Справа № 293/228/25
Провадження № 2/293/233/2025
12 травня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. СУТЬ ПОЗОВУ
28.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 294336690 від 07.09.2021 у розмірі 42668,00 грн. та судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 07.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» укладений кредитний договір №294336690, шляхом підписання електронним підписом відповідача, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису) MNV3N3M9 і надісланим на його номер мобільного телефону. Відповідно до умов кредитного договору №294336690 від 07.09.2021 кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 15000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт" ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
28.11.2018 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого TOB «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» прийняло належні TOB «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021 до відповідача ОСОБА_1
23.02.2024 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників ТОВ «Таліон плюс», вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021до відповідача ОСОБА_1
26.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу 26/12-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021 на суму 42668,00грн.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.03.2025 справа №293/228/25 передана на розгляд судді Збаражському О.М.
07.03.2025 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 10.04.2025. За клопотанням позивача витребувано ряд доказів.
05.03.2025 на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2025, АТ КБ «Приватбанк» надало запитувану інформацію стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд постановив відкласти розгляд справи на 12.05.2025.
12.05.2025 в судове засідання сторони не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком (а.с. 163, 170).
Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання. Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався. До суду повторно повернувся конверт направлений на зареєстровану адресу проживання відповідача з відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/14, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові від 14.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 10.04.2025.
Враховуючи викладене, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов'язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ.
Встановлено, що 07.09.2021 між TOB "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №294336690, що підписаний електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора - MNV3N3M9.
Відповідно до п.1.1, 1.2 договору №294336690 кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» TOB "Манівео швидка фінансова допомога". Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту (а.с.24-29).
Згідно 1.9.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 459,90процентів річних, що становить 1,26 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 562,61процентів річних, що становить 1,54 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
В силу положень 1.9.3 договору №294336690, у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктами 1.12.2, 1.13 договору сторони погодили, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2 договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.
У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором у повному обсязі сплачена позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту (за наявності); у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; у четверту чергу сплачується сума кредиту (у разі зобов'язань щодо її повернення); у п'яту чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору (п.3.10 договору №294336690).
Відповідно до п. 4.3, 4.4 договору №294336690 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4. договору).
З платіжного доручення від 07.09.2021 та виписки порахунку №4149-49хх-хххх-9035, вбачається, що TOB "Манівео швидка фінансова допомога" переказало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 №4149-49хх-хххх-9035 грошові кошти в сумі 15000,00грн. за договором №294336690 від 07.09.2021 (а.с.64).
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало (відступило) ТОВ "Таліон Плюс" за плату права вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" прийняло належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 74-84).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору продовжили до 31.12.2020 (а.с.85).
31.12.2020 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжили строк договору до 31.12.2021 (а.с.86-95).
В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №27, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.96).
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2023 (а.с.97).
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024 (а.с.98).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №159 від 09.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01, укладеного 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021, загальна сума заборгованості 38636,00грн. з яких: 15000,00 грн. - заборгованість по основному боргу, 23636,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 99-101).
23.02.2024 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передало (відступило) за плату ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників ТОВ «Таліон плюс», вказаних у реєстрі боржників (а.с.102-110).
Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 в розмірі 42668,00грн., з яких: 15000,00грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 27668,00грн. - заборгованість за відсотками (а.с.111-113).
26.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №26/12-Е, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021 на суму 42668,00грн (а.с.115-124).
Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу №26/12-Е, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 в розмірі 42668,00грн., з яких: 15000,00грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 27668,00грн. - заборгованість за відсотками (а.с.125-127).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021 та виписки з особового рахунка за кредитним договором №294336690, вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 42668,00 грн., з яких: 15000,00грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 27668,00грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 129-133, 134). Як вбачається із розрахунку позивача, відповідач ОСОБА_1 частково погашав кредитну заборгованість, а саме 11.12.2021 сплатив 15000,00грн., 17.01.2022 - 6000,00грн.
Із виписки за договором вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, здійснював покупки, перекази на карту в період з 07.09.2021 по 11.09.2021 (а.с.164-165),
ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА ТА МОТИВИ СУДУ.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 07.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір №294336690 в електронній формі, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 15000,00грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.
Факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку за період 07.09.2021 по 12.09.2021, з якої вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_1 07.09.2021 були зараховані кредитні кошти в розмірі 15000,00грн., а останній користувався кредитними кошти.
Суд зазначає, що у договорі №294336690 наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту. Умови вказаного договору є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.
Після закінчення строку кредитування (дисконтний період) 30 днів ОСОБА_1 не повернув позику, чим порушив умови договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В своїй постанові від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування (дисконтного періоду), а також передбачили право кредитора нараховувати відсотки у розмірі визначеному п. 1.9. або 1.12.2 договору до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником. Крім того, п.4.3. сторони домовились, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
За таких обставин суд, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав обов'язків за умовами договору №294336690 від 07.09.2021.
Відповідно до договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором №294336690 від 07.09.2021 ТОВ «Таліон Плюс», яке відступило це право ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке відступило право грошової вимоги - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом указаної норми боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора (див. постанову Верховного Суду України у від 23 вересня 2015року у справі №6-979цс15).
Відтак, неповідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором не спростовує факт заміни кредитора у зобов'язанні та не звільняє відповідача від виконання зобов'язання за цим договором.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» є обгрунтованими та доведені належними доказами, а тому суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 42668,00грн. заборгованості за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, які позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 7000,00грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також, суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №294336690 від 07.09.2021в розмірі 42668 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн., судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
адреса місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005
код ЄДРПОУ 42986956
Відповідач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
адреса реєстрації:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ