08 травня 2025 року
Київ
справа № 580/8315/24
адміністративне провадження № К/990/18180/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №580/8315/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
29.04.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), подана через підсистему «Електронний суд» 29.04.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 05.02.2025, повний текст складено 10.02.2025, відповідно останнім днем його оскарження було 12.03.2025, проте касаційну скаргу направлено до суду лише 29.04.2025, тобто з пропуском строку, встановленого для цього.
За змістом касаційної скарги ГУ ДПС просить поновити строк на касаційне оскарження та вказує, що пропущений процесуальний строк не є значним і в умовах воєнного стану касаційна скарга подається за першої можливості. Просить врахувати, що обставини військової агресії російської федерації проти України значним чином впливають на психо-емоційний стан людей. У 2025 році суттєво збільшилось навантаження на одного працівника податкового органу, що вплинуло на своєчасність, якість та повноту підготовки процесуальних документів. Просить врахувати, що з дати отримання копії постанови апеляційного суду відбувалися судові засідання в інших справах, тому цю касаційну скаргу подано без невиправданих затримок і зволікань. Також скаржник приводить практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Суд встановив, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду було складено 10.02.2025, а касаційну скаргу направлено до суду лише 29.04.2025, тобто через понад два місяці, що значно виходить за межі встановленого частиною першою статті 329 КАС України строку та не може свідчити про подання касаційної скарги без невиправданих затримок та зволікань.
Суд касаційної інстанції враховує, що скаржник має право на поновлення строку на касаційне оскарження у разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного тексту постанови суду апеляційної інстанції. Проте, ГУ ДПС за змістом касаційної скарги не вказує, коли саме воно отримало копію оскаржуваного рішення апеляційного суду, як і не надає відповідних доказів.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Однак, інші наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 10.02.2025 (дата виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду) і до 29.04.2025 (дата подання апеляційної скарги) ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій слід зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями, а також наданням доказів на підтвердження дати отримання копії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неправильно застосував норми пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статей 77, 81, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17.
В подальшому за змістом касаційної скарги скаржник наводить витяги з наступних постанов Верховного Суду:
- від 27.03.2018 у справі №816/809/17 (щодо правового значення податкової інформації, наявної у податкового органу);
- від 25.03.2021 у справі №813/2781/17 (наведено висновок із постанови щодо оцінки реальності надання маркетингових послуг);
- від 12.06.2020 у справі №814/32/15, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 16.04.2020 у справі №826/5012/14, від 02.07.2019 у справі №826/7836/17, від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 24.05.2019 у справі №816/4537/14, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 15.04.2020 у справі № 826/13929/17, від 19.11.2019 у справі №826/487/16, від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 12.03.2019 у справі №816/870/17 (щодо підходів Верховного Суду до оцінки первинних документів, наданих на підтвердження реальності господарських операцій);
- від 16.04.2019 у справі №1570/1911/12 (стосовно того, що податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності інших обставин, які виключають можливість такої поставки);
- від 30.10.2023 у справі №620/9866/21 (щодо необхідності дослідження обставин фактичного постачання товарів у межах відповідної угоди);
- від 04.07.2024 у справі №420/4409/22 (щодо обов'язків суду, визначених частиною четвертою статті 9 КАС України).
Однак, скаржник жодним чином не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу.
При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Слід зазначити, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 предметом спору у межах вказаної справи було визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.
Цитуючи у касаційній скарзі витяги із наведених вище постанов Верховного Суду, скаржник не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції Верховного Суду. Процитовані ГУ ДПС позиції Верховного Суду стосуються вимог, які висуваються законом до відображення платником податків податкової вигоди за результатами вчинення господарських операцій.
Водночас, висновки Верховного Суду у справах, пов'язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов'язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.
З огляду на зміст постанови апеляційного суду у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, не вбачається різного застосування норм Податкового кодексу України. Підставою для задоволення позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами (ТОВ «Бійонд», ТОВ «Діксібіз», ТОВ «Девіс Форт», ПП «Охорона 121», ТОВ «Арентіс», ТОВ «Еліт Білдінг Буд», ТОВ «Честерфілд Діл»), які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентами. Також постанова апеляційного суду містить правову оцінку усіх доводів ГУ ДПС.
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Вирішуючи спір між сторонами, суд апеляційної інстанції також врахував висновки, викладені Верховним Судом в постановах від 24.09.2020 у справі №820/329/17, від 17.09.2020 у справі №826/16705/17. У касаційній скарзі відсутні доводи стосовно того, в чому полягає помилковість застосування апеляційним судом висновків із зазначених судових рішень.
Фактично, у касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Вказуючи на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скаржник не наводить посилань на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та не вказує, які саме порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №580/8315/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням, а також наданням доказів на підтвердження дати отримання копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко