Справа № 120/384/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
08 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення у довідках №ХЛ68001 від 20.11.2023 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року, станом на 01.01.2022 року розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 35% до 10% та станом на 01.01.2023 року розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 140% до 10%.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року та станом на 01.01.2022 року, в яких на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, вказати, окрім інших складових грошового забезпечення, розміри надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премії - 35% посадового окладу та скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року в якій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 140% посадового окладу.
27.02.2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення не виконане належним чином.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки питання щодо визначення розміру тих складових грошового забезпечення, на які посилається позивач у своїй заяві і які, на його думку, визначені відповідачем неправомірно, не досліджувалося судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи, то такі обставини не можуть досліджуватися судом при розгляді заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, з наданням їх правової оцінки.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).
З огляду на системний аналіз викладених норм слідує, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому ст.382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Доводи заявника щодо встановлення судового контролю зводяться до того, що рішення суду від 03.09.2024 року у справі №120/384/24 відповідачем виконане не в повному обсязі.
Так, на виконання зазначеного рішення суду відповідачем виготовлено оновлені довідки №XЛ68001 від 25.11.2024 року, в яких станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року вказано відсоткові показники надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65%, надбавки за таємність в розмірі 20% та премії в розмірі 35% та станом на 01.01.2023 року вказано надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%, надбавку за таємність в розмірі 20% та премії в розмірі 140%. В той же час, позивач вказує, що у вказаних довідках грошовий (числовий) розмір надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії, розрахований невірно.
Поряд з цим як вірно зазначив суд першої інстанції, резолютивна частина рішення суду від 03.09.2024 року у справі №120/384/24 не містить вказівки на те, з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідачу належало обчислити розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавки за особливості проходження служби та премії.
Тобто, предмет спору у справі №120/384/24 стосувався визначення розміру відсоткового значення станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року таких складових, як надбавка за особливості проходження служби (вказано 1% замість 65%) та премія (вказано 10% замість 35%) та станом на 01.01.2023 року надбавка за особливості проходження служби (вказано 1% замість 65%) та премія (вказано 10% замість 140%).
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року у справі №120/384/24 відповідач сформував та направив до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення позивача №XЛ68001 від 25.11.2024 року станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року відповідно, у яких вказано відсоткові показники надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65%, надбавки за таємність в розмірі 20% та премії в розмірі 35% та станом на 01.01.2023 року вказано надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%, надбавку за таємність в розмірі 20% та премії в розмірі 140%.
Водночас у разі незгоди позивача із визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у довідках про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом враховано, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Втім, спір у даній справі виник щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з якого відповідачу належало обчислити розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому не відноситься до переліку справ визначених абзацом 2 частини 1 статті 382 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин тощо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.