Справа № 638/7815/25
Провадження № 1-в/638/518/25
Іменем України
09 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
29 квітня 2025 року начальник Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває в Державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року. За цим вироком він засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 29 грудня 2020 року та остаточно призначено покарання у вигляді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_5 має попередні судимості, покарання за якими засудженим не відбуті і приєднані до знову призначеного на підставі ч.4 ст. 70 та ч.1 ст. 71 КК України, а саме:
- 26.10.2020 року Октябрським районним судом міста Полтави за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено на 1 рік;
- 29.12.2020 року Ленінським районним судом міста Полтави за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено на 1 рік 6 місяців.
Відповідно до мотивувальної частини вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: 05 липня 2019 року на суму 1500 грн. Відповідно до мотивувальної частини вироку Ленінського районного суду міста Полтави від 29 грудня 2020 року ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: 20 травня 2019 року на суму 306 грн. 71 коп.
Оскільки Законом №3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано, тому засуджений підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року та вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року.
У зв'язку з викладеним, начальник ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» просив суд:
1) на підставі ч.2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 26 жовтня 2020 року за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, у зв'язку із усуненням кримінальної караності діяння;
2) виключити з вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 26 жовтня 2020 року посилання на приписи ч.1 ст. 70 КК України про призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
3) на підставі ч.2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 29 грудня 2020 року за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, у зв'язку із усуненням кримінальної караності діяння;
4) виключити з вироку Ленінського районного суду міста Полтави від 29 грудня 2020 року посилання на приписи ч.4 ст. 70 КК України про призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
5) виключити з вироку Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2023 року посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України про призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців;
6) керуючись п. 14 ч.1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України - вирішити інше питання про всякого року сумнів, що виникне при виконанні вироку Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2023 року, а саме: порядок застосування покарання за наявності кількох вироків - вироку Ленінського районного суду міста Полтави від 16 листопада 2023 року та вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 26 жовтня 2020 року; одночасно визначивши порядок виконання покарання у виді обмеження волі.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Засуджений надав заяву про розгляд клопотання за його відсутністю.
Дослідивши матеріали справи та оглянувши особову справу засудженого, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Вирок набрав законної сили 26 листопада 2020 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року більш суворим призначеним даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Вирок набрав законної сили 28 січня 2021 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На. підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням положень ст. 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 15 травня 2024 року.
На теперішній час ОСОБА_5 відбуває в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» покарання, призначене вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, передбачене п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, передбачене п. 14 ч. 1 ст. 537 КК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Зі змісту вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 засуджено: за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі за те, що він 05 липня 2019 року вчинив замах на таємне викрадення чужого майна вартістю 4598 грн; за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі за те, що він 05 липня 2019 року таємно викрав чуже майно вартістю 1500 грн.
Зі змісту вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі за те, що він 20 травня 2019 року таємно викрав чуже майно вартістю 306,71 грн.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн.
Вартість викраденого майна за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року, а саме за епізодом, який кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 185 КК України, а також за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року, становила суму меншу за два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для працездатних осіб на день викрадення майна.
Таким чином, діяння щодо таємного викрадення майна за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України, а також за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року, наразі не можуть вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За таких обставин, суд звільняє ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, а також за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 від зазначених покарань, з вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року підлягають виключенню посилання на приписи ч. 1 ст. 70 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів; з вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року - посилання на приписи ч. 4 ст. 70 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів; з вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року - посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
При вирішенні на підставі п.14 ч.1 ст.537 КПК України питання про усунення сумнівів, пов'язаних з виконанням вироку від 16 листопада 2023 року Ленінського районного суду міста Полтави, а саме визначення покарання за наявності кількох вироків з визначенням порядку виконання покарання, суд виходить з наступного.
Після звільнення ОСОБА_5 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України від покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, та від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, а також виключення з вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі, яке на теперішній час відбуває засуджений, останній залишається одночасно засудженим до покарання у виді 1 року обмеження волі за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року за ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.07.2023 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. (п. 25 ПП ВСУ № 7).
Враховуючи, що ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року до 1 року обмеження волі, до повного відбуття покарання за цим вироком, а саме 27 травня 2021 року, вчинив нове кримінальне правопорушення, за яке засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року, тому до покарання за новим вироком від 16.11.2023 року суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком від 26.10.2020.
Щодо вирішення питання про порядок відбуття покарання у виді обмеження волі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 57 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. Уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому виклик, за яким він зобов'язаний з'явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання.
З урахуванням особи засудженого та інших обставин кримінального провадження, суд не вбачає підстав для направлення засудженого до місця відбування покарання в примусовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 57 КВК України. Обставини, передбачені ч. 3 ст. 57 КВК України, відсутні.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений підлягає негайному звільненню від покарання у виді позбавлення волі, а направлення засудженого до відбуття покарання у виді обмеження волі слід здійснювати відповідно до ч. 1 ст. 57 КВК України.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що враховуючи п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, за якими до компетенції Шевченківського районного суду міста Харкова належать питання про усунення сумнівів і протиріч при виконанні покарання у виді позбавлення волі за місцем відбування покарання (ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)», суд не уповноважений вирішувати питання про зарахування відбутого засудженим за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року покарання у виді позбавлення волі у строк відбуття покарання за цим вироком у виді обмеження волі, оскільки воно не пов'язане з виконанням покарання у виді позбавлення волі, а пов'язане з виконанням покарання у виді обмеження волі.
З огляду на викладене, суд роз'яснює, що питання про усунення про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, зокрема щодо зарахування відбутого засудженим за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року покарання у виді позбавлення волі у строк відбуття покарання за цим вироком у виді обмеження волі, підлягають вирішенню в порядку п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 1 або 4 ч. 2 ст. 539 КПК України судом, в межах територіальної юрисдикції якого буде відбуватися покарання у виді обмеження волі, або судом, який ухвалив вирок. Право на звернення до суду з таким клопотанням мають прокурор, засуджений, захисник та установа виконання покарання у виді обмеження волі (ч. 1 ст. 539 КПК України).
Керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити з вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року посилання на приписи ч. 1 ст. 70 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за цим вироком за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити з вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року посилання на приписи ч. 4 ст. 70 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Виключити з вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року посилання на приписи ч. 1 ст. 71 КК України про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Порядок застосування покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року у виді 1 року обмеження волі та покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, визначити наступним чином:
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року та остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відбуття покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців обмеження волі.
Зобов'язати ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» направити копію цієї ухвали, яка набрала законної сили, разом з розпорядженням про виконання ухвали, яка набрала законної сили, копією вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2023 року, копією вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2020 року з відповідними розпорядженнями про їх виконання, для подальшого виконання покарання у виді обмеження волі щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до органу пробації за місцем мешкання засудженого.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а особами, що не були присутні в судовому засіданні в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1