12.05.2025
Провадження № 1-кп/337/195/2025
ЄУН №331/7956/23
12 травня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 307 КК України,
встановив:
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_4 заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з посиланням на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що не згоден з клопотанням прокурора, просить застосувати домашній арешт.
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію підзахисного, та вказав, що ризики які вказані прокурором не доведені. Просить застосувати до ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації.
Прокурор ОСОБА_4 просив у клопотанні сторони захисту відмовити, та задовольнити його клопотання.
Вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому, усвідомлюючи невідворотністю можливого призначення йому покарання, може переховуватись від суду, що є ризиком передбаченим п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_5 раніше судимий, не працевлаштований, та не маючи офіційних джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України визначається тим, що свідки і потерпіла у кримінальному провадженні не допитані судом, обвинувачений ознайомлений з їх свідченнями на досудовому слідстві, обізнаний про їх місцезнаходження, та може здійснити незаконний вплив на свідків і потерпілу.
Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики відпали або суттєво зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Щодо клопотання сторони захисту з приводу застосування домашнього арешту за місцем реєстрації ОСОБА_5 , суд вважає що такий захід на даний час не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також суду не надано будь яких документальних відомостей місця реєстрації обвинуваченого, наявність інших зареєстрованих і проживаючих за адресою осіб, та їх згоду на застосування такого запобіжного заходу за їх місцем проживання.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, враховуючи те, що обставини та підстави продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та сторона захисту не надала переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання зменшилися чи взагалі перестали існувати, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, у зв'язку з чим домашній арешт не може бути застосованим відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд , -
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі Запорізький слідчий ізолятор на строк 60 днів, до 10 липня 2025 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі Запорізькій слідчий ізолятор - для виконання, прокурору та ОСОБА_5 - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1