08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/7192/24 пров. № А/857/4511/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м.Ужгород) у справі №260/7192/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 листопада 2024 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2012-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з січня 2012 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, передбаченої ст.15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами), ст.9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби, та із урахуванням отриманої індексації, виплаченої ОСОБА_1 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в адміністративній справі за №260/179/23, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги; зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2012-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з січня 2012 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, передбачену ст.15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами), ст.9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби, та із урахуванням отриманої індексації, виплаченої ОСОБА_1 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в адміністративній справі за №260/179/23, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Позов обґрунтовує тим що, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №260/10744/23, відповідачем було виплачено заборгованість з допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення. Однак при цьому передбачену законодавством компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення протиправно не виплачено.
02 грудня 2024 року відповідач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду, через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначає, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. При цьому зазначає, що враховуючи специфіку бюджетних асигнувань, виплата на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 була проведена в жовтні 2024 року, тобто рішення було виконано у розумний термін з моменту набрання ним законної сили.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Також звертає увагу апеляційного суду, що враховуючи специфіку бюджетних асигнувань виплата була проведена у жовтні 2024 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 року по справі №260/10744/23, тобто рішення було виконано у розумний термін з моменту набрання ним законної сили. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - НОМЕР_2 прикордонний загін) (по особовому складу) від 08 лютого 2022 року №57-ОС, підполковника ОСОБА_1 , начальника відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу, звільненого з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 08 лютого 2022 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо неправильного нарахування та виплати грошового забезпечення у період за період з 2012-2022 pp., ОСОБА_1 оскаржив таку в судовому порядку.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 №260/10744/23, що набрало законної сили 19 вересня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2012-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з січня 2012 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2012-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2012 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_1 ), що полягає у нездійсненні перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, передбаченої ст. 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами), ст. 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби, та із урахуванням отриманої індексації, виплаченої НОМЕР_2 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в адміністративній справі за №260/179/23, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги. Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, передбачену ст. 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами), ст. 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби, та із урахуванням отриманої індексації, виплаченої НОМЕР_2 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року в адміністративній справі за №260/179/23, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
24 жовтня 2024 року, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 №260/10744/23, НОМЕР_2 прикордонний загін перерахував ОСОБА_1 98156,52 грн. грошового забезпечення. При цьому компенсацію втрат частини доходів нараховано та виплачено не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання передбаченої Законом №2050 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення, а саме: допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, право на які позивач отримав у зв'язку із проходженням військової служби, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок № 159).
Згідно з статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема сума місячного грошового забезпечення.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави апеляційному суду вважати, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Статтями 3, 4, 7 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідно до статті 4 Закону №2050- III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно пунктів 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок №159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Аналізуючи наведені положення Закону №2050-III та Порядку №159, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру; порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави апеляційному суду вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Таким чином, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати (грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на отримання належного грошового забезпечення за період з січня 2012 року по лютий 2018 року включно підтверджено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №260/10744/23.
Судом першої інстанції встановлено, що остаточна виплата була проведена відповідачем 24 жовтня 2024 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №260/10744/23 у сумі 98156,52 грн грошового забезпечення. При цьому компенсацію втрат частини доходів нараховано та виплачено не було.
Колегія суддів зауважує, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Тобто, боржник, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено особі грошове забезпечення, повинен здійснити виплату такого грошового забезпечення з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості грошового забезпечення, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації, що фактично і свідчить про бездіяльність боржника.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 по справі №380/560/8194/20, у якій суд касаційної інстанції відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20).
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення, а саме: допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, право на які позивач отримав у зв'язку із проходженням військової служби, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №260/7192/24- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний