1Справа № 335/4437/25 2-а/335/83/2025
12 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Білоуса Сергія Анатолійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
09.05.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Білоуса Сергія Анатолійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суддя, розглянувши матеріали позовної заяви, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог п.п. 5-6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), а також чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Стосовно строків в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23, провадження №11-133заі23) вказала, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року (справа №360/4485/19) найвищий суд у системі судоустрою України констатував, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду; такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача і на те, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року (справа №240/12017/19, провадження №К/9901/15971/20) дійшов таких висновків.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За змістом частини першої статті 121 КАС України пропущений процесуальний строк, встановлений законом, суд може поновити за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У цьому контексті під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі №360/1870/19.
Також у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №340/341/23 Верховним Судом зазначено, що «реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача».
Тобто, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Проте, в справі, що її розглядає суд, позивач не навів будь-яких конкретних обґрунтувань неможливості звернення до суду із вказаним позовом у встановлені законом строки, які могли б свідчити про поважність пропуску такого строку.
Суд зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг процесуальних прав, встановлених законом.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки. Утім, ні позивачем, ні його представником на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
Так, як вбачається із доданої до позовної заяви копії постанови №801 від 24.10.2024, постановленої тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , вона датована 24.10.2024 року. Таким чином, останнім днем звернення до суду із вказаним позовом щодо постанови №801 було 04.11.2024 року.
Утім, представник позивача звернувся з цим позовом лише 09.05.2025 року, тобто, з пропуском строку для звернення до суду з адміністративним позовом і більше ніж чим через шість місяців після постановлення оспорюваної постанови.
Представник позивача у позовній заяві просить поновити строк оскарження постанови №801 від 24.10.2024 року. У цій заяві зазначив, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки взагалі не знав про наявність такої, з копією постанови ознайомився лише 01.05.2025 року в Лівобережному ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі адвокатського запиту від 30.04.2025 року, десятиденний строк із цієї дати спливає 09.05.2025 року.
Разом із тим, вказані причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вважає такими, що не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
З оспорюваної постанови №801 від 24.10.2024 слідує, що 20.10.2024 щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті210-1 КУпАП. Під час складення протоколу ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, як особі, яку притягують до адміністративної відповідальності, у тому числі й право на оскарження постанови. Крім того, позивачу було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09год.00 хв. 24.10.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно із постановою в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від пояснень. На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився. Про місце, дату і час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його підписом у протоколі.
Із 20.10.2024 року принаймні по 06.12.2024 року (момент звернення представника про ознайомлення з матеріалами справи) ОСОБА_1 не цікавився результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, хоча міг і повинен був це зробити у вказаний період часу. Практика ЄСПЛ говорить проте, що сторона (учасник справи, в тому числі й справи про адміністративне правопорушення) має з розумним інтервалом цікавитись ходом розгляду справи щодо неї.
Також, у позовній заяві позивач зазначає, що про наявність постанови від 24.10.2024 року дізнався із застосунку «Дія» 03.12.2024 року. Проте із позовом до суду позивач звернувся лише 09.05.2025 року більше ніж чим через п'ять місяців як дізнався із застосунку «Дія» 03.12.2024 року про оспорювану постанову.
Про поважність причин неможливості отримати з 24.10.2024 року по 09.05.2025 копію зазначеної постанови ОСОБА_1 жодних доказів не надав.
Тим більше, в матеріалах позову містяться дві відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 про можливість ознайомлення з адміністративною справою (постанова №801 від 24.10.2024) - від 15.01.2025 року - 30.01.2025 року, від 18.04.2025 - 30.04.2025 року.
Причин які б перешкоджали ознайомитися з матеріалами адміністративної справи позивачем або його представником у період щонайменше з 30.01.2025 року по 01.05.2025 року позивачем не наведено і доказів на підтвердження поважності причин строку звернення до суду із позовом, з урахуванням змісту оспорюваної постанови та відомостей позову про те, що позивач дізнався про оспорювану постанову із застосунку «Дія» 03.12.2025 року. Відсутні відомості також і про те, що позивач особисто звертався до відповідача з приводу отримання оспорюваної постанови.
Крім того, позивач 02.12.2024 вже звертався до суду з позовом про скасування іншої постанови ухваленої відповідачем того ж дня - 24.10.2024 року №800 і рішенням суду від 21.01.2025 року його позовні вимоги задоволені. Згідно вступної частини рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21.01.2025 року у позовній заяві позивач зазначав, що з копіями справи №847 позивач ознайомився на підставі адвокатського запиту від 07.11.2024 - 22.11.2024 року, тобто в той час коли оспорювана у даній справі постанова №801 від 24.10.2024 року вже була ухвалена, що свідчить про те, що перешкод для ознайомлення із постановою від 24.10.2024 року №801 року з огляду на викладене не було .
Разом із тим, у цій справі під час оспорювання постанови також від 24.10.2024 року №801 в якості поважних причин пропуску десятиденного строку позивач зазначає, що з копією оспорюваної постанови ознайомився лише 01.05.2025 року в Лівобережному ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі адвокатського запиту від 30.04.2025 року, проте жодних доказів цьому факту не надано.
Суд звертає увагу на те, що звернення до суду щодо оскарження постанови ТЦК та СП більш ніж через шість місяці після її винесення не можна визнати незначним і для поновлення такого строку мають бути дуже серйозні підстави, підтверджені доказами. Безпідставне поновлення такого строку становитиме порушення стабільності правовідносин у державі.
Отже, жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду звернутись із зазначеними позовними вимогами з 24.10.2024 року (дата винесення постанови №801) по 09.05.2025 року (дата звернення до суду) позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
Суд вважає доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, викладені у позовній заяві, необґрунтованими.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив передбачений частиною другою статті 286 КАС України строк звернення до суду з позовом, а підстави, вказані ним у заяві, не вбачає поважними.
Як вказано в частинах першій та другій статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням зазначеного, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали суду для виправлення недоліків поданої позовної заяви, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку звернення за цим адміністративним позовом із наданням доказів на підтвердження таких підстав.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 286, 294 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Білоуса Сергія Анатолійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків,з дня вручення копії вказаної ухвали, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку звернення з цим адміністративним позовом із наданням доказів на підтвердження таких підстав.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ю.В. Апаллонова