печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23148/17-ц
пр. 2-3007/24
13 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Підпалого В.В.,
при секретарі судових засідань - Кострійчуку В.В.,
за участю:
представника відповідача Офісу Генерального прокурора - Овчаренко О.З.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 ( надалі по тексту- Позивач) звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Держави Україна в його користь 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями прокуратури.
Позов ОСОБА_1 мотивовано наступним.
Так, 16 січня 2017 року позивачем було направлено повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на адресу Національного антикорупційного бюро України. В подальшому вищевказана заява була направлена до Генеральної прокуратури України. Листом Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року № 17/7-11158-05 ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву скеровано на розгляд до прокуратури обласного рівня за територіальною юрисдикцією. Листом Львівської обласної прокуратури від 09 лютого 2017 року № 06/3-124-05 позивачу надано відповідь про те, що його заява не містить підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Одночасно роз'яснено право оскарження такого рішення в судовому порядку.
Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права і завдали моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено її розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
29 серпня 2023 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
11 квітня 2024 року від представника Офісу Генерального прокурора (надалі по тексту відповідач- 1) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування заперечення зазначив, що позивач не навів об'єктивних, належних і допустимих доказів підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань та з чого він виходив при оцінці заподіяної шкоди. Також, позивач не долучив жодних доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків.
22 квітня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, суду надав заяву, в якій зазначив, що позов підтримує та просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Представник відповідача Офісу Генерального прокурора в судовому засіданні з приводу задоволення позову заперечив, просив відмовити.
Представник Державної казначейської служби України (надалі по тексту відповідач-2) в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 січня 2017 року позивачем було направлено повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на адресу Національного антикорупційного бюро України. В подальшому вищевказана заява була направлена до Генеральної прокуратури України. Листом Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року № 17/7-11158-05 ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву скеровано на розгляд до прокуратури обласного рівня за територіальною юрисдикцією. Листом Львівської обласної прокуратури від 09 лютого 2017 року № 06/3-124-05 позивачу надано відповідь про те, що його заява не містить підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Одночасно роз'яснено право оскарження такого рішення в судовому порядку
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність дій посадових осіб Офісу Генерального прокурора при розгляді його заяви від 16 січня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами прокуратури Львівської обасті, чим завдано йому моральну шкоду.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 (провадження № № 61-19219св21) зазначено, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судом, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та моральною шкодою.
З огляду на зазначене, а також те, що відшкодування моральної шкоди не може слугувати позивачу джерелом для збагачення, суд не знаходить підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 23, 1173, 1174 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач- 1: Офіс Генерального прокурора, ЄДРПОУ: 00034051, місцезнаходження: м. Київ, вул. Різницька, 13/15.
Відповідач- 2: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ:37567646, місцезнаходження: вул. Бастіонна,6, м. Київ.
Суддя В.В. Підпалий