справа№640/24383/19
08 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду (після передачі з Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з його ліквідацією) надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами (уточнені в ході розгляду):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року переведення на пенсію за віком (тобто за 2016, 2017 та 2018 роки), починаючи з 01 березня 2019 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01 березня 2019 року, застосувавши для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 та 2018 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01 березня 2019 року, зарахувавши до її страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З 01 березня 2019 року відповідач автоматично перевів її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058), застосувавши при цьому показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (3764,40 гривень), проіндексований на коефіцієнт 1,17 (що становить 4404,35 гривень).
Позивач вважає, що при такому переведенні (яке, на її думку, є новим призначенням пенсії за іншим законом) відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати за три роки, що передували року переведення (2019), тобто за 2016, 2017 та 2018 роки.
Посилається на практику Верховного Суду (справи № 21-612а14, № 21-4071а15, № 876/53/12/17).
Також позивач стверджує, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до її стажу у подвійному розмірі періоду роботи в Науково-дослідному інституті туберкульозу та грудної хірургії імені Академіка Ф.Г. Яновського (згодом Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського) з 09.09.1982 по 31.08.2019, посилаючись на довідку інституту № 80 від 27.03.2015 та статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. Просить задовольнити позовні вимоги та стягнути судовий збір.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив. Щодо показника середньої заробітної плати відповідач стверджує, що при переведенні з наукової пенсії на пенсію за віком за Законом № 1058 правомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку попереднього виду пенсії, відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058.
Щодо зарахування стажу у подвійному розмірі відповідач зазначає, що посади, які обіймала позивач в інституті (лікар-лаборант, науковий співробітник лабораторії імунології та алергології), не входять до переліку посад, робота на яких зараховується до стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва та на підставі Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»» та Порядку передачі судових справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України, справу № 640/24383/19 було передано до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року справу прийнято до провадження та розпочато розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відзив та відповідь на відзив подано сторонами.
Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї, відповідь на відзив, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об'єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та -
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
З 01 березня 2019 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
При цьому переведенні відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, у розмірі 4404,35 гривень (3764,40 гривень, проіндексовані на коефіцієнт 1,17).
Позивач, не погоджуючись із застосованим показником середньої заробітної плати, а також з незарахуванням певних періодів її роботи до стажу у подвійному розмірі, звернулася до відповідача із заявою від 12 вересня 2019 року.
Листом від 01 жовтня 2019 року № 215014/02/К-12155 відповідач надав роз'яснення, підтвердивши застосування показника середньої заробітної плати 4404,35 гривень та відмову у зарахуванні стажу у подвійному розмірі.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, викладеним у позовній заяві, відзиві на неї та відповіді на відзив, суд керується такими нормами національного законодавства, основоположними принципами права та висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей фундаментальний принцип діяльності публічної адміністрації означає, що суб'єкт владних повноважень може здійснювати лише ті повноваження та вчиняти лише ті дії, які прямо визначені для нього законодавством, і суворо дотримуючись встановленої процедури.
Стаття 8 Конституції України закріплює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що конституційні права і свободи є невичерпними, невідчужуваними та непорушними, і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке повинно забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо строку звернення до суду.
Суд зазначає, що відповідач у відзиві не порушував питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Позивач стверджує, що про порушення права дізналася з відповіді відповідача від 01 жовтня 2019 року, а позовна заява, як вбачається з її змісту, подана до Окружного адміністративного суду міста Києва 29 листопада 2019 року. Враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення), суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Щодо застосування показника середньої заробітної плати при переведенні з наукової пенсії на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV з 01 березня 2019 року.
Судом встановлено, що позивач до 01 березня 2019 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З 01 березня 2019 року позивача було автоматично, без її заяви, переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі - Закон № 1058). При цьому переведенні відповідачем для обчислення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 4404,35 гривень (що відповідає показнику за 2014-2016 роки - 3764,40 гривень, проіндексованому на коефіцієнт 1,17 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 20 лютого 2019 року).
Позивач вважає, що оскільки переведення з пенсії за спеціальним законом (наукової) на пенсію за загальним законом (Закон № 1058) є по суті новим призначенням пенсії, відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року такого переведення (2019), тобто за 2016, 2017 та 2018 роки, який, за твердженням позивача, становить 6188,89 гривень.
Відповідач обґрунтовує свої дії положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058, яка передбачає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.
Питання застосування показника середньої заробітної плати при переході з пенсії, призначеної за спеціальним законом, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 було предметом розгляду Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та від 22 грудня 2015 року (справа № 21-4071а15) Верховний Суд України дійшов висновку, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, має місце саме призначення нового виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058.
Відповідно, для обчислення такої пенсії за віком має застосовуватися показник середньої заробітної плати, визначений частиною другою статті 40 Закону № 1058, тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Цю правову позицію було підтримано та розвинуто Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Велика Палата зазначила, що частина третя статті 45 Закону № 1058 стосується випадків переходу з одного виду пенсії на інший вид пенсії в межах цього Закону (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком). Натомість, перехід з пенсії, призначеної за спеціальним законом (зокрема, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»), на пенсію за віком за Законом № 1058 має ознаки нового призначення пенсії, оскільки підстави та умови призначення цих пенсій суттєво відрізняються, вони регулюються різними законодавчими актами та передбачають різні формули розрахунку. У такому випадку застосуванню підлягає саме частина друга статті 40 Закону № 1058 щодо визначення показника середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даному випадку переведення позивача з наукової пенсії на пенсію за віком за Законом № 1058 відбулося з 01 березня 2019 року. Таким чином, роком звернення (переведення) є 2019 рік. Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії мав бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 та 2018 роки. Згідно з офіційними даними Пенсійного фонду України, цей показник становить 6188,89 гривень.
Застосування відповідачем показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40 гривень), навіть проіндексованого, є неправильним та призвело до заниження розміру пенсії позивача. Дії відповідача в цій частині є протиправними.
Щодо зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року.
Позивач просить зарахувати до її страхового стажу у подвійному розмірі період роботи в Науково-дослідному інституті туберкульозу та грудної хірургії імені Академіка Ф.Г. Яновського (згодом Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського, надалі - Інститут) з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року, посилаючись на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788).
Стаття 60 Закону № 1788 (у відповідних редакціях, чинних протягом спірного періоду роботи позивача) встановлює: «Робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у1 закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи2 у подвійному розмірі».
Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив стверджує, що Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського є головним науково-дослідним закладом в Україні з проблем фтизіатрії (лікування туберкульозу, що є інфекційним захворюванням) і пульмонології. Також позивач зазначає, що під час роботи в Інституті на посадах лікаря-лаборанта та наукового співробітника лабораторії імунології та алергології вона мала безпосередній контакт з інфекційними хворими, зокрема хворими на туберкульоз, та особами, зараженими вірусом імунодефіциту людини або хворими на СНІД.
На підтвердження характеру своєї роботи та умов праці, позивач посилається на довідку, видану Національним інститутом фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського № 80 від 27 березня 2015 року.
Суд встановив, що копія зазначеної довідки, а також інші матеріали, що характеризують діяльність Інституту та умови праці позивача, були долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву та наявні в матеріалах справи.
Дослідивши зазначену довідку № 80 від 27 березня 2015 року, суд встановив, що вона містить відомості про те, що ОСОБА_1 під час роботи в лабораторії імунології та алергології Інституту дійсно виконувала роботи, пов'язані з обстеженням та обслуговуванням хворих на туберкульоз та осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) або хворих на СНІД.
Відповідач у відзиві заперечує право на пільгове обчислення стажу, стверджуючи, що посади позивача (лікар-лаборант, науковий співробітник лабораторії імунології та алергології) формально не входять до переліку посад, прямо зазначених у статті 60 Закону № 1788.
Однак суд зазначає, що стаття 60 Закону № 1788 для надання права на пільгове обчислення стажу пов'язує його не стільки з конкретною назвою посади, скільки з характером закладу (відділення), де працювала особа, та характером виконуваної роботи (безпосереднє лікування чи обслуговування відповідних категорій хворих).
Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського, з огляду на його спеціалізацію (фтизіатрія - лікування туберкульозу, що є особливо небезпечним інфекційним захворюванням), беззаперечно може бути віднесений до категорії «інших інфекційних закладів (відділень) охорони здоров'я» або закладів, що здійснюють лікування осіб, заражених ВІЛ/СНІД (враховуючи коморбідність туберкульозу та ВІЛ-інфекції).
Зміст довідки № 80 від 27 березня 2015 року підтверджує, що робота позивача була безпосередньо пов'язана з контактом з інфекційними хворими (туберкульоз) та ВІЛ-інфікованими/хворими на СНІД. Таким чином, умови праці позивача підпадають під дію статті 60 Закону № 1788.
Суд також враховує правову позицію, висловлену Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 03 березня 2016 року у справі № К/800/47677/15, де зазначалося про необхідність встановлення факту роботи саме в закладах (відділеннях), перелічених у статті 60 Закону № 1788, та з відповідною категорією хворих. Надані докази, зокрема довідка № 80, дозволяють встановити ці обставини.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав переконливих доказів на спростування даних, викладених у довідці № 80, та не довів, що характер роботи позивача та статус закладу не відповідають умовам, передбаченим статтею 60 Закону № 1788 для пільгового обчислення стажу.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що період роботи позивача в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788. Дії відповідача щодо відмови у такому зарахуванні є протиправними.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи. Зазначена сума відповідає розміру судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, встановленому Законом України «Про судовий збір» станом на 2019 рік (рік подання позову).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки позовні вимоги задовольняються, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 5- 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257- 263 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 01 березня 2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 та 2018 роки.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 березня 2019 року, застосувавши для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 березня 2019 року, зарахувавши до її страхового стажу у подвійному розмірі період роботи в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського з 09 вересня 1982 року по 31 серпня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Коморний О.І.