12.05.2025 Провадження по справі № 2-а/940/13/25
Справа № 940/630/25
Іменем України
12 травня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді : Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання : Зіп'юк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 162/17 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 162/17 по справі про адміністративне правопорушенння за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 11.03.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., та стягнути понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 11.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесена постанова № 162/17 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 17000 гривень.
Так, у постанові № 162/17 від 11.03.2025 зазначено, що 17.10.2024 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку № 695297 про виклик на 11.00 годину 27.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.10.2024 року о 11.00 годині військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи завчасно належним чином оповіщеним, не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений 3-денний термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб, та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 7 календарних днів, чим порушив вимоги п.21, п.24, 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, ч.1, ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», під час дії особливого періоду.
Позивач стверджує, що відомості відображені в постанові не відповідають дійсності та зазначеного адміністративного правопорушення він не вчиняв. Так, 01.03.2025 його зупинили працівники поліції в смт. Оратів Вінницької області, після чого він був доставлений до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було висуното претензії, що він нібито не з'явився за викликом 03.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З даного приводу зазначив, що жодних повісток про необхідність явки 03.11.2024 до ТЦК та СП він не отримував.
Крім того, на позивача 01.03.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 у строк 03.11.2024 вказаний у повістці № 792961, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини не прибуття за повісткою. Електронна повістка була сформована підписана керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 17.10.2024 та рекомендованим поштовим відправленням 060029828/675 надіслана на поштову адресу АДРЕСА_1 . Неприбуття за повісткою у встановлений в ній строк, є порушенням мобілізаційного законодавства».
У протоколі та постанові наявні розбіжності у номерному зазначенні повістки, а також вказані різні дати прибуття за повісткою, чим допущено вихід за межі протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . При видачі йому військово-облікового документу 11.11.2024, про будь - які нібито порушення з його боку, ніхто не повідомляв, протокол та постанову щодо нього не виносив.
За таких обставин, позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 15.04.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.04.2025 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Неживка І.В. до суду надійшли додаткові пояснення, у яких він зазначив, що оскаржувана потстанова винесена 11.03.2025, тобто притягнення позивача до адміністратвиної відповідальності відбулось з порушенням строків визначених ч. 7 ст. 38 КУпАП, щодо накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ( а. с. 35-41).
Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Зазначив, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 01.03.2025 року № 162, який міститься в матеріалах адміністративного провадження видно, що протокол складався в присутності військовозобов'язаного ОСОБА_1 , до якого були доведені зміст ст. 63 Конституції України, права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також було повідомлено про час та місце розгляду справи, а саме о 10.00 годині 11.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_2 . Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, оскільки у відповідних місцях для підпису правопорушника підпис відсутній. При цьому відмова ОСОБА_1 від підпису зафіксована в присутності двох свідків ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) У полі «пояснення» надруковано текст, в якому зазначено, що він, ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні правопорушення не визнає, повістку не отримував, на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, оскільки фактично проживає в м Тетіїв і перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В адміністративному провадженні міститься повістка № 695297 (у протоколі вказана № 792961), сформована ЄДРПВР АІТС «Оберіг», опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, довідку про причини повернення, в якій стоїть позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», яким підтверджується факт виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 11.00 годину 27.10.2024 року та належного оповіщення. Крім того, посилання позивача на відомості про відстеження рекомендованого відправлення, згідно яких воно надійшло у поштове відділення с. Данилова Балка 22.10.2024 року та вибуло звідти 24.10.2024 року. Однак на його думку це унеможливлювало вручення поштового відправлення, оскільки пересувне відділення працює лише у середу та п'ятницю. Згідно чинного графіку роботи, доступного для всіх через мережу Інтернет, відділення Укрпошти в с. Данилова Балка працює у вівторок, четвер та суботу. 22.10.24 та 24.10.24 року якраз припадає на вівторок та четвер. Тому в даному випадку ніяких розбіжностей немає. Невірний номер повістки у протоколі зазначено очевидно через механічну помилку, описку, оскільки всі інші дані, такі як дата виклику, адреса повністю співпадають. Посилання у протоколі на неприбуття у строк 03.11.2024 року пояснюється тим, щодо дати прибуття (27.10.2024 року) дораховується 7 днів, як зазначено у пункті 24 Порядку 560, так як особа в разі неприбуття в 3-х денний термін повинна повідомити причини неприбуття з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує 7 днів. Таким чином визначена дата 03.11.2024 року, як кінцева дата вчинення правопорушення. Копією сторінки журналу обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 також підтверджується факт неприбуття ОСОБА_1 на виклик за повісткою у визначену дату. Будучи обізнаним про час і дату розгляду справи, ОСОБА_1 не прибув для участі у розгляді адміністративної справи. Так справу розглянуто за його відсутності. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 11.03.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17 тис. гривень (найменший розмір в межах санкції відповідної частини вказаної статті). Посилання в та СП (дата видачі 11.11.2024 року) йому ніхто не згадував про те, що він є порушником, пояснюється наступним. Як вже вказувалось вище, кінцевою датою правопорушення, пов'язаного з неявкою ОСОБА_1 на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 є 03.11.2024 року. На внесення даних про правопорушення до АІТС «Оберіг» потрібно ще 1-2 дні. Слід враховувати, що база іноді не працює з технічних причин. При цьому ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 для постановки на облік 02.11.2024 року, тобто до того, як інформація про вчинене правопорушення була внесена до реєстру «Оберіг». А дані перевіряються як правило саме на день звернення. На день видачі документа цю інформацію вже ніхто не перевіряв. Відмінності у протоколі про адміністративне правопорушення у матеріалах адміністративного провадження та тому, що долучений до позовної заяви пояснюються тим, що остання роздруковувала з електронної бази. Таким чином, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП доведена і його притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до чинного законодавства, а його твердження про безпідставне притягнення спростовується фактичними даними(а. с. 45-94).
01.05.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Неживка І.В. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що із змісту наданого з відзивом протоколу, що даний протокол відрізняється від того який йому був вручений. Так, в протоколі який вручили позивачу вказано, що розгляд справи відбудеться в ІНФОРМАЦІЯ_6 , при цьому в протоколі який долучений до справи відповідачем вказано, що розгляд справи відбудеться в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також в протоколі маються відомості про присутність під час складення протоколу свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , жителів АДРЕСА_3 . Позивач вказує, що працівник який складав та вручав протокол вказував, що розгляд справи відбудеться саме в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відомості відображені в протоколі, копія якого долучена до справи щодо розгляду справи в ІНФОРМАЦІЯ_4 є недостовірними, та внесені до протоколу вже після надання його копії позивачу. Даний протокол не виготовлений на спеціальному бланку, що дало можливість його змінити. Відомості про наявність свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , жителів АДРЕСА_3 також є недостовірними. Жодних сторонніх осіб, окрім працівника ТЦК та СП, який складав протокол не було. Судячи з адреси проживання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , жителів АДРЕСА_3 , вони проживають в ТЦК та СП, так як він знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Також зазначив, що розгляд справи здійснювався ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не ІНФОРМАЦІЯ_4 , куди викликали позивача протоколом, в який очевидно були внесені недостовірні відомості, за таких обставин вважає, що постанова ( а. с. 95-102).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 162/17 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 17000 гривень.
В постанові № 162/17 від 11.03.2025 зазначено, що 17.10.2024 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 через систему АІТС «Оберіг» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку № 695297 про виклик на 11.00 годину 27.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27.10.2024 року о 11.00 годині військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи завчасно належним чином оповіщеним, не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений 3-денний термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб, та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 7 календарних днів, чим порушив вимоги п.21, п. 24, 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, ч.1, ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», під час дії особливого періоду.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.2 розділу І вищевказаної Інструкції уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210,210-1,211Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.8,9,10 розділу ІІ вищевказаної Інструкції складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення (далі-справа). Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
Так, частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На території України особливий період розпочався 17.03.2014 року відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до абз. 3 ст. 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
На разі в Україні, згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є результатом фактичного початку воєнних дій, та який продовжено.
Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.
Розділом II Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними свого конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини визначає Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідно до частини першої ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 цього Закону визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560).
Так, пунктом 16 Порядку № 560 передбачено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації): організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органів (підрозділів) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч.1,2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.10.2024, будучи належним чином оповіщеним, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, за приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі N 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі N 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі N 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі N 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі N 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі N 360/403/19.
30 січня 2020 року Верховний Суд у справі N 482/9/17 та у справі N 308/12552/16-а досліджував принцип належного повідомлення особи про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності та вказав, що особі до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Зміст обов'язку уповноваженої посадової особи щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Так, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення № 162 від 01.03.2025, копію якого без будь-яких підписів, вручено позивачу, його повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 11.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , по АДРЕСА_4 ( а. с. 16).
В той же час, із наданої відповідачем копії цього протоколу № 162, встановлено, що розгляд справи відбудеться в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також в копії протоколу, наданого відповідачем, є відомості про присутність під час складення протоколу свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , жителів АДРЕСА_3 , участь яких при складанні протоколу заперечує позивач та, судячи з адреси проживання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вони проживають приміщенні ТЦК та СП, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ( а. с. 70-71).
Поряд із цим, варто зазначити, що розгляд справи здійснювався ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не ІНФОРМАЦІЯ_4 , куди викликався позивач за протоколом, наданим відповідачем.
Наведені відмінності у протоколі про адміністративне правопорушення у матеріалах адміністративного провадження та тому, що долучений до позовної заяви, відповідач у відзиві пояснює тим, що останній роздрукований з електронної бази.
Такі доводи відповідача суд вважає неприпустимими, оскільки невідповідність змісту у копії протоколу про адміністративне правопорушення, яка вручена особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, із його оригіналом, є істотним порушенням права на захист.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про місце розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі №683/743/17, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17.
Суд констатує, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 не дотримана процедура притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Недотримання процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення однією з підстав для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування.
Також суд визнає слушними інші доводи позивача, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Зокрема, 02.11.2024 позивач взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , 06.11.2024 пройшов ВЛК та 11.11.2024 отримав військово-обліковий документ (а. с. 13-14).
Тобто, позивач звернувся до найближчого за місцем його реєстрації і проживання РТЦК та СП і виконав дії, пов'язані із уточненням даних.
При цьому, як зазначено в відзиві порушення з боку позивача, у вигляді не явки до ТЦК та СП мало місце 03.11.2024.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційнокомунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Позивачем уточнено дані 02.11.2024, вказана обставина визнається і відповідачем.
З копії повістки № 685297 вбачається, що позивач викликався для уточнення даних.
З огляду на встановлені обставини позивачем не допущено порушення будь-яких норм закону, всі необхідні дані щодо себе позивач надав 02.11.2024.
Поряд із цим, суд вважає, що адміністративне стягнення позивача накладено поза межами строку, передбаченого ч. 7 ст. 38 КУпАП з огляду на таке.
Згідно із ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до вимог п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
В контексті наведеного суд зазначає, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Так, згідно із пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
В позовній заяві позивач посилається на закінчення строку для його притягнення до адміністративної відповідальності та вказує, що 27.10.2024 о 11 год. 00 хв. він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому, 27.01.2025 сплив строк накладення адміністративного стягнення.
Фактично, на думку відповідача, викладену у відзиві, днем відліку строків давності є 03.11.2024. Однак, цей день не є днем виявлення, а саме днем вчинення адміністративного правопорушення. Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву не вказано дату виявлення адміністративного правопорушення та не долучено документів, які б підтверджували дату виявлення адміністративного правопорушення.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд вважає днем виявлення адміністративного правопорушення у спірному випадку слід вважати день вчинення ймовірного адміністративного правопорушення, тобто 03.11.2024, коли відповідачу одразу після неприбуття позивача до центру комплектування у визначені дату та час було достеменно відомо про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з цього моменту у відповідача розпочався перебіг строку для накладення адміністративного стягнення.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З матеріалів справи слідує, що позивач не прибув за викликом до відповідача у встановлений в повістці строк до 03.11.2024.
Тобто, днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.
Таким чином, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є 03.11.2024, коли позивач не з'явився для уточнення облікових даних.
Згідно із положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ч. 1 ст. 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.
З урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн. за подання адміністративного позову.
Згідно із ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати понесені позивачем слід стягнути із відповідача.
Керуючись ст. ст.2,8,9,72-77,241-246,271,272,286 КАС України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 162/17 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 162/17 по справі про адміністративне правопорушенння за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 11.03.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.В. Самсоненко