Справа № 477/52/21
Провадження № 2/477/72/25
(повний текст)
24 квітня 2025 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем, обов'язки якого виконує помічник судді, - Щербіною Л.В.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ;
представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Борщевської Г.Г.,
розглянувши цивільну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
15 січня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь Служби в дохід державного бюджету України 209365 грн. розміру не відшкодованої матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, що мала місце 15 грудня 2019 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» (на м. Таганрог), км 147+500, Миколаївська область. Крім цього стягнути з них судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 15 грудня 2019 року близько 16-00 години ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки DAF TE47XS - НОМЕР_1 , VIN-код (кузов №) НОМЕР_2 (який належав ОСОБА_5 ), з напівпричепом KELBERG Т-39-В, д/н НОМЕР_3 VIN-код (кузов №) НОМЕР_4 (який належав ОСОБА_6 ), на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), км 147+500, Миколаївська область, допустив зіткнення з відбійником, чим пошкодив його.
Постановою Могилів-Подільського суду Вінницької області від 02 січня 2020 року у справі №138/3220/19 ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідач ОСОБА_4 під час розгляду справи вину у вчиненому визнав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Пошкоджене в результаті вказаної ДТП металеве бар'єрне огородження є технічним засобом організації дорожнього руху, який знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) та відповідно до ст.9 Закону України «Про автомобільні дороги» входить до її складу.
Відповідно до даних офіційного сайту МТСБУ, станом на 15 грудня 2019 року автомобіль марки DAF TE47XS - НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_1 , застрахований полісом ОСЦПВ №198210623, а напівпричеп KELBERG Т-39-В, д/н НОМЕР_3 , - полісом ОСЦПВ №151970265, виданими ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - Страховик) 15 грудня 2019 року.
Згідно з інформацією, наданою УПП в Миколаївській області (лист від 20 жовтня 2020 року №21048/41/16/02.2020) на запит Служби, на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення М-14 Одеса-Мелітополь- Новоазовськ (на м. Таганрог), км 147+400 - км 147+600 у період з 15 грудня 2019 року по 24 січня 2020 року мав місце один факт ДТП, а саме - за участю вантажного автомобіля DAF TE47XS, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом KELBERG, номерний знак НОМЕР_3 .
Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва «Ремонт (відновлення) металевого бар'єрного огородження на а/д М- 14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м, Таганрог), км 147+400 - км 147+600», загальна вартість ремонту (відновлення) пошкодженого ОСОБА_4 в результаті вказаної ДТП металевого бар'єрного огородження станом на 18 березня 2020 року становила 309 365 грн.
Звернувшись до страховика з заявою про страхове відшкодування від 13 березня 2020 року № 788/ЮР-06, позивачу листом від 08 травня 2020 року №3683 повідомлено, що належна сума страхового відшкодування становить 100 000 грн. (ліміт, згідно полісу ЕР- 198210623) та буде перерахована згідно з заявою на реквізити Казначейства України.
Листом від 27 липня 2020 року №05.1-06/5/4136 ГУ ДКСУ у Миколаївській області підтверджено сплату Страховиком (платіжне доручення банку від 08.05.2020 №ЗР046821) до бюджету 100 000 грн. страхового відшкодування за пошкодження відбійника в результаті ДТП за участю застрахованого автотранспортного засобу.
Залишок невідшкодованої шкоди, завданої відповідачами внаслідок ДТП становить- 309365,00 грн. - 100000 грн. = 209365,00 грн.
Оскільки відповідачами залишок суми не відшкодований в добровільному порядку, позивач просить стягнути його в судовому порядку.
У встановлений законом строк представником відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до суду направлений відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування заперечень вказав, що Страховик належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування відповідно до ст.ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ліміт відповідальності Страховика обмежується страховою сумою за договором страхування.
Полісом № ЕР - 198210623 закріплено розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих у розмірі 100 000,00 грн.
Отже, максимально-граничний ліміт відповідальності Страховика щодо шкоди, заподіяному майну становить 100 000,00 грн.
Зазначена сума страхового відшкодування була виплачена ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», що підтверджується Позивачем
Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.
Представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Карпенком М.І. до суду поданий відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви до його довірителя у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що позивач неодноразово називає у позові різні поняття по відношенню до пошкодження дорожніх споруд, а саме: «пошкодження відбійника», «пошкодження металевого бар'єрного огородження». Тому, виникають сумніви про правильність застосування цих понять. До того ж, позивачем у позові не зазначені назви конкретних елементів пошкодження.
Пошкодження зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 295435, як «пошкодження стовпчиків огородження» і «зіткнення з відбійником», а також зазначені у схемі місця події нечіткі позначення можуть бути доказами конкретних пошкоджень дорожніх споруд, оскільки не називають точної кількості пошкоджених стовпчиків, а також точної довжини пошкодженої дорожньої споруди.
На його думку, надані позивачем акт дефектів від 24 січня 2020 року та зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва не можуть бути об'єктивними, оскільки являються відомчими актами позивача, який заінтересований у справі.
Крім того, Позивач послався на інформацію, яка явно застаріла, що зазначає період з 15 грудня 2019 року по 24 січня 2020 року, і не може бути доказом по справі, оскільки до або після указаного періоду могли мати місце не зареєстровані ДТП, за участю інших транспортних засобів, які могли б причинити аналогічні пошкодження дорожніх споруд.
Вважає, що акт дефектів технічного обстеження ділянки автодороги від 24 січня 2020 року не дійсний, так як він складений після 40 днів з моменту ДТП.
Вказав, що перед виїздом ОСОБА_4 з ОСОБА_3 згідно н.2,3 Правил дорожнього руху перевірили і забезпечили технічний справний стан транспортного засобу, зовнішнім оглядом переконалися в справному стані коліс і шин. Все було в справному стані.
Отже, він не міг допустити порушення вимог пункту 2.3 «а » «Правил дорожнього руху України».
Вказав, що саме через дуже поганий стан дорожнього покриття (глибокі ями) в Миколаївській області вибухнуло переднє ліве колесо у машини. Так, після проходження перехрестя з дорогою Миколаїв- Кропивиицький (Кіровоград) до с. Зайчевське, приблизно на відстані в 500м. з початку спуску ОСОБА_4 відчув великий струс, і вибух. відповідач є водієм - професіоналом, загальний водійський стаж якого складає 25 років.
Таким чином, аварійна ситуація склалася внаслідок різкого виникнення небезпеки, а саме обриву в точці перепаду площин про яку ОСОБА_4 не міг знати завчасно.
Зазначив, що поліцією складено помилковий і необ'єктивний протокол про адміністративне правопорушення серії БД, №295435, з помилками та описками.
ОСОБА_4 відкликає свої підписи у протоколі і схем ДТП, оскільки не міг надавати критичну оцінку своїм діям в той час. До того ж, в ній помилково вказані пошкодження металевого бар'єрного огородження (відбійника) з правої сторони по ходу руху автомобіля. Ці пошкодження не могли бути створені, оскільки причеп перевернувся біля з автомобілем в зворотну сторону від напрямку руху, пошкодив лівий відбійник і знаходився серед дороги.
Схема місця ЖТП, яка складена до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД, №295435 від 15 грудня 2019 року фактичному положенню справ на місці не відповідає. Додав, що з боку працівників патрульної поліції було застосовано до ОСОБА_7 тиск з метою підписання ним протоколу та схеми ДТП.
До того ж, ОСОБА_4 , виходячи з наданої експертизи, зробив висновок, що причиною ДТП стали нововиявлені факти наявності ям і вибоїн, а після них - перепад висот у площині дороги у поздовжньому напрямку глибиною 0,5 м. наслідком яких став вибух і розрив лівого переднього колеса, після чого його автомобіль і здійснив зіткнення з лівим огородженням, а напівпричіп перевернувся на бік проти руху автомобіля.
Вважає, що представлені позивачем докази не являються ні достовірними, ні достатніми, тому його вимоги не є обґрунтованими.
10 грудня 2021 року судом постановлено ухвалу, якою клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Карпенка М.І. про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду та залучення до участі у справі співвідповідача, задоволено. Прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області), ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Крім цього, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_3
24 квітня 2025 року зустрічний позов залишений без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися. Їх представник - адвокат Борщевська Г.Г. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитків, посилаючись на те, що вони є неналежними відповідачами у справі. В обґрунтування зазначила, що у вчиненні ДТП винен саме відповідач ОСОБА_4 , що підтверджується постановою Могилів-Подільського суду Вінницької області. У трудових відносинах ОСОБА_4 ані з ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не перебував. Враховуючи те, що відповідальність щодо відшкодування спричиненої шкоди має нести саме особа, яка її спричинила, тому її довірителі не повинні відповідати за дії ОСОБА_4 , внаслідок яких відбулася аварія та була завдана матеріальна шкода.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник у судове засідання не з'явилися. В ході судового розгляду представник - адвокат Карпенко М.І. заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у його задоволенні.
24 квітня 2025 року до суду в черговий раз надійшла заява представника про відкладення розгляду справи, водночас судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою причини неявки, на які послався представник відповідача, не визнанні поважними та продовжено розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача- ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Віжнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що просить у разі його неявки розглядати справу за його відсутності. У задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники (юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, страховики (страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Закону України «Про страхування», особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а також Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі (треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації наземного транспортного засобу, зазначеного у чинному Договорі, або, залежно від умов Договору, будь-якого наземного транспортного засобу, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З огляду на матеріали справи, 15 грудня 2019 року близько 16-00 години на 147 км + 500 м автодороги М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «DAF TE47XS», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом КELBERG Т-39-В, державний номер НОМЕР_3 , перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічний стан та справність свого транспортного засобу, внаслідок чого під час руху у транспортного засобу розірвало переднє ліве колесо та він здійснив зіткнення з відбійником і перевернувся на бік, отримавши механічні пошкодження та пошкодивши стовпи огородження.
За даним фактом щодо на відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення 15 грудня 2019 року, серії БД, № 295435, передбачене статтею 124 КУпАП (а.с.19).
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчинені адміністративного правопорушення визнав у повному обсязі, пояснивши, що вчинив ДТП через недбалість. Щиро розкаявся у вчиненому.
Постановою Могилів-Подільського суду Вінницької області від 02 січня 2020 року у справі №138/3220/19 ОСОБА_4 визнано винним у вчинення вказаного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн. (а.с. 24).
Таким чином, з вищезазначеного слід дійти висновку, що саме з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, через порушення ним Правил дорожнього руху України.
Представник відповідача - адвокат Карпенко М.І. під час розгляду справи наполягав на тому, що відповідач ОСОБА_4 не міг допустити порушення правил дорожнього руху в день ДТП, обґрунтовуючи це тим, що справність автомобіля відповідачем перевірялась у відповідності до приписів пункту 2.3 Правил дорожнього руху.
Проте, вказані обставини вже досліджено судом під час розгляду справи №138/3220/19. Рішення по справі набрало законної сили.
Відповідно до пункту 4 статі 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, а саме: ОСОБА_4 та завданні шкоди позивачу, тобто шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, у даному випадку має місце страховий випадок, який підпадає під дію вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо належного відповідача у справі.
ОСОБА_2 07 лютого 2013 року на ім'я ОСОБА_3 видана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С., зареєстрована в реєстрі №105 про надання права на користування та розпорядження транспортним засобом «DAF TE47XS», державний номерний знак НОМЕР_1 , строком на десять років до 07 лютого 2023 року (т. 2 а.с. 90,91).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП.
З урахуванням пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.
Виняток із цього правила передбачено частинами 3,5 статті 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов'язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов'язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.
Водночас, зазначені докази матеріали справи не містять.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно до статті 1191 ЦК України.
Наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо.
З огляду на копію трудової книжки від 12 жовтня 1998 року, серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 був звільнений 28 лютого 2019 року за згодою сторін з ФОП ОСОБА_8 та працевлаштувався лише 01 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 110-111).
До того ж, матеріалами справи не містять доказів перебування ОСОБА_4 на час вчинення ДТП у трудових відносинах з будь-ким, у тому числі з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Тобто, належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_9 у трудових відносинах з власником транспортного засобу DAF TE47XS - НОМЕР_1 - ОСОБА_2 та напівпричепу KELBERG Т-39-В, д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_3 суду не надано. До того ж, представник - адвокат Карпенко М.І. під час розгляду справи не заперечував цей факт.
Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією представника - адвоката Барщевською Г.Г. та вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідача у вказаній справі.
Як вбачається з Полісу страхування №198210623 ліміт відшкодування матеріальних збитків становить 100000,00 грн. (т. 1 а.с. 31). Саме ця сума була перерахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна» на рахунок позивача, зазначене підтверджується повідомленням Державної казначейської служби України у Миколаївській області ГУ ДКС (т. 1 а.с. 32).
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна» виконала свої зобов'язання за договором страхування у повному обсязі, а саме у межах страхового відшкодування, передбаченого Полісу страхування №198210623, а тому також не може бути відповідачем у справі.
Таким чином, слід дійти висновку, що саме ОСОБА_4 є належним відповідачем у справі, оскільки він мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та на законній правовій підставі використовував транспортний засіб, безпосередньо керував транспортним засобом, в результаті його дій сталась ДТП, внаслідок якої було завдано матеріальної шкоди позивачу.
Щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Статтею 900 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника).
За правилами статей 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Автомобільна дорога загального користування державного значення М- 14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 55+510-км 176+485 перебуває на балансі позивача з 01 грудня 2000 року та є держаною власністю (т. 1 а.с. 38).
Відповідно до Акту дефектів технічного обстеження ділянки автомобільної дороги М- 14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 147+400 - км 147+600, посадовими особами Служби оглянуто ділянку дороги де ОСОБА_4 було вчинено ДТП та встановлено наявні на ній пошкодження (т. 1 а.с. 33).
Під час експертного дослідження, проведеного 06 червня 2021 року, експертом встановлено факт наявності слідів ремонту верхнього шару дорожнього полотна та двох плям з пошкодженим верхнім шаром покриття.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази існування вказаних пошкоджень станом на дату ДТП 15.12.2019 року. Натомість вказаним Актом дефектів технічного обстеження ділянки автомобільної дороги загального користування державного значення М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 147+400 - км 147+600 від 24.01.2021 року таких пошкоджень не встановлено. Матеріали справи про адміністративне правопорушення також не містять інформації про наявність пошкодження дорожнього полотна на дослідженій ділянці.
З огляду на зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва ділянки автомобільної дороги М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 147+400 - км 147+600, сума необхідна для відновлення пошкоджень виявлених при обстеженні відповідної ділянки автодороги становить 309365,00 грн. (т. 1 а.с. 34).
Відповідно до листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області від 20 жовтня 2020 року №21048/21/16/02-2020, у період з 15 грудня 2019 року по 24 січня 2020 року на ділянці дороги М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 147+400 - км 147+600, мав місце лише один факт ДТП за участю вантажного автомобіля «DAF TE47XS», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом КELBERG Т-39-В, державний номер НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 28).
Судом встановлено, що автомобіль марки DAF TE47XS - НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_1 застрахований полісом ОСЦПВ №198210623 (т. 1 а.с. 25), напівпричеп KELBERG Т-39-В, д/н НОМЕР_3 , застрахований полісом ОСЦПВ №151970265, виданими ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - Страховик) 15 грудня 2019 року (т. 1 а.чс. 25,26).
Відповідно до Полісу страхування серія №198210623, розмір франшизи становить 0,00 грн., яка повинна бути сплачена винуватою стороною.
Позивач 13 березня 2020 року звернувся до Страховика з заявою про страхове відшкодування (т. 1 а.с. 29-30).
08 травня 2020 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна» за № 3683 направлено до Служби листа, з огляду на зміст якого ліміт Полісу страхування №198210623 становить 100000,00 грн. (т. 1 а.с. 31), саме ця сума була перерахована на рахунок позивача відповідно до повідомлення Державної казначейської служби України у Миколаївській області ГУ ДКС (т. 1 а.с. 32).
Тобто, страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування на загальну суму 100000,00 грн.
Згідно з частинами 1 та 2 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підстава, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва ділянки автомобільної дороги М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 147+400 - км 147+600, складає 309365,00 грн.
Страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування на загальну суму 100000,00 грн.
Позивач з урахуванням виплаченого страхового відшкодування просить стягнути з відповідачів на його користь залишок у сумі 209365,00 грн.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).
Таким чином, аналізуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням відбійника внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_4 , перевищує виплачений розмір страхового відшкодування на 209365,00 грн. (309365,00 (вартість ремонту відповідно до кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва) - 100000,00 (сума відшкодована Страховиком).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, то з відповідача ОСОБА_4 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
А саме з відповідача ОСОБА_4 , слід стягнути на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і належною позивачу страховою сумою у розмірі 209365,00 грн.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у справі № 497/470/2021 від 09 листопада 2022 року.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження№ 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження №61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження №61-12032св19) та від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом положень статті 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).
Висновок експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 25 червня 2021 року № 190/21 наданий представником відповідача - адвокатом Карпенком М.І. не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки він ґрунтується на огляді місця ДТП після спливу тривалого проміжку часу. ДТП мала місце 15 грудня 2019 року, в той час, як експертне дослідження було проведено 06 червня 2021 року. В свою чергу, стан дорожнього покриття на дослідженій ділянці дороги при постійному експлуатуванні ймовірно міг змінитися за цей проміжок часу.
Під час експертного дослідження проведеного 06 червня 2021 року, експертом встановлено факт наявності слідів ремонту верхнього шару дорожнього полотна та двох плям з пошкодженим верхнім шаром покриття.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази існування вказаних пошкоджень станом на дату ДТП 15 грудня 2019 року. Натомість Актом дефектів технічного обстеження ділянки автомобільної дороги загального користування державного значення М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог) км 147+400 - км 147+600 від 24 січня 2021 року таких пошкоджень не встановлено. Матеріали справи про адміністративне правопорушення (схема дорожньої транспортної пригоди) також не містять інформації про наявність пошкодження дорожнього полотна на дослідженій ділянці.
У схемі огляду ДТП зафіксовано відсутність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП. Доказів, що у день ДТП дорожнє покриття на цій ділянці дороги було неналежної якості представник відповідача - адвокат Карпенко М.І. суду не надав.
Крім цього, як на підставу відмови у задоволенні позову представник відповідача - адвокат Карпенко М.І. посилається на описки та недоліки, що містяться протоколі про адміністративне правопорушення серії БД, №295435 від 15 грудня 2019 року, оскільки протокол вже був об'єктом дослідження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 і йому надана оцінка у постанові судді Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 02 січня 2020 року, якою відповідач ОСОБА_4 визнаний винним. Апеляційна скарга на вказану постанову не подавалась.
Щодо тиску на ОСОБА_4 з боку інспекторів патрульної поліції з метою проставлення особистого підпису у протоколі і схемі ДТП, суд вважає неаргументованими вказані доводи, оскільки у матеріалах справи відсутні докази такого тиску.
Крім цього, посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що великий стаж керування автомобільним транспортом виключає його вину у вчиненні ДТП не має правового підґрунтя та не може бути прийняте судом, оскільки оцінку його діям надав судді Могилів-Подільського районного суду Вінницької області.
Фотознімки долучені до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_4 не можуть вважатися допустимим доказом, так як незрозуміло коли саме і ким їх зроблено. Враховуючи погану якість фото і наявність затемнених ділянок встановити фактичні місця розташування об'єктів на фото також є неможливим.
Аналізуючи вищезазначене слід дійти висновку, що обставини, які зазначає відповідач ОСОБА_4 та його представник, як на підставу для відмови у задоволенні позову є надуманими та необґрунтованими і не підтверджені належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача заподіяна внаслідок ДТП матеріальна шкода в частині, що перевищує суму страхового відшкодування - 209365,00 грн.
В іншій частині, а саме: щодо стягнення невідшкодованої матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зазначені особи не є належними відповідачами у справі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3140,48 грн, сплачений при поданні позовної заяви.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., оскільки представники позивача, які брали участь у судових засіданнях, з огляду на документи, що підтверджують повноваження представників, є штатними працівниками Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області). Матеріали справи не містять доказів укладення з ними договорів на надання правничої допомоги.
Керуючись статтями ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України,
Позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області), код ЄДРПОУ 25878206, 209365 (двісті дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. невідшкодованої матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, що сталася 15.12.2019 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м.Таганрог), км 147+500, Миколаївська область.
В іншій частині позовних вимог, а саме: щодо стягнення невідшкодованої матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області), код ЄДРПОУ 25878206, судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 3140 (три тисячі сто сорок) грн. 48 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.
Повне найменування сторін:
позивач - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (раніше - Служба автомобільних доріг у Миколаївській області), код ЄДРПОУ 25878206, адреса: вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», розташоване за адресою: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050.
Повний текст рішення складений та підписаний 06 травня 2025 року.
Суддя В.В.Полішко