 8 629,68 грн, а також послуги транспортування природного газу за березень 2023 року у розмірі 262,97 грн, за квітень 2023 року - 144,40 грн.
Враховуючи, що умови Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» не підлягають застосуванню до даних правовідносин, нарахування пені по п. 4.5. вказаного договору, за доводами відповідача, є необґрунтованим.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що позивачем невірно було визначено базу їх нарахування. Водночас, зауважив, що оскільки ним належним чином виконано вимоги абзацу 2 п. 6-1 Положення про покладення спеціальних обов'язків, що підтверджується листом від 20.01.2023 № Р/0600.01/0700.02/168/2023 та довідкою, яка підтверджує перебування на балансі відповідача гуртожитків, в якому відповідач просив позивача виставляти оплату за спожитий газ з 01.11.2022 за ціною 7420 грн з урахуванням ПДВ за 1000 куб.м. газу, а листом від 02.02.2023 позивач зазначив про необхідність надання додаткових документів та не здійснив перерахунок суми за природний газ, відтак, щонайменше з 02.02.2023 у даному випадку має місце прострочення кредитора, що звільняє боржника від сплати процентів за час прострочення позивача. Так, відповідач визнав обґрунтованим лише нарахування інфляційних втрат у розмірі 493,92 грн.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що нарахування вартості спожитого відповідачем природного газу проводиться на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які позивач отримує в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС. На переконання позивача, відповідачем не спростовано, що у спірний період він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, а тому спожиті об'єми природного газу автоматично включено Оператором ГТС до портфеля постачальника «останньої надії». Водночас, між сторонами відсутній укладений договір відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, позивачем сформовано та виставлено відповідачу рахунок на оплату природного газу № 11903 за розрахунковий період з 01.03.2023 по 31.03.2023 із урахуванням послуги транспортування природного газу на суму 63 353,29 грн з ПДВ. Згідно з вказаним рахунком відповідачем у березні 2023 року спожито природний газ у загальному обсязі 2,1180 тис.куб.м.
Також, позивачем виставлено рахунок № 15146 за розрахунковий період з 01.04.2023 по 20.04.2023 із урахуванням послуги транспортування природного газу на суму 35 823,78 грн з ПДВ. Згідно з вказаним рахунком відповідачем у квітні 2023 року спожито природний газ у загальному обсязі 1,16303 тис.куб.м.
Як вбачається із рахунків позивача, ціна розраховувалась за формулою, наведеною у пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102, та оприлюднювалась на веб-сайті постачальника, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Відповідач не заперечив проти факту споживання ним природного газу у обсягах, вказаних в рахунках, як і не заперечив щодо отримання цих рахунків.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про виконання позивачем зобов'язань за договором належним чином та постачання у період з 01.03.2023 по 20.04.2023 відповідачу природного газу у загальному обсязі 3,28103 тис.куб.м, а також із тим, що нарахована позивачем вартість поставленого природного газу визначена без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, враховуючи наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам (надалі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до якого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1429, яка згідно п. 2 постанови застосовується з 1 листопада 2022 року, внесено зміни.
Вказане Положення, згідно з п. 1, визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Згідно з п. 4 Положення, це положення покладає такі спеціальні обов'язки, зокрема, на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - щодо забезпечення постачання природного газу споживачам, що є підприємствами, установами, організаціями, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), на умовах, передбачених пунктом 61 цього Положення.
Пунктом 6-1 Положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 277) визначено, що позивач (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") постачає з 1 листопада 2022 р. до 30 квітня 2023 р. (включно) природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів таких гуртожитків (та/або житлових будівель) за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).
Постачання природного газу здійснюється таким підприємствам, установам, організаціям за умови їх письмового звернення до позивача (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") та надання довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку (та/або іншої житлової будівлі, у якій постійно або тимчасово проживають побутові споживачі).
Матеріалами справи підтверджено, що період постачання позивачем природного газу відповідачу охоплюється встановленим у цій постанові періодом, тому постачання природного газу у спірний у цій справі період має здійснюватись з урахуванням порядку визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, а саме за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед).
Відповідач у листі від 20.01.2023 № Р/0600.01/0700.02/168/2023 просив позивача з 01.11.2022 по 31.03.2023 (включно) на оплату виставляти рахунки за природний газ за ціною 7420 грн з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед). До вказаного листа також долучено довідку, яка підтверджує перебування на балансі відповідача гуртожитків, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі.
Згідно із доданою довідкою, на балансі відповідача перебувають гуртожитки № 1 (м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 5), № 3 (м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 22), № 6 (м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 18/1), № 7 (м. Київ, вул. Металістів, 3), № 8 (м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 20), № 10 (м. Київ, вул. Олекси Тихого, 2/24), № 13 (м. Київ, вул. Металістів, 8), № 14 (м. Київ, провулок Ковальський, 5), № 15 (м. Київ, вул. Металістів, 5), № 16 (м. Київ, вул. Олекси Тихого, 3), № 17 (м. Київ, вул. Олекси Тихого, 1), № 18 (м. Київ, вул. Борщагівська, 148), № 19 (м. Київ, вул. Борщагівська, 146), № 20 (м. Київ, вул. Борщагівська, 144).
Натомість у відповідь на вищевказаний лист відповідача позивач у листі від 02.02.2023 № 119/4.1-2853-2023 підтвердив, що відповідно до п. 6-1 Положення в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1429, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з 01.11.2022 по 31.03.2023 постачає природний газ підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів таких гуртожитків (та/або житлових будівель) за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед), водночас зазначив, що для укладення договору постачання природного газу вказаним підприємствам, установам, організаціям необхідно надати додаткові документи, перелік яких вказано листі.
Незважаючи на відсутність на законодавчому рівні вимог щодо надання додаткових документів для укладення договору (крім документів, визначених абзацом другим пункту 6 і Положення про покладення спеціальних обов'язків), відповідач листом від 22.02.2023 № Р/0600.01/0700.02/526/2023 надав документи в повному обсязі та виконав всі вимоги позивача, що останнім не заперечувалось.
Так, позивач вказує на те, що між сторонами відсутній укладений договір на виконання положень постанови КМУ № 812 від 19.07.2022.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що для укладення такого договору, надання будь-яких інших документів, окрім письмового звернення до позивача та надання довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку як Положеннями, так і Постановою КМУ, не вимагається, у зв'язку із чим, доводи позивача щодо відсутності правових підстав для застосування пункту 6-1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, оцінюються колегією суддів критично, оскільки відповідно до ст. 117 Конституції України, постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, є обов'язковою до виконання, адже вказаними постановами на позивача покладено обов'язок постачання природного газу за ціною, встановленою пунктом 6-1 Положення, що не ставиться у залежність від укладення сторонами окремого договору або додаткових угод про внесення змін до договору.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та враховуючи підставне очікування відповідача на вчинення позивачем дій, направлених на приведення виставлених за березень та квітень 2023 року рахунків відповідно до вимог Положення, а також вчинення відповідачем дій спрямованих на врегулювання спірних питань, і навпаки самоусунення позивача від врегулювання висловлених відповідачем розбіжностей, наявна необхідність здійснення перерахунку належної до сплати суми за спожитий природний газ у спірний період, з урахуванням вимог Положення.
Таким чином, з 01.11.2022 у відповідача з позивачем виникли відносини як з постачальником із спеціальними обов'язками, а не як з постачальником «останньої надії».
Виходячи з визначеного об'єму спожитого природного газу, вартості газу, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 у розмірі 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу, а також тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед, пред'явленні позивачем позовні вимоги, що підлягають сплаті відповідачем становить 24 752,61 грн, а саме:
1) згідно з рахунком на оплату № 11903 (розрахунковий період 1-31 березня 2023 року) обсяг спожитого природного газу - 2,1180 тис.куб.м:
2,1180 тис.куб.м х 7420 грн = 15 715,56 грн.
2) згідно з рахунком на оплату № 15146 (розрахунковий період 1-20 квітня 2023 року) обсяг спожитого природного газу - 1,16303 тис.куб.м:
1,16303 тис. м3 х 7420 грн. = 8629,68 грн.
А також послуги транспортування природного газу: за березень 2023 року - 262,97 грн; за квітень 2023 року - 144,40 грн.
Враховуючи викладене, належною до стягнення та такою, що підлягає задоволенню є сума заборгованості у розмірі 24 752,61 грн.
Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 203,14 грн, 3% річних у розмірі 2 388,40 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 978,99 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як вже зазначалось, у спірний період у відповідача існували відносини з позивачем, як з постачальником із спеціальними обов'язками, а не як з постачальником «останньої надії», а тому положення п. 4.5. Договору у даному випадку не застосовується. При цьому, договору про постачання природного газу підприємствам, установам, організаціям, на балансі яких перебувають гуртожитки між сторонами так і не було укладено, будь-яких умов щодо нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, нарахованих відповідно до Положення, не узгоджено, у зв'язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність нарахування пені відповідачу та відмову у задоволенні у частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення грошового зобов'язання, враховуючи те, що розмір заборгованості складає суму у розмірі 24 752,61 грн, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що арифметично правильними сумами інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є суми у розмірах 586,69 грн та 493,92 грн, відповідно.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на наявні у матеріалах справи докази та встановлені обставини, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують того, що постачання природного газу у спірний у цій справі період мало здійснюватись з урахуванням порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2023 № 1429, а саме за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб.метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед), тобто, вказаними постановами Кабінету Міністрів України на позивача покладено обов'язок постачання природного газу за ціною, встановленою пунктом 6-1 Положення, що не ставиться у залежність від укладення сторонами окремого договору або додаткових угод про внесення змін до договору.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/7687/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/7687/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич