Справа № 740/1698/25
Провадження № 2-а/740/30/25
12 травня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
01.04.2025 адвокат Середа Д.А. звернувся через систему «Електронний суд» в інтересах позивача з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою від 25.03.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. З даною постановою він не згоден, вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Зазначив, що 25.03.2025 приблизно о 08-00 год позивач був зупинений на автодорозі в м. Києві представниками ТЦК та СП, після чого його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 у міст Києві (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_2 , було складено протокол про адміністративне правопорушення №1277 від 25.03.2025 відповідно до якого вбачається, що на адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2025 було направлено повістку №2699868 про виклик на 11-00 год 16.03.2025. Повістку відправлено через єдиного Національного поштового оператора АТ «Укрпошта» цінним листом з описом вкладення. Позивач не з'явився без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов'язок, що, на думку відповідача, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст.210-1 КУпАП. Під час складання протоколу позивачу було запропоновано поставити підпис у відповідних його полях, однак права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, йому фактично не роз'яснювалися, додатки до протоколу відсутні. Оскільки позивач поспішав на консультацію до лікарні, він заявив про розгляд справи 25.03.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
25.03.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАп у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. В обгрунтування цього рішення відповідач посилається на те, що на адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2025 було направлено повістку №2699868 про виклик на 11-00 16.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначене поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується трекінгом на сайті «Укрпошта». Водночас позивач у зазначену дату та час не з'явився та не повідомив про причини неявки.
Він не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки 09.07.2024 оновив свої персональні дані у «Резерв+». У 2023-2024 роках він неодноразово з'являвся за викликами до ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі отриманих повісток. У 2024 році добровільно пройшов військово-лікарську комісію, однак постанову досі не отримав. За результатами огляду він визнаний непридатним до військової служби з подальшим виключенням із військового обліку. Він є особою, яка відповідно до абз.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з інвалідністю. Крім того, позивач має офіційний статус особи, яка користується пільгами встановленими законодавством України для членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та осіб, які загинули під час проходження військової служби, відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, відповідачем не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.04.2025 від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою, будучи належним чином оповіщений, та про причини неприбуття не повідомив.
15.04.2025 від представника позивача адвоката Середи Д.А. надійшла відповідь на відзив, у якому зазначив про те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази щодо направлення позивачу повістки на 16.03.2025, а також не долучено і саму повістку, тому відповідач не може посилатися на належність оповіщення позивача, якщо в дійсності така повістка позивачем фактично не отримувалась.
На підставі ст.262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно положень ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
З витягу з застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним. 09.07.2024 ОСОБА_1 уточнив дані, дані уточнено вчасно. Також витяг з Резерв+ містить прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, РНОКПП, категорію обліку, номер в системі Оберіг.
Згідно довідки МСЕК Серія АВА №022407 від 31.03.2016 ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, група інвалідності І Б, потребує стороннього догляду. Відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 29.06.2022 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби.
У протоколі № 1277 від 25.03.2025 про адміністративне правопорушення зазначено: 25.03.2025 о 12-00 год встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2025 за допомогою єдиного Національного оператора поштового АТ «Укрпошта», цінним листом з описом вкладення направлено повістку №2699868 про виклик на 11-00 год 16.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянина ОСОБА_1 , зазначене поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою, що «адресат відсутній за ведикою адресою», що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням та трекінгом з сайту «Укрпошта» однак ОСОБА_1 в зазначену дату та час не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку із цим не дотримався вимог абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і війську службу», 1.3 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів У країни №1487 від 30.12.2022 в частині неявки за викликом на 11-00 год 16.03.2025 згідно повістки №2699868 до ІНФОРМАЦІЯ_6 без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов'язок, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі міститься підпис ОСОБА_1 , йому повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зазначені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що просить розглянути справу 25.03.2025.
Згідно постанови № 1277 від 25.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було те, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку була надіслана повістка №2699868 про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 11 год 00 хв 16.03.2025, проте зазначене поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою», та ОСОБА_1 на вказаний час не з'явився, чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами КАС України, КУпАП, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Правила), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Так, відповідно до ст.1 ч.10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз.10, 11 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок №560), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до ст.27 вказаного Порядку під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Абзацом 2 підп.2 ст.41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Згідно із абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до ч.5,6 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом.
Положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормою ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період - у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст.ст.235,254,258,283 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП наділена наступними правами: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, оскільки при прийнятті рішення посадова особа в повній мірі не з'ясувала чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний ОСОБА_1 в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також не з'ясувала інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, поважність причин неотримання повістки та неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зокрема, відсутні відомості про те, згідно з якою повісткою: її номер та дата, коли саме така повістка направлялася позивачу, з якою метою ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що унеможливлює встановити суть адміністративного правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .
Як вбачається з відзиву на позовну заяву 24.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 за допомогою єдиного Національного оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» , цінним листом з описом вкладення ОСОБА_1 було направлено повістку №2699868 про виклик на 16.03.2025 об 11-00 год до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказано, що повістка не була вручена ОСОБА_1 та повернута відправнику. На яку адресу було надіслано повістку не зазначено. Причина виклику не вказана.
Відповідно до п.30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Відповідно до пункту 30-2 Порядку №560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п.30-3)
Виходячи з вказаних положень Порядку №560 належним доказом, який підтверджує надсилання повістки позивачу може бути опис вкладення до поштового конверту, який відповідачем не додано до матеріалів справи.
Надсилання повістки не рекомендованим листом з описом вкладення, тобто в інший спосіб, є порушенням зі сторони відповідача процедури, яка визначена пунктом 30-3 Порядку №560, а тому підстави стверджувати про належне повідомлення позивача відсутні.
З надано позивачем витягу з застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку. 09.07.2024 уточнив дані, вказані дані дійсні. Також витяг з Резерв+ містить категорію обліку, відомості про вчасне уточнення даних, номер в системі Оберіг.
У вказаному витязі не відображено, що ОСОБА_1 є порушником військового обліку та його дані потребують уточнення.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними.
ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові відсутні.
У постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не зазначено, яка саме мета виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, що не відповідає наведеним вище вимогам.
Також слід зауважити, що до відзиву не додано докази та матеріали справи про адміністративне правопорушення №1277, що підтверджують викладені у відзиві на позовну заяву обставини (повістка, поштовий конверт з трекінгом АТ Укрпошти).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, ч.3 ст 286 КАС України містить вичерпний перелік дій суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності зокрема суд має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що свідчить про протиправність прийнятої ним стосовно позивача постанови, оскільки принцип презумпції невинуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (ч.2 ст.77 КАС України), у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закриттю.
Відповідно до ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач, на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору надав копію посвідчення серія НОМЕР_2 , як ветеран війни - учасник бойових дій, що є підставою для звільнення від сплати судового збору згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Суд встановив, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», отже, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріали справи свідчать, що, на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача адвокатом Середою Д.А. надано ордер на надання правничої допомоги Серія СВ №1121515 від 01.04.2025, договір про надання правничої допомоги № 476/25 від 28.03.2025, укладений із позивачем; додаткову угоду до договору від 28.03.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 476/25 від 28.03.2025 (а.с.8,22-24).
Згідно з указаними вище документами вартість правничої допомоги адвокати у справі про адміністративне правопорушення становить 6000,00 грн.
В силу вимог ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29.11.2021 у справі № 420/13285/20, від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18 вказав наступне: відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі №520/4012/19, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 14.06.2021 у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; предметом спору є постанова про накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування та не потребує збирання значного обсягу доказів.
Беручи до уваги вищевказані обставини, суд вважає розумно обґрунтованим, справедливим та співмірним розміром відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за надані послуги - 3000,00 грн.
Керуючись ч.6 ст.121, ст.ст.251, 280 КУпАП, ст.ст.250, 257-263, 286 КАС України, суд,-
постановив:
позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №1277 від 25.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та закрити провадження по справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , 3000 (три тисячі) грн 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О.Гагаріна