Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№200/2401/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530004484 від 23.04.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового страхового стажу на умовах повного робочого дня на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України періоди роботи ОСОБА_1 до його трудової книжки НОМЕР_2 (дата заповнення - 23.05.2000р.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та сплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах починаючи з квітня 2024 року у розмірі не менше ніж 80 % його заробітної плати.
Ухвалою суду від 09 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено пропущений строк. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2401/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 10 квітня 2024 року звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530004484 від 23.04.2024р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Відповідачем було зазначено, що пільговий стаж позивача становить (п. 3 ст. 114 пост. № 202) (25)) - 3 роки 5 місяців 14 днів, пільговий стаж (п. 3 ст. 114 провідні професії (20)) - 8 років 9 місяців 27 днів, за Списком № 1 зараховано - 6 років 7 місяців 23 дні. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що загальний пільговий стаж його роботи за Списком № 1 за період з 23 травня 2000р. по 10 квітня 2024 року (день звернення позивача з заявою про призначення пенсії) становив 21 рік 6 місяців 20 днів, отже у позивача є право на зменшення віку відповідно до положень статті 12 Закону № 1788-XII, і з врахуванням наявності у позивача пільгового страхового стажу за Списком № 1 тривалістю більш ніж 21 рік. Такого стажу достатньо для зменшення віку з 60 років до 42 років, і відповідно призначення йому пенсії на пільгових умовах. В оскаржуваному рішенні відповідач, посилаючись на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., далі - Закон № 1058-IV, проігнорував положення статей 12 та 13 Закону № 1788-XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15)). Крім того, позивач зазначає, що він відпрацював на підземних роботах не менше 15 років за Списком № 1 та має право на призначення пенсії, мінімальний розмір якої не повинен бути меншим ніж 80 % його заробітної плати.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що 16.04.2024 позивач звернувся із заявою щодо призначення пенсії (незалежно від віку) за частиною третьою статті 114 Закону № 1058. Рішенням від 23.04.2024 № 052530004484, винесеним за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії незалежно від віку, оскільки станом на дату звернення відсутній пільговий стаж 25 років, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058 незалежно від віку. Вік позивача - 42 роки. Загальний страховий стаж - 22 роки 11 місяців 22 дні. Пільговий стаж позивача становить (п. 3 ст. 114 пост. № 202) (25)) - 3 роки 5 місяців 14 днів, пільговий стаж (п. 3 ст. 114 провідні професії (20)) - 8 років 9 місяців 27 днів, за Списком № 1 зараховано - 6 років 7 місяців 23 дні. Пільговий стаж роботи позивача, окрім записів у його трудовій книжці, також підтверджується Довідками про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: Довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»» від 16.04.2024 № 427 та № 428, Довідку ДП «Мирноградвугілля» від 31.03.2024 № 193 та № 194, Довідку ТОВ «Вуглетехник» від 16.01.2024 № 160124-1, Довідку ТОВ «Краснолиманське» від 15.04.2024 № 379. Відповідач звертає увагу, що позивачу зараховано до пільгового стажу всі періоди роботи, які підтверджені вищезазначеними пільговими довідками, що підтверджується розрахунком стажу. Відповідач вказує, що навіть, якщо взяти в розрахунок стажу для права за професіями відповідно до постанови №202 (25) пільговий стаж позивача за Списком №1 (п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058) та пільговий стаж по п. 3 ст. 114 провідні професії (20), то відповідно, з урахуванням приписів Роз'яснення №8 пільговий стаж позивача буде становити 20 років 07 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку (відповідно до п. 3 ст. 114 пост. № 202 (необхідно 25 років стажу). За результатом розгляду всіх наданих документів територіальними органами Пенсійного фонду України прийнято правомірне рішення про відсутність у позивача права на призначення пенсії у 42 роки відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 25 років. Навіть якщо зарахувати до пільгового стажу спірний період роботи та період навчання в технікумі, у позивача все одно не буде необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058. Також у позивача відсутнє право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки позивач не досяг пенсійного віку - 50 років. Крім того відповідач зазначив, що вимога позивача про призначення пенсії у розмірі 80% від його заробітної плати (доходу) відповідно до ст. 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» є передчасною та не підлягає задоволенню. Також відповідач вказує, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач, посилаючись на положення частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., продовжує ігнорувати положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991р.. Відповідно до пункту а) статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15)), працівники, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Весь період роботи позивача, дані про який містяться у його трудовій книжці № НОМЕР_2 (дата заповнення - 23.05.2000р.), належить до робіт на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1. Пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1 у дійсності дорівнює 22 роки 11 місяців 22 дні, а не 6 років 7 місяців 23 дні, як стверджує відповідач. Дійсно, на день звернення з заявою про призначення пенсії позивачу було 42 роки, тобто віку у 50 років він ще не досяг. Проте, відповідно до абзацу 4 пункту а) статті 13 Закону № 1788- XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15)), працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 28 березня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
16 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява позивача від 16 квітня 2024 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 23 квітня 2024 року прийнято рішення № 052530004484 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено наступне. Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Вік заявника 42 роки. Пільговий стаж особи становить (п. 3 ст. 114 пост. № 202) (25)) - 3 роки 5 місяців 14 днів, пільговий стаж (п. 3 ст. 114 провідні професії (20)) - 8 років 9 місяців 27 днів, за Списком № 1 зараховано - 6 років 7 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу зараховано все.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява, зокрема, про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 2.1. Порядку №м 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Стаття 62 Закону № 1788-ХІІ встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 квітня 2024 року № 052530004484, вік позивача - 42 роки, пільговий стаж позивача становить (п. 3 ст. 114 пост. № 202) (25)) - 3 роки 5 місяців 14 днів, пільговий стаж (п. 3 ст. 114 провідні професії (20)) - 8 років 9 місяців 27 днів, за Списком № 1 зараховано - 6 років 7 місяців 23 дні.
Як вбачається із записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач:
- 23.05.2000 року - прийнятий до ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноарміськвугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті (запис № 1);
- 24.05.2000 року - курси гірника підземного (запис № 2);
- 25.07.2000 року - 07.08.2000 року - виробнича практика (запис № 3);
- 11.08.2000 року - переведений гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 4);
- 22.11.2001 року - виробнича практика - учень гірника очисного забою з повним робочим днем у шахті (запис № 5);
- 15.11.2002 року - переведений гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 6);
- 24.03.2003 року - переведений гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 7);
- 07.08.2003 року - переведений гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 8);
- 27.12.2004 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України власним бажанням (запис № 9).
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) всі вказані вище періоди роботи позивача у ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноарміськвугілля» зараховані до його пільгового стажу.
- 27.04.2006 року - прийнятий до ТОВ «Вуглетехнік» гірником підземним з повним підземним робочим днем (запис № 9);
- 20.07.2006 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 10).
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи позивача у ТОВ «Вуглетехнік» до його пільгового стажу не зарахований.
- 18.09.2006 року - прийнятий до ТОВ «Краснолиманське» гірником підземним 2 розряду з повним підземним робочим днем у шахті (запис № 13);
- 23.01.2007 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 14).
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи позивача у ТОВ «Краснолиманське» до його пільгового стажу зарахований період з 26.09.2006 року по 23.01.2007 року. Період з 18.09.2006 року по 25.09.2006 року до пільгового стажу не зарахований
- 03.04.2007 року - прийнятий до ТОВ «Вуглетехнік» гірником підземним з повним робочим підземним днем (запис № 15);
- 01.11.2007 року - переведений на посаду гірничомонтажника підземного з повним підземним робочим днем (запис № 16);
- 01.12.2008 року - звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (запис № 17).
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи позивача у ТОВ «Вуглетехнік» зарахований до його пільгового стажу.
- 22.12.2008 року - прийнятий до ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» гірничомонтажником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 20);
- ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» змінено найменування на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 07.09.2010 року (запис № 21)
- 16.12.2013 року - переведений гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті (запис № 22);
- 07.10.2016 року - переведений гірником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 23);
- 06.05.2017 року - переведений гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 24);
- 01.11.2017 року - переведений учнем машиніста гірничих виїмкових машин підземним з повним робочим днем у шахті на час практики по 15.01.2018 (запис №25);
- 10.09.2018 року - переведений гірником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 28);
- ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 13.09.2018 року (запис № 29);
- 01.12.2018 року - переведено гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (запис № 30);
- 19.06.2019 року - переведений учнем слюсаря-ремонтника тимчасово по 19.07.2019 року (запис № 31).
Запис № 31 є останнім у трудовій книжці позивача.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи позивача у ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» (ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» , ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 22.12.2008 року по 18.06.2019 року, а також період з 09.04.2022 року по 16.04.2024 року. Період з 19.06.2019 року по 08.04.2022 року до пільгового стажу не зарахований.
Стосовно періоду роботи позивача у ТОВ «Вуглетехнік» з 27.04.2006 року по 20.07.2006 року суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 9 - 10) позивач працював на посаді гірника підземного з повним підземним робочим днем.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року № 36, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1.1а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).
Як вбачається із положень пункту 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, в тому числі, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.
В матеріалах пенсійної справи позивача наявний витяг з наказу № 74 від 01.09.2004 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», наданий ТОВ «Вуглетехнік», згідно з яким гірнику підземному ОСОБА_1 підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 1 розділом І «Гірничі роботи», підрозділом 1 «Підземні роботи в шахтах…», код 1.1а «всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах».
Суд зауважує, що на підтвердження пільгового стажу у вказаний період позивачем надана трудова книжка та витяг з наказу № 74 від 01.09.2004 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», наданий ТОВ «Вуглетехнік».
Суд зауважує, що у спірному рішенні відповідачем зазначено, що до пільгового стажу зараховано все. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що позивачу зараховано до пільгового стажу всі періоди роботи, які підтверджені пільговими довідками.
Матеріали справи не містять довідки про підтвердження пільгового стажу позивача у період його роботи у ТОВ «Вуглетехнік» з 27.04.2006 року по 20.07.2006 року.
Водночас, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, за відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної особою роботи, особливо, що стосується тих осіб, пенсія яким призначається на пільгових умова, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (постанова Верховного Суду від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить достатньо інформації про його роботу у період з 27.04.2006 року по 20.07.2006 року, право позивача на пільгову пенсію за Списком № 1 підтверджено витягом з наказу ТОВ «Вуглетехнік» № 74 від 01.09.2004 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», а відтак наявні всі підстави для зарахування цього періоду до пільгового стажу позивача за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах
Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
До Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років віднесені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт).
Отже, наявні підстави для зарахування періоду з 27.04.2006 року по 20.07.2006 року до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо періоду роботи позивача у ТОВ «Краснолиманське» з 18.09.2006 року по 23.01.2007 року.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 13 - 14) позивач з 18.09.2006 року по 23.01.2007 року працював на посаді гірника підземного з повним робочим днем у шахті.
Відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 15.04.2024 року, виданої ТОВ «Краснолиманське», позивач працював повний робочий день у ТОВ «Краснолиманське» і за період з 18.09.2006 року по 23.01.2007 року виконував гірничі роботи на за професією гірник підземний дільниці з видобування вугілля з повним підземним робочим днем в шахті, що передбачено Списком № 1 розділ 1, підрозділ 1 код КП 1010100а постанови КМУ від 16.01.2003 № 36, постанови КМУ від 31.03.1994 № 202, а також згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 18.09.2006 року по 25.09.2006 року - попереднє навчання з ТБ.
Наказом ТОВ «Краснолиманське» від 30.12.2004 року № 129 «Про підсумки атестації підземних робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах гірнику підземному.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи позивача у ТОВ «Краснолиманське» з 26.09.2006 року по 23.01.2007 року зарахований до його пільгового стажу. Період перебування позивача в учбовому пункті (навчання з ТБ) з 18.09.2006 року по 25.09.2006 року до пільгового стажу не зарахований.
Суд зазначає, що записами у трудовій книжці позивача підтверджено зайнятість позивача у період з 18.09.2006 року по 23.01.2007 року на підземних роботах з повним робочим днем у шахті. Також підприємством, на якому працював позивач, період роботи період роботи позивача з 18.09.2006 року по 25.09.2006 року віднесено до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року № 36.
До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року № 36, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1.1а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).
Крім того, як вже було зазначено судом, до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років віднесені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт).
Отже, період роботи позивача у ТОВ «Краснолиманське» з 18.09.2006 року по 25.09.2006 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994.
Щодо періоду роботи позивача у ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» (ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 22.12.2008 року по 16.04.2024 року суд зазначає таке.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 15 - 30) позивач працював на посадах гірничомонтажником підземним гірником очисного забою учнем машиніста гірничих виїмкових машин підземним з повним робочим днем у шахті.
Останнім записом в трудовій книжці є запис № 31 щодо переведення позивача 19.06.2019 року учнем слюсаря-ремонтника тимчасово по 19.07.2019 року.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період його роботи у ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» (ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» , ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 22.12.2008 року по 18.06.2019 року, а також період з 09.04.2022 року по 16.04.2024 року зарахований до його пільгового стажу. Період з 19.06.2019 року по 08.04.2022 року до пільгового стажу не зарахований.
Наданими позивачем до пенсійного органу довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 427 та № 428 від 16.04.2024 року підтверджено факт роботи позивача повний робочий день на підземних роботах у період з 22.12.2008 року по 18.06.2019 року, а також період з 09.04.2022 року по 16.04.2024 року. Період з 19.06.2019 року по 08.04.2022 року довідками не підтверджено.
Суд не бере до уваги надану позивачем суду довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 36 від 13 січня 2025 року, оскільки така довідка до пенсійного органу не подавалася та не була предметом дослідження при встановленні права позивача на призначення пенсії.
Водночас, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) період роботи позивача у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» (ЄДРПОУ 13498562) з 19.06.2019 року по 08.04.2022 року обліковується як спец стаж з кодом ЗПЗ014А2 - працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
З наведеного вбачається розбіжність інформації щодо зайнятості позивача у період з 19.06.2019 року по 08.04.2022 року на роботах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, яка міститься Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у документах, поданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Водночас, частиною третьою статті 44 Закону України № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного трудового стажу для її призначення.
Суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Проте, доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення та перевірку спірного періоду роботи позивача, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб, надання позивачу часу для подання додаткових документів, суду не надано.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідач не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, стаж позивача обчислено невірно, а тому рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії не відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Щодо права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах суд зазначає наступне.
Як вбачається зі спірного рішення, вік заявника 42 роки. Пільговий стаж особи становить (п. 3 ст. 114 пост. № 202) (25)) - 3 роки 5 місяців 14 днів, пільговий стаж (п. 3 ст. 114 провідні професії (20)) - 8 років 9 місяців 27 днів, за Списком № 1 зараховано - 6 років 7 місяців 23 дні.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності у позивача стажу для призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», навіть із урахуванням періодів, які не були зараховані до його пільгового стажу.
Водночас, позивач в позовній заяві вказує, що має право на призначення пенсії відповідно до абзацу 4 пункту а) статті 13 Закону № 1788- XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15)).
Суд зазначає, відповідно до пункту «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;…».
Отже, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Водночас принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулює закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV). Питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульоване статтею 114 Закону №1058-ІV.
Зокрема, відповідно до частини першої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду, як зразкової, справи №360/3611/20 в рішенні від 03.11.2021 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Отже, у вказаній справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах безпідставно не враховано територіальним органом Пенсійного фонду України зазначене вище рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 щодо порядку застосування норм Закону №1788-XII.
Суд зазначає, що усі періоди роботи позивача, які були зараховані до його пільгового стажу, та які підлягають зарахуванню до такого, віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що становить не менше 10 років. Страховий стаж, визначений пенсійним органом складає більше 20 років. Отже, при визначенні права позивача на пенсію з віком на пільгових умовах підлягають застосуванню положення пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530004484 від 23.04.2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії. Отже, таке рішення підлягає скасуванню.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З приводу вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, що згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що призначення пенсій та визначення наявності стажу, достатнього для її призначення, перевірка наявності у особи права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку є виключно повноваженнями Пенсійного фонду України.
Водночас суд зауважує, що у спірних правовідносинах, відповідачем не було досліджено питання щодо наявності у позивача права на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії задоволенню не підлягають.
З приводу позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію у розмірі не менше ніж 80 % його заробітної плати, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Закон України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, положення статті 8 Закону № 345-VI застосовуються при визначенні розміру пенсії після її призначення.
Суд зауважує, що предметом спору в межах цієї справі є правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення № 052530004484 від 23.04.2024 року щодо відмови позивачу у призначенні пенсії. Отже, оскільки пенсію позивачу не призначено, спору щодо її розміру на час звернення позивача до суду з цим позовом не існувало.
Оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені права та інтереси особи, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати до по пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України періоди його роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , суд зазначає, що у спірному рішенні вказано, що до пільгового стажу зараховано всі періоди.
Проте, як встановлено судом, певні періоди роботи позивача не були зараховані до його пільгового стажу. Водночас, оскільки спірне рішення не містить відомостей щодо не зарахованих періодів та обґрунтувань щодо підстав незарахування певних періодів трудової діяльності позивача до його пільгового стажу, суд позбавлений можливості надати правомірну оцінку таким діям відповідача.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530004484 від 23 квітня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 квітня 2024 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, із зазначенням періодів роботи, які не були зараховані до пільгового стажу (у випадку наявності таких), та підстав їх незарахування.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 970,00 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) № 052530004484 від 23 квітня 2024 року про відмову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16 квітня 2024 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, із зазначенням періодів роботи, які не були зараховані до пільгового стажу (у випадку наявності таких), та підстав їх незарахування.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 09 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар