Справа № 120/17490/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
08 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну.
Ухвалою від 06.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Надано сторонам строк для подання заяв по суті.
Представник позивача 26.02.2025 подала заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі. У заяві представник позивача, посилаючись на ст. 189 КАС України, просить закрити провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідач задовольнив позовні вимоги та скасував спірну постанову про заборону в'їзду в Україну від 31.10.2024.
Водночас, у заяві представник позивача просить вирішити питання щодо присудження на користь позивача всіх понесених витрат у справі, у тому числі, витрат на правову допомогу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року заяву представника позивача про закриття провадження в адміністративній справі №120/17490/24 задоволено. Провадження в адміністративній справі №120/17490/24 закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подання позовної заяви, в розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове судове рішення, яким у стягненні судових витрат з відповідача відмовити повністю
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної Ухвали невірно застосував норми частини 1 статті 140 КАС України та дійшов до необґрунтованого та хибного висновку, що відповідач саме задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та скасував спірну постанову про заборону в'їзду в Україну від 31.10.2024 через подання позову, а не діяв в порядку Інтрукції-946.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено право учасника справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Одним із спеціальних прав позивача, відповідно до норм ч. 1 ст. 47 КАС України є право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Порядок вирішення процесуального питання щодо відмови позивача від позову врегульовано статтею 189 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до наявних матеріалів справи, 24.02.2025 представником НОМЕР_2 прикордонного загону керуючись п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України подано заяву про закриття провадження у справі, якою зокрема обґрунтовано відсутність причинно-наслідкового зв'язку між правовою допомогою та результатом справи, оскільки предмет позову перестав існувати внаслідок виконання Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 138/3010/24 та Рішення Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 11.12.2024 по справі № 138/3010/24, що підтверджується змістом постанови про скасування заборони в'їзду.
28.02.2025 Представником позивача до Вінницького окружного адміністративного суду в справі №120/17490/24 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України подано заяву про відмову від позову з клопотанням присудження на користь позивача всіх понесених нею у справі витрат з відповідача.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Як зазначено у п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
При цьому, ч. 2ст.238 КАС Українивизначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Отже ч. 2 ст. 238 КАС України встановлено обов'язок суду вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат у разі закриття провадження за статтею 238 КАС України.
Розподіл судових витрат у разі відмови позивача від позову регламентовано ч.1 ст.140 КАС України, відповідно до якої, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст.252 цього Кодексу.
Також частиною 6 ст.143 КАС України встановлено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Таким чином, у випадку закриття провадження у справі, суд має вирішити питання про розподіл судових витрат.
Вказане спростовує твердження апелянта про відсутність підстав для розподілу судових витрат при закритті провадження у справі.
Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до чч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно із платіжною інструкцією від 09.01.2025 позивач сплатила Адвокату за надані послуги 5968,96 грн (із врахуванням судового збору). Отже понесені витрати позивачем на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Враховуючи зазначене та складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для учасника справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню з огляду на їх співмірність та реальність у розмірі 3000,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.