1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12453/23 1-кс/335/1643/2025
12 травня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023082010000139 від 05.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Слідчий звернулася до слідчого судді з вищезазначеним клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене слідчими в ході обшуків, проведених 08.05.2025 в кримінальному провадженні № 42023082010000139 від 05.12.2023.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить висновку про його невідповідність вимогам ст. 171 КПК України, яка полягає у наступному.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (абз. 1 ч. 10 ст. 170 КПК України).
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Вимоги до змісту клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів викладені у ч. 2 ст. 171 КПК України, згідно якої у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В клопотанні слідчий просить накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Абзацем 1 ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що для забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 с. 170 КПК України, арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Абзацем 1 ч. 6 ст. 170 КПК України перебачено, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Тягар доведення існування підстав чи розумних підозр вважати, що майно на яке необхідно накласти арешт, є доказом кримінального правопорушення, покладається на особу, яка звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Так само, особа, яка звертається з клопотанням про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, зобов'язана довести належність такого майна суб'єктам, зазначеним в абз. 1 ч. 6 ст. 170 КПК України, та наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Слідчим суддею встановлено, що у клопотанні слідчим не наведено обґрунтування необхідності арешту майна, зокрема не зазначено, яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, відповідає майно; не надані документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; не зазначено статус зазначених осіб у кримінальному провадженні, обґрунтований розмір цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтований розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 171, 172 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023082010000139 від 05.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повернути прокурору, який здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні.
Встановити прокурору строк для усунення недоліків клопотання - сімдесят дві години з моменту постановлення ухвали, тобто до 10 год 44 хв 15 травня 2025 року.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1