Єдиний унікальний номер 725/1529/25
Номер провадження 2-а/725/22/25
06.05.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м.Чернівців в складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 15 лютого 2025 року інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції Чернівецького району УПП у Чернівецькій області ст. лейтенантом поліції Венгераком Я.М. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до якої накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП по факту того, що він, керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР України.
Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню оскільки обставини описаній у ній не відповідають дійсності, адже по вул. Хотинській, 35, яка вказана як місце вчинення правопорушення, відсутні повороти, а тому він не міг вчинити відповідного правопорушення оскільки рухався прямо.
Звертав увагу, що винесення постанови відразу на місці зупинки транспортного засобу призвело до неможливості в повній мірі реалізувати права передбачені ст. 268 КУпАП в частині подання доказів, заявлення клопотань, звернення за правовою допомогою.
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми права, просив визнати дії інспектора БУПП в Чернівецькій області ст.лейтенанта поліції Венгерака Ярослава Миколайовича щодо складання Постанови від 15 лютого 2025 року серії ЕНА №4080625 про адміністративне правопорушення незаконними; постанову від 15 лютого 2025 року серії ЕНА №4080625 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП України, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На вказану постанову надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволені, посилаючись на наступні обставини.
Так, 15.02.2025 року приблизно о 14 год. 07 хв. екіпажем патрульної поліції було виявлено, що водій автомобіля MAZDA 6 з д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Чернівці по вул. Хотинська, 35, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, маневруванням, чим порушив п. 9.2 «б» Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції представилася позивачу та відповідно до порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, поліцейським було роз'яснено позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, та ст. 268 КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП винесено постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Будь-яких процесуальних порушень під час провадження у справі про адміністративне правопорушення працівником поліції допущено не було.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
За змістом ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В рамках судового розгляду даного спору судом витребовувались докази, а саме з УПП в Чернівецькій області відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля із фіксацією подій, що передували складенню постанови серії ЕНА №4080625 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, судом встановлено, що 15.02.2025 року інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції Чернівецького району УПП у Чернівецькій області Венгерак Я.М. винесено постанову серії ЕНА №4080625 якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а/с 7).
Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно п.п.8, 11 частині 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Зі змісту вказаної вище постанови вбачається, що 15.02.2025 року о 14 год. 07 хв. в м.Чернівці по вул. Хотинській, 35 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2б) ПДР України (а/с 7).
Так, у відповідності до вимог п.9.2 б) ПДР України Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заперечував факт вчинення ним вказаного правопорушення за обставин вказаних у постанові.
Разом з тим, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов'язок доказування, не посилається на будь-які докази, зокрема на обставини, якими можна було б підтвердити чи спростувати факт, що у час та місці, що вказані у протоколі ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги п. 9.2б) ПДР України.
У постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а Касаційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Таким чином, саме по собі формулювання в оскаржуванній постанові змісту правопорушення не може бути доказом вчинення правопорушення без наявності інших доказів, які у своїй сукупності підтверджують обставини викладені у постанові.
На виконання ухвали про витребування доказів відповідач направи до суду заяву в якій вказав, що відповідно до ч. З розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, у зв'язку з чим, відеозаписи з автомобільного відеореєстратора надати немає можливості.
Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати обставини вчинення адміністративного правопорушення (відповідні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії»).
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018.
Так, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов'язок доказування, з моменту відкриття провадження у справі та по час її розгляду судом, не надав жодних належних та допустимих доказів, а також будь-яких відомостей на спростування доводів позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій інспектора патрульної поліції слід зазначити наступне.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, в частині вимоги позову щодо визнання незаконними дій Інспектора поліції суд зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на положення ст. 286 КАС України, якою чітко передбачено конкретний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Окрім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 07.02.2019 року у справі № 640/6550/15-а та в постанові 10.05.2018 року у справі № 760/9462/16-а, суд дійшов висновку, що визнання протиправними дій інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є процесуальною діяльністю суб'єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення, є предметом оцінки суду при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому для належного захисту порушеного права позивача достатнім способом буде скасування постанови про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 286 КАС України, а не визнання протиправними дії відповідача по складанню оскаржуваної постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 183, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА 4080625 від 15.02.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції Чернівецького району УПП у Чернівецькій області Венгерак Я.М., якою на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.