іменем України
07 травня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/11260/23
Головуючий у першій інстанції - Лібстер А.С.
Апеляційне провадження № 22-з/4823/102/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
учасники справи:
позивач: Товариство з додатковою відповідальністю »Страхова група
»Оберіг»
відповідач: ОСОБА_1
третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України,
У грудні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24.09.2024 року у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 24.09.2024 року у даній справі, Товариство з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило: скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24.09.2024 року та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216109740, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб »OPEL VIVARO» д.н.з. НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 .
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.04.2025 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг», було залишено без задоволення. При цьому, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.09.2024 року, було залишено без змін.
При цьому, питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, а саме, щодо відшкодування судових витрат за надання професійної правничої допомоги, у даній постанові Чернігівського апеляційного суду від 10.04.2025 року, апеляційним судом не вирішувалось.
15.04.2025 року на адресу апеляційного суду від відповідача ОСОБА_1 через систему »Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.93-94, том 2), в якій ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення у справі №751/11260/23, яким стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 6 000 грн. У поданій заяві зазначено, що згідно договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ »Експертно-адвокатський центр »Добре діло» (зі змінами), ОСОБА_1 надавалась правова допомога на суму 6 000 грн., що відповідно до статті 133 ЦПК України, є судовими витратами. За результатами надання правової допомоги, було складено акт виконаних робіт, в якому відображено обсяг наданої правової допомоги: ознайомлення із апеляційною скаргою (вивчення документів), підготовка відзиву на апеляційну скаргу, участь представника у судових засіданнях, і вартість правової допомоги становить 6 000 грн. Вказані витрати підтверджено документами, які наявні у матеріалах даної справи: 1) копією договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 року; 2) копією додаткової угоди від 30.12.2024 року; 3) актом виконаних робіт від 11.04.2025 року.
22.04.2025 року через систему »Електронний суд» до апеляційного суду надійшло заперечення позивача - Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» на заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с.104-107, том 2), в якому сторона позивача просить відмовити у задоволені вимог про стягнення із позивача судових витрат на правничу допомогу, у зв'язку із порушенням процесуального права, а також необґрунтованістю даних витрат та відсутністю належних доказів на підтвердження факту понесення таких витрат відповідачем. Товариство з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» у поданій заяві вказує, що з огляду на складність справи та наданий адвокатом обсяг послуг, витрачений ним час на підготовку письмових пояснень не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, тому в даному випадку, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, у розумінні статті 137 ЦПК України, а їх стягнення становитиме надмірний тягар для позивача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. За доводами Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг», даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів. Товариство з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» також вказує, що до матеріалів справи не було долучено жодних розрахункових документів на підтвердження проведення оплати послуг між відповідачем та його адвокатом, і це викликає об'єктивні сумніви щодо здійснення оплати наданих послуг з боку відповідача. За доводами Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг», у порушення ч.1 статті 134 ЦПК України, у відзиві на позовну заяву від 30.04.2024 року (першій заяві відповідача по суті даної справи) взагалі не було зазначено інформацію про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Товариство з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» також зазначає, що у порушення положень ч.3 статті 137 ЦПК України, до матеріалів справи не було долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами п.3 ч.1 статті 270 ЦПК України регламентовано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.3, ч.4 статті 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи (а.с.100-103, том 2), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ч.1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із положеннями ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до пунктів: 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді слідує, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч.8 статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі »Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Згідно висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові Верховного Суду від 31.01.2025 року у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24, з приводу питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне: » … Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18). Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання. … Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21). Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність. У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц)».
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Апеляційним судом встановлено, що 22.04.2025 року стороною позивача - Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» було подано заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, тобто, право сторони позивача на висловлювання своїх міркувань щодо обґрунтованості та співмірності заявлених ОСОБА_1 до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, було додержано.
Як вбачається із матеріалів справи, у поданих 19.08.2024 року до суду першої інстанції представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бондарем Я.О. додаткових поясненнях у справі (а.с.159-161, том 1), сторона відповідача ставила питання про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн. В судовому засіданні суду першої інстанції 23.09.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бунін А.Ю. просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В судовому засіданні апеляційного суду інтереси відповідача представляв адвокат Бунін А.Ю., на підставі ордеру на надання правничої допомоги, серії СВ №1117273 (а.с.69, том 2).
15.04.2025 року, тобто у п'ятиденний термін після ухвалення апеляційним судом постанови від 10.04.2025 року у даній справі №751/11260/23, відповідачем було подано до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, із доказами на підтвердження його судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 року (а.с.95,зворот, - 96, том 2), відповідач Горлач В.В. надав повноваження ТОВ »Експертно-адвокатський центр »Добре діло», в особі директора Бондаря Я.О., представляти у встановленому законом порядку його інтереси в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (п.2.1.3. даного договору). Згідно наданих стороною відповідача документів (а.с.94, зворот, том 2), ТОВ »Експертно-адвокатський центр »Добре діло», в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту, уповноважило адвоката Бондаря Я.О., адвоката Буніна А.Ю. надавати Горлачу В.В. юридичні послуги, згідно договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 року, в тому числі, у судових органах України будь-якої ланки та інстанції.
Згідно до укладеної 30.12.2024 року сторонами вказаного вище договору, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 30.04.2024 року (а.с.96,зворот, том 2), сторони договору домовилися викласти п.6.1. Договору про надання правничої допомоги від 30.04.2024 року в наступній редакції:
»6.1. Даний договір укладений на строк до 31 грудня 2025 р. та набирає чинності з моменту його підписання.»
Згідно акту виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 11.04.2025 року (а.с.95, том 2), Товариство надало, а ОСОБА_1 прийняв надані послуги, зокрема:
- ознайомлення з апеляційною скаргою та формування правової позиції по справі №751/11260/23, що знаходиться у провадженні Чернігівського апеляційного суду;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
- участь представника Товариства у судовому засіданні.
Загальна вартість послуг становить 6 000 грн. ОСОБА_1 підтверджує факт отримання правової допомоги, зауважень та претензій у ОСОБА_1 до Товариства по якості виконаних робіт, ціни та обсягу наданих послуг немає. ОСОБА_1 зобов'язується сплатити кошти за надану правову допомогу у розмірі 6 000 грн. протягом 5-ти днів з моменту підписання вказаного акту виконаних робіт.
Приймаючи до уваги наведені вище норми Закону, які регламентують дані правовідносини, законодавчо встановлені критерії відшкодування понесених стороною спору судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, а також виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а саме, визначення їх дійсності та необхідності, конкретних обставин справи, із врахуванням доводів клопотання сторони позивача про необґрунтованість необхідності відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі №751/11260/23 в суді апеляційної інстанції, необхідно задовольнити частково. При цьому, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Необхідно зазначити, що при визначенні вказаного розміру відшкодування відповідачу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить із засад виваженості, обґрунтованості, розумності, співмірності та справедливості, а також враховує складність справи, предмет спору, суть спору, обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт.
Керуючись статтями: 137, 141, 270, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю »Страхова група »Оберіг» на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.
Дата складення повної додаткової постанови - 09.05.2025 року.
Головуючий: Судді: