12.05.2025
копія
Справа № 401/3682/24 Провадження № 2-а/401/12/25
12 травня 2025 року м. Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя Мельничик Ю.С.,
з участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Процедура (рух справи):
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3667962 від 15.12.2024.
Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 25 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (викликом) сторін.
Позивач подав до суду письмову заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просили відмовити у задоволенні позову та розгляд справи провести за його відсутності.
З підстав ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
Позиція позивача, ОСОБА_1 :
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що постановою серії ЕНА №3667962 від 15 грудня 2024 року інспектора відділення поліції №1 Олександрійського районного відділу поліції старшого лейтенанта Адамова Р.Ю., який діяв від імені Відповідача, суб'єкта владних повноважень, юридичної особи: Головного Управління Національної Поліції в Кіровоградській області, позивача, ОСОБА_1 було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн за частиною 1 статті 121-3 КУпАП за те, що він нібито 15.12.2024 о 15:48:46 в місті Світловодськ по вулиці Героїв України керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 з номерним знаком, закритим іншими предметами, чим здійснив умисне приховання номерного знаку, що не дало можливості ідентифікувати буквено-числову комбінацію, чим порушив пункт 2.9.в ПДР України. Позивач вважає вище вказану постанову необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки з інформацією в оскаржуваній постанові від моменту правопорушення коли нібито мало місце правопорушення 15:48:46 до моменту винесення рішення у справі 15:54:19 минуло всього 5 хвилин 33 секунди, що недостатньо та не дозволило йому належно підготуватись до захисту, що суперечить вимогам пункту 3.b статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиція відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області :
У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначають, що інспектор Адамов Р.Ю. при складанні постанови 15 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 оцінив обставини справи установлюючи під час розгляду справи докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивачем порушено вимоги п. 2.9 в ПДР , а саме номерний знак був закритий іншими предметами, що не давало змоги чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 м.
Начальником ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського зроблений 15 грудня 2024 року при складанні постанови відносно ОСОБА_1 .
Встановлені судом обставини справи:
Судом встановлено, що постановою від 15 грудня 2024 року серії ЕНА №3667962 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.
Згідно з вказаною постановою, адміністративне правопорушення полягало в тому, що ОСОБА_1 15.12.2024 о 15:48:46 в місті Світловодськ по вулиці Героїв України 49 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 , з номерним знаком, закритим іншими предметами, чим здійснив умисне приховання номерного знаку, що не дало можливості ідентифікувати буквено-числову комбінацію, чим порушив пункт 2.9.в ПДР України.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з тим що вона винесена з порушенням вимог Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме розгляд справи поліцейським тривав лише 5 хвилин, що не дозволило йому належно підготуватись до захисту.
Відповідач заперечуючи проти позову, в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийнятої постанови надав суду відзив на позовну заяву, оптичний диск із розміщеними на ньому відеофайлом, що зроблені за допомогою портативного відеореєстратора №11130151994 закріпленого на одязі поліцейського нагрудної камери, а також відеозаписом з відеореєстратора зі службового авто.
Оцінка (джерела права) та висновок суду:
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало виявлення факту порушення ним п.2.9.в ПДР, а саме керування водієм тз з номерним знаком закритим іншими предметами чи забрудненим що не дає можливості чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.
В силу пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).
Розділом 2 Правил передбачені обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Так, згідно п. 2.9 в) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: -не належить цьому засобу; -не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; -неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
За приписами частини 1 статті 121-3 КУпАП, в редакцій чинній на час винесення спірної постанови, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
Відповідно п. 2 розділу III Інструкції № 1395, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Із наданого відповідачем разом з відзивом на позовну заяву відеозапису вбачається, що позивач ОСОБА_1 заперечує факти, викладені у оскаржуваній постанові, посилаючись на те, що він за кермом автомобіля не міг бачити, що в нього нібито закритий номерний знак будь-яким стороннім предметом, і перед початком руху він впевнився що номерний знак не був нічим закритий.
Крім того, вказаний відеозапис не містить інформації про будь яку фіксацію правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 , а саме не містить жодних доказів, що номерний знак автомобіля, яким керував ОСОБА_1 був закритий іншими предметами, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, та доказів на підставі яких інспектор поліції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов такого висновку.
Також з відеозапису не видно, що поліцейським у присутності позивача ОСОБА_1 складалася постанова у справі по справі про адміністративне правопорушення, оголошувався її зміст, а містить лише запитання поліцейського, чи буде позивач отримувати копію постанови на місці або вказану постанову йому направляти поштовою кореспонденцією.
Таким чином, зафіксовані представленими доказами обставини не дають суду підстав поза сумнівом зробити однозначний висновок про те, що позивач ОСОБА_1 допустив порушення ПДР, а саме керував транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).
Суд зазначає, що відповідач на виконання вимог ч.1 ст.9, ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів для доведення правомірності оскаржуваної позивачем постанови від 15 грудня 2024 року, доводи позивача не спростував, не переконав суд у правомірності прийнятої оскаржуваної постанови, так як не довів обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, та які б дозволили суду достовірно встановити факт вчинення порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України.
Отже, в ході судового розгляду справи не здобуто належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів порушення позивачем п.п.2.9.в ПДР України, а тому поза розумним сумнівом не доведено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за яке постановою від 15.12.2024 року інспектор поліції до нього застосував адміністративне стягнення у виді штрафу.
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, зважаючи на відсутність в діянні складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 15 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 121-3, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 244-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15 грудня 2024 року серії ЕНА№3667962 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області судові витрати в розмірі 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, адреса: вул. Віктора Чміленка 41 м. Кропивницький, ЄДРПОУ 40108709.
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом