28 квітня 2025 року справа №380/14707/24
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
представника позивача Кріль О.М.,
представника відповідача Кухар Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства “Фільварок» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Фільварок» код ЄДРПОУ 25231120, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул.В.Великого, 39, кв. 56 до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄРДПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35 у якій просить суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1 053 303,41 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692 670,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26 325,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Приватним підприємством «Фільварок» та фізичною особою ОСОБА_1 27.11.2017 укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до п. 1, п. 3 якого Приватне підприємство «Фільварок» продало, а гр. ОСОБА_1 купила нерухоме майно - нежитлове приміщення. Продаж приміщень вчинений за домовленістю сторін за 117870,23грн. Згідно з п. 4 Договору відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку майна №AS27-171123-008, виконаного ТОВ «ІНЕО ПЛЮС» від 23.11.2017, ринкова вартість предмету договору становить 117870,23 грн. Отже, ПП «Фільварок» продало фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно за ринковою вартістю таких приміщень - 117870,23грн, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку. У зв'язку з цим позивач вважає, що у разі якщо продаж нерухомого майна здійснюється юридичною особою фізичній особі за звичайними цінами, то об'єкт оподаткування ПДФО у фізичної особи не виникає, оскільки фізична особа фактично несе витрати на придбання майна. Суб'єкти господарювання реалізують товари за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби. Однак, в Акті перевірки відповідачем не наведено жодних належних правових обґрунтувань визначення звичайної ціни, не визначено джерел походження інформації про ринкові ціни і не зазначено, яким чином такі ціни розраховано. Також не визначено, які саме застосувались методичні підходи, методи оцінки, адреси інтернет-сайтів та розміщених на них оголошень, не описано інформацію, яка використовувалась для розрахунку. Перед продажом об'єкта нерухомості проведено оцінку їх ринкової вартості для продажу суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНЕО ПЛЮС». Відповідно до Звіту про оцінку майна №AS27-171123-008, виконаного ТОВ «ІНЕО ПЛЮС» від 23.11.2017, експертом проведено аналіз відповідного сегментного ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод, враховано усі характеристики об'єкта нерухомості, що підлягає продажу, в тому числі непридатний стан такого приміщення та у встановленому законом порядку визначено ринкову вартість майна - 117870,23грн, за якою і здійснено продаж такого об'єкта. За таких обставин продаж позивачем об'єктів нерухомості, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомості з фізичною особою ОСОБА_1 , здійснювався за їх справедливою вартістю, і цінами, що були ринковими, а, отже, звичайними. Відтак, посилання відповідача на те, що нібито ціна реалізації ПП «Фільварок» комерційного приміщення за ціною 1332 грн за 1 кв. м. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м. Львову станом на 2017 рік - 33642грн, внаслідок чого позивач нібито занизив дохід від реалізації комерційного приміщення за 2017 рік в сумі - 2859435грн є незаконним, необґрунтованим та не відповідає положенням податкового та іншого законодавства, чинними протягом періоду, що перевірявся.
Також позивач зазначає, що оскільки ПП «Фільварок» є платником єдиного податку, то таке підприємство не є платником податку на прибуток. Більше того, позивач не занижував дохід від реалізації комерційного приміщення за 2017 рік в ціні 2 859 435 грн, а тому відсутні підстави для донарахування підприємству 514 698 грн (2859435*18%) податку на прибуток.
Позивач також вважає незаконними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, про те, що нібито ПП «Фільварок» не підтвердило первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжностей між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації податку на прибуток, внаслідок чого безпідставно занижений фінансовий результат за 2017 рік в сумі 219000 грн.
Не відповідають дійсності твердження відповідача, викладені в акті перевірки, про те, що ПП «Фільварок» не підтвердило отримання та використання ТМЦ від фізичних осіб підприємців, яким перераховані кошти, а саме: ФОП ОСОБА_2 в сумі 12000грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 73840 грн; ОСОБА_4 в сумі 105300 грн, а також те, що, нібито позивач не надав документи про використання основних засобів (документів, що підтверджують реалізацію чи актів списання, документів на утилізацію та ін.) внаслідок чого ПП «Фільварок» не підтверджено списання з балансу основних засобів на суму 105300грн. Відповідачу надавались відповідні накладні, що підтверджують поставку ТМЦ, а також акти і рішення керівника щодо утилізації і списання відповідних ТМЦ, у тому числі на суму 105300грн, у зв'язку з непридатним станом.
09.08.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що в ході перевірки позивач надав договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 27.11.2017, укладений ПП "Фільварок" з ОСОБА_1 . ПП "Фільварок" не надало звіт про оцінку майна, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість. Позивач не надав до перевірки документів про облік основних засобів, інвентарних карточок, документів про придбання як і не надано інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу ІІ Податкового кодексу України складено Акт, який засвідчує факт ненадання у визначений строк посадовими особами ПП "Фільварок" посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності. Враховуючи викладене, позивач не обґрунтував ціну реалізованого майна рівню справедливої вартості активу, не довів проведення господарської операції з розумною економічною причиною (діловою метою). Перевіркою використано наявні у відкритих джерелах інтернету пропозиції реалізації комерційної нерухомості по м.Львову за 2017 рік та встановлено, що ціна реалізації ПП "Фільварок" комерційного приміщення за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 -1332 грн за 1м.кв. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м.Львову станом на 2017рік - 33642 грн. Внаслідок чого позивач занизив дохід від реалізації комерційного приміщення за 2017 рік в сумі - 2859435 грн (88,5м.кв *32310грн (33642-1332). Крім цього, позивач не надав документів про використання основних засобів (документів, що підтверджують реалізацію чи актів списання, документів на утилізацію та.інш.) внаслідок чого не підтвердженого списання з балансу основних засобів. Відповідач також встановив реалізацію основних засобів на загальну суму -105300грн невстановленим особам. В ході проведення перевірки позивачу надавалася письмова вимога про надання до перевірки документів №21335/6/13-01-07-05-16 від 17.07.2023, та повторно №1/13- 01-07-05 від 20.07.2023 про надання інформації та документів, що підтверджують отримання та використання ТМЦ від фізичних осіб підприємців, яким здійснено перерахування коштів, а саме: ФОП ОСОБА_2 в сумі 12 000 грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 73840грн; ФОП ОСОБА_4 в сумі 105300грн; звіти про фінансові результати за період з 01.01.2017 по 16.07.2023; оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання звітів; оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку; головні книги, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, аналізи рахунків, відомості по всіх рахунках, які задіяні в бухгалтерському обліку підприємства з 01.01.2017 по 16.08.2022, в тому числі по рахунках: 10, 11, 12, 13, 15, 20, 22, 23,25, 26, 28, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40, 46, 50, 60, 63, 64, 65, 66, 68, 70, 71, 73, 74, 75, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, 98 та інші (із врахуванням субрахунків).
Під час проведення перевірки позивач надав виписки банку, що підтверджують рух коштів за розрахунковим рахунком, оборотно-сальдову відомість по рах. 31, фінансову та податкову звітність. Проте позивач не надав даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку.
З таких підстав відповідач вважає, що оскаржені рішення є правомірними.
14.09.2024 до суду надійшли пояснення представника позивача на відзив відповідача. У поясненнях зазначено, що відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби. Проте ні в Акті перевірки, ні у відзиві відповідач не зазначив жодних належних правових обґрунтувань визначення звичайної ціни, не визначив джерел походження інформації про ринкові ціни і, яким чином такі ціни розраховано. Також не визначено, які саме застосувались методичні підходи, методи оцінки, не описано інформацію, яка використовувалась для розрахунку. Відповідач не надав жодних доказів встановлення звичайної ціни відповідно до визначеного законом порядку, а тому не довів, що договірна вартість проданого нерухомого майна не відповідає рівню ринкових цін на аналогічне нерухоме майно. Додані до відзиву фотокопії оголошень щодо вартості тих чи інших приміщень не є належним доказом підтвердження ринкової ціни об'єктів нерухомості та не можуть братися судом до уваги. Більше того, у зазначених оголошеннях не зазначені ні дати таких, ні характеристики об'єкту, не зазначено, яким чином такі ціни розраховано.
Перед продажом об'єкта нерухомості проведено оцінку їх ринкової вартості для продажу суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНЕО ПЛЮС». Відповідно до Звіту про оцінку майна №AS27-171123-008, виконаного ТОВ «ІНЕО ПЛЮС» від 23.11.2017, експерт провів аналіз відповідного сегментного ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод, враховано усі характеристики об'єкта нерухомості, що підлягає продажу, в тому числі непридатний стан такого приміщення та у встановленому законом порядку визначено ринкову вартість майна - 117870,23грн, за якою і було здійснено продаж такого об'єкта. За таких обставин продаж позивачем об'єктів нерухомості, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомості з фізичною особою ОСОБА_1 , здійснювався за їх справедливою вартістю, і цінами, що були ринковими, а, отже, звичайними.
17.02.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення. У додаткових поясненнях зазначено, що позивач до перевірки не надав: звіт про оцінку майна, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість; документів про облік основних засобів, інвентарних карточок, документів про придбання як і не надано інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Такий факт підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519. Отже, позивач не обґрунтував ціну реалізованого майна рівню справедливої вартості активу, не довів проведення господарської операції з розумною економічною причиною (діловою метою). Перевіркою встановлено, що ціна реалізації ПП "Фільварок" комерційного приміщення за адресою м.Львів вул.Чупринки,84 ОСОБА_1 -1332 грн. за 1м.кв. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м. Львів станом на 2017рік -33 642 грн.
ПП «Фільварок» не надало даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку, що підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 № 1032/13-01-07-05/34659519. Отже, ПП «Фільварок» не підтверджено первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжності між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації з податку на прибуток, внаслідок чого безпідставно занижений фінансовий результат за 2017 рік в сумі 219 100 грн.
Перевіркою правильності за період з 01.01.2017 по 16.07.2023 визначення бази оподаткування під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі встановлено порушення. Внаслідок того, що позивач занизив вартість, за якою реалізовано комерційні нежитлові приміщення у листопаді 2017 року на суму - 2 859 435,0 грн. (88,5м.кв *32310 грн. (33642-1332)), фізична особа ОСОБА_1 отримала додаткове благо від ПП «Фільварок» у вигляді суми знижки індивідуально призначеної для платника податку - рiзницi мiж продажною вартістю нерухомого майна згідно з нотаріально оформленим договором купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою, та його ринковою вартістю, що призвело до заниження бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суму 2859435,0грн. Відповідно занижена вартість нерухомого майна становить 2859435,0грн (2977317,0-117870,23), з врахуванням коефіцієнта (1,219512) - 3487115,30 грн. Сума не утриманого та не перерахованого ПДФО за ставкою 18% становить 627680,80грн. В результаті порушень пп.14.1.11, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, абз «г», «е» пп. 164.2 ст.164, п.164.5, ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18358/13-01-24-10 сумі 1053303,41грн.
Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором та повноти нарахування військового збору встановлено, що позивач згідно з даними податкового та бухгалтерського обліку протягом листопада 2017 року здійснив продаж нерухомого майна фізичній особі ОСОБА_1 за заниженою вартістю на загальну суму 2859435,0грн. Відповідно не утримана та не перерахована сума військового збору за продаж нерухомого майна за заниженою вартістю у формі додаткового блага за ставкою 1,5% становить 42891,50 грн (2859435,0*1,5%). У зв'язку з цим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18361/13-01-24- 10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 71 925,70 грн.
Крім цього, порушуючи п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України позивач не відобразив додаткове благо отримане ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу « 126». У зв'язку цим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18362/13-01-24- 10 на суму 1020грн (штрафна санкція).
Враховуючи порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», № 290 та п.5, п.6., п.7 П(С)БО 16 «Витрати» №31 позивач занизив дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2017 рік в сумі - 2859435 грн.
Враховуючи викладене, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню перевищує 1 000 000 гривень. Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статею 183 Податкового кодексу України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. ПП «Фільварок» не зареєструвалося з грудня 2017 року платником податку на додану вартість та, відповідно, не подавало податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017року по липень 2023 року. Отже, в порушення вимог п.46.1 ст. 46 п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України ПП "Фільварок" не подано до ГУ ДПС у Львівській області (Львівська ДПІ, Франківський район м.Львова) податкових декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року по липень 2023 року відповідно. В порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку не нарахуванням податкових зобов'язань при реалізації товарів невстановленим особам за червень 2023року на загальну суму ПДВ 21060грн. Відповідно прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18306/13-01-07-05 на суму 26 655 грн.
Щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки документів відповідач зазначає, що ПП «Фільварок» несумлінно виконало обов'язок з надання витребуваних документів. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Такому обов'язку кореспондує право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
31.03.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача про те, що не відповідають дійсності твердження відповідача, викладені в акті перевірки, про те, що ПП «Фільварок» не підтвердило отримання та використання ТМЦ від фізичних осіб підприємців, яким перераховувало кошти, а саме: ФОП ОСОБА_2 в сумі 12000 грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 73840 грн; ФОП ОСОБА_4 в сумі 105300грн, а також те, що, нібито підприємством не представлено документи про використання основних засобів (документів, що підтверджують реалізацію чи актів списання, документів на утилізацію та ін.) внаслідок чого ПП «Фільварок» не підтверджено списання з балансу основних засобів на суму 105300грн, оскільки до позовної заяви надані всі необхідні документи.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 15.07.2024 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 25.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 11.11.2024 суд витребував додаткові докази у справі.
07.11.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.
02.12.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.
09.01.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.
31.03.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення доказів.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Відповідно до підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78, п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ,,Перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області 17.07.2023 №2688- ПП ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Фільварок", код ЄДРПОУ 25231120 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 16.07.2023 за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 26.07.2023 №19390/13-01-07-05/25231120.
Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП «Фільварок» встановлені порушення:
- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 та п.5, п.6., п.7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №31, позивач занизив податок на прибуток за 2017рік на суму - 554 136 грн.;
- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України від 02.12.2010 №2755- VІ із змінами і доповненнями позивач занизив податок на додану вартість за червень 2023 на суму ПДВ - 21060 грн;
- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями позивач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за червень 2023 року у сумі 126360 грн, з них ПДВ - 21 060 гривень;
- п.46.1 ст. 46, п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого позивач не подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року;
- п.44.6, ст.44 ПК України від 02.12.10 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) ненадання до перевірки документів в повному обсязі;
- пп. "г" 164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 ПК України в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб у вигляді отриманого додаткового блага у листопаді 2017 року в сумі 627 680,80 гривень;
- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України донараховано військового збору за листопад 2017року в сумі 42891,50 гривень;
- п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України не відображено додаткове благо отримане ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу «126».
На підставі згаданого акта перевірки відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення №18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020грн;
- податкове повідомлення-рішення №18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1053303,41грн;
- податкове повідомлення-рішення №18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн;
- податкове повідомлення-рішення №18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692670,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн;
- податкове повідомлення-рішення №18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26325,00грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Таким чином, основною ознакою господарської діяльності у податковому обліку є її мета, а саме - отримання доходу. Якщо ж така мета не ставилася, то з метою оподаткування діяльність підприємства визнається негосподарською, тобто звичайною діяльністю, не пов'язаною безпосередньо з виробництвом продукції або реалізацією товарів (робіт, послуг). Разом з тим, у цьому контексті слід зазначити, що збільшення витрат платника податку за наявності об'єктивної можливості до їх скорочення свідчить про позбавлення розумної економічної причини операції.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Поняття ділової мети закріплене у ПК України означає, що обов'язково має бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція, принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань), має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.
Суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 07.10.2021 у справі №813/4227/15, згідно з якою мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість. У постанові від 07.10.2021 по справі № 813/4227/15 Верховний Суд також вказав, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень згаданого Кодексу. Так, у розумінні норм підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Таке визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 згаданого Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. Крім того, правовідносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VI (надалі за текстом - Закон №5007-VI).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №5007-VI суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 зазначеного Закону).
Аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування з податку на прибуток, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні. При визначенні цін у господарських зобов'язаннях сторони мають враховувати економічні чинники та рівень ринкових цін, виходячи з яких і визначається звичайна ціна для цілей оподаткування.
Суд встановив, що ПП «Фільварок» отримав дохід від реалізації комерційного приміщення площею 88,5м.кв. за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 на суму 117870,23грн за ціною - 1332грн за 1м.кв. на користь ОСОБА_1 .
Під час проведення перевірки позивач надав відповідачу договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.11.2017, укладений ПП "Фільварок" з ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Грищенко Н.О., зареєстрований у реєстрі 27.11.2017 за №4373, витяг з державного реєстру речових прав про нерухоме майно від 27.11.2017, виписки банку, що підтверджують поступлення коштів в оплату за реалізоване приміщення.
Позивач як на підставу для обґрунтування ринкової ціни продажу об'єкта нерухомості посилається на Звіт про оцінку майна №AS27-171123-08, об'єкт оцінки: нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв.м., за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 84, виконавець звіту ТОВ “НЕОПЛЮС», складений 23.11.2017 (надалі за текстом - Звіт).
Із Звіту вбачається, що оцінювач проаналізував відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод купівлі-продажу нерухомості, яка найбільш подібна до оцінюваного об'єкта. Аналіз базувався на вивченні 4 пропозицій на продаж нерухомості за ціною від 40,91 USD до 66,16 USD. Так об'єкт порівняння №1: приміщення по вул. Чупринки, площею 110 кв.м., вартість 5000 USD вартість дол./кв.м. 45.45; об'єкт порівняння №2: нежитлове приміщення в житловому будинку ЖК «Фамілія», вул. Кульпарківська, 230А, площею 61 кв.м., вартість 3000 USD, вартість дол./кв.м. 49,18; об'єкт порівняння №3: адреса відсутня, площа 90 кв.м., вартість 5000 USD, вартість дол./кв.м. 55,56; об'єкт порівняння №4: нежитлове приміщення, за адресою м.Львів, вул. Пасічна, 21, площею 40 кв.м., вартість 3000 USD, вартість дол./кв.м.75.
За результатами проведеного дослідження оцінювач дійшов висновку, що вартість оцінюваного об'єкта становить 117,870,23грн, у тому числі вартість 1 м.кв. становить 1331,87грн.
Разом з тим, з доданих відповідачем скріншотів (а.с. 91, 93-95), використаних при визначенні звичайної ціни пропозицій комерційної нерухомості вбачається: дата пропозиції, місцезнаходження об'єкта нерухомості, його опис, призначення, площа, поверховість, стан, загальна вартість об'єкта нерухомості та вартість за один квадратний метр.
Суд звертає увагу на те, що в об'єктах порівняння, використаних у Звіті, не зазначено станом, на яку дату актуальна ціна продажу, відсутні детальні характеристики всіх об'єктів, не зазначено чи такі об'єкти реалізовані.
Суд проаналізував відомості, надані відповідачем щодо реалізації комерційної нерухомості у місті Львові за 2017 рік, з відкритих джерел інтернету пропозиції, а саме: - приміщення кафе 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 15.12.2017, сайт «duo/com/ua» площа 70 м.кв. ціна реалізації - 1925000грн або 55000 USD, ціна 1м.кв.- 27500грн або 785,71USD); - приміщення під кафе (ресторану) 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 19.07.2017 сайт «duo/com/ua» площа 107 м.кв. ціна реалізації - 3500000грн або 100000 USD, ціна 1м.кв.-32710 грн або 934,58 USD; - приміщення кафе (ресторану) 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 13.11.2017, сайт «real-estate.lviv.ua» площа 160 м.кв. ціна реалізації - 6515000грн або 175000 USD, ціна 1м.кв. - 40718грн.
Виходячи з таких даних, відповідач правомірно визначив звичайну ціну договору у розмірі 33642грн (27500грн+32710грн+40718грн)/3).
Суд також зазначає, що відомості про вартість нежитлових приміщень, використаних у Звіті, та використаних відповідачем під час проведення перевірки, істотно відрізняються.
У зв'язку з цим, суд критично оцінює Звіт як єдиний доказ справедливої (ринкової) ціни реалізації об'єкта нерухомості
Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки з метою з'ясування всіх обставин продажу приміщення за відповідною ціною відповідач звернувся до позивача з письмовою вимогою про надання до перевірки документів №21335/6/13-01-07-05-16 від 17.07.2023 та з повторною вимогою №1/13-01-07-05 від 20.07.2023 про надання інформації та підтверджуючих документів, що підтверджують реалізацію нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 88,5м.кв. (договір, акт прийому передачі, звіт про оцінку майна та інш.) на користь ОСОБА_1 ; пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до звичайних (ринкових) цін на комерційну нерухомість.
Проте ПП "Фільварок" під час проведення перевірки не надало Звіт, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів, вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість. Позивач не надав до перевірки також документи про облік основних засобів, інвентарних карточок, документи про придбання як і не надав інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Такі обставини позивач не заперечив.
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу ІІ ПК України, перевіряючими складено Акт, який засвідчує факт ненадання у визначений строк посадовими особами ПП "Фільварок" посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519
У поясненнях представник позивача зазначає, що з моменту здійснення операції купівлі-продажу минуло більше 6 років, закінчився строк зберігання таких документів, а тому примірник звіту про оцінку майна не міг бути наданий відповідачу під час проведення перевірки. Проте, суд зауважує, що позивач зміг долучити до позовної заяви примірник такого звіту.
З таких підстав суд висновує, що у спірних правовідносинах, які випливають із договору купівлі-продажу комерційного приміщення за адресою м.Львів вул.Чупринки,84 укладеного між ПП «Фільварок» та ОСОБА_1 має місце заниження вартості приміщення, оскільки ціна реалізації такого у розрізі вартості 1 кв.м. згідно з договором істотно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості у місті Львові станом на 2017рік (1332,00грн до 33 642 грн), що є ознакою здійснення операції не в господарських цілях, а з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток, а тому висновки відповідача у цій частині є правомірними.
Суд зазначає, що інші порушення, встановлені під час проведення перевірки, є похідними від порушень, допущених при реалізації об'єкта нерухомості.
Загальна сума операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість протягом 12 календарних місяців з листопада 2016 року по листопад 2017 року сукупно перевищує 1000000грн.
У зв'язку з цим, ПП "Фільварок" зобов'язане було зареєструватися як платник податку на додану вартість з дотриманням вимог, передбачених статею 183 ПК України.
Проте позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість та, відповідно, не подавав податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пункт 187.1 статті 187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пункт 188.1 статті 188 розділу V ПК України визначає, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості згідно з даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: - товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; - газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Враховуючи викладене, порушуючи вимоги п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку ненарахуванням податкових зобов'язань при реалізації товарів невстановленим особам за червень 2023року на загальну суму ПДВ 21060 грн.
Відповідно до п.202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Відповідно до п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування , або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Позивач не зареєструвався з грудня 2017 року платником податку на додану вартість та, відповідно, не подавав податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року по липень 2023 року.
Отже, в порушення вимог п.46.1 ст 46 п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 ПК України позивач не подав відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року по липень 2023 року відповідно.
У зв'язку з цим, позивач в порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за червень 2023 року у сумі 126600 грн, з них ПДВ -21060грн, а тому відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18810/13-01-07-05 на суму 10530грн (штрафна санкція), а також податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18308/13-01-07-05, яким застосував штрафну санкцію у сумі 340 грн за неподання податкової декларації за червень 2023 року.
Внаслідок заниження позивачем вартості комерційного нежитлового приміщення фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримала додаткове благо від ПП »Фільварок» у вигляді суми знижки індивідуально призначеної для платника податку - рiзницi мiж продажною вартістю нерухомого майна згідно з нотаріально оформленим договором купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою, та його ринковою вартістю, що призвело до заниження бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суму 2 859 435,0 гривень.
Відповідно занижена вартість нерухомого майна становить 2 859 435,0 грн. (2977317,0-117870,23), з врахуванням коефіцієнта (1,219512) - 3 487 115,30 гривень.
Сума не утриманого та не перерахованого ПДФО за ставкою 18% становить 627680,80грн. Згідно з пп. "г" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статею 165 ПК України) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Якщо додаткове благо надається у не грошовій формі, сума об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п.164.5 ст.164 ПК України.
Як визначає п.164.5. ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К=100:(100-Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Згідно з пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового Кодексу.
Відповідно до п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Як передбачає п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач не утримав та не перерахував податок на доходи фізичних осіб в сумі 627700,18 грн за листопад 2017 року з доходу, наданого у вигляді додаткового блага фізичній особі ОСОБА_1 за продаж нерухомого майна за заниженою вартістю.
В порушення пп. "г" 164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 ПК України позивач занизив суму податку на доходи фізичних осіб, у формі наданого додаткового блага за листопад 2017 року в сумі 627 680,80 гривень.
У зв'язку з цим у порушення п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України позивач не відобразив додаткове благо отримане гр. ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу « 126», у зв'язку з чим відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №18362/13-01-24- 10 на суму 1020грн.
Згідно з пунктом 161 підрозділу10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10), а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Отже, банки при прийомі платіжних документів на виплату доходів на користь платників повинні дотримуватись підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України щодо одночасного подання розрахункового документа на перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Підпункт 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачає, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статею 171 ПК України з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент-для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник-для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.
Відповідно до підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України. Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання ним податкових обов'язків визначено пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу, а саме своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету збір з доходу, що виплачується на користь платника та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені Податковим кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, а також суми утриманого з них податку (збору) до контролюючого органу за місцем свого розташування.
З таких підстав суд висновує, що позивач порушив п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, у зв'язку з чим донараховано військовий збір в сумі 42891,50 грн.
Щодо висновків відповідача про відсутність підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від фізичних осіб-підприємців, яким здійснено перерахування коштів, суд зазначає таке.
При проведенні перевірки відповідач надав письмову вимогу про надання документів, що підтверджують отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від фізичних осіб-підприємців, яким здійснено перерахування коштів, а саме:
- ФОП ОСОБА_2 в сумі 12 000 грн;
- ФОП ОСОБА_3 в сумі 73 840 грн;
- ФОП ОСОБА_4 в сумі - 10 5300 грн.
Під час проведення перевірки позивач не подав звіти про фінансові результати за період з 01.01.2017 по 16.07.2023, оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання звітів; оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку; головні книги, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, аналізи рахунків, відомості по всіх рахунках, які задіяні в бухгалтерському обліку підприємства з 01.01.2017 по 16.08.2022, в тому числі по рахунках: 10, 11, 12, 13, 15, 20, 22, 23,25, 26, 28, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40, 46, 50, 60, 63, 64, 65, 66, 68, 70, 71, 73, 74, 75, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, 98 та інші (із врахуванням субрахунків).
ПП «Фільварок» не надало даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку що підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 № 1032/13-01-07-05/ НОМЕР_2 .
З таких підстав відповідач вважав, ПП «Фільварок» не підтвердило первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжності між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації з податку на прибуток, внаслідок чого позивач безпідставно занизив фінансовий результат за 2017 рік в сумі - 219 100 грн.
В ході розгляду справи позивач подав суду низку документів щодо фінансово-господарської діяльності із зазначеними суб'єктами.
Щодо фінансово- господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 суд зазначає таке.
Позивач на підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей подав суду копію платіжного доручення №1 від 24.01.2017 року про сплату 12000 грн.
З аналізу платіжного доручення вбачається, що платіж здійснений позивачем на користь ФОП ОСОБА_2 на суму 12000грн, призначення платежу оплата згідно з накладною від 24.01.2017.
Зміст платіжного доручення не дає можливості суду встановити зміст та мету господарської операції, а також не доводить наявність приросту або збереження активів чи їх вартості, тобто досягнення економічного ефекту.
Жодних інших доказів, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_2 позивач суду не надав.
З таких підстав суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивач не підтвердив отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_2 .
Щодо фінансово- господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 суд зазначає таке.
Позивач на підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей подав копії таких документів: накладної від 24.10.2017 на суму 73840 грн, меморіального ордеру №245853224 від 13.10.2017 на суму 4740грн, платіжного доручення №240914344 від 22.09.2017 на суму 3100грн, платіжного доручення № 1 від 24.04.2017 на суму 32000грн, платіжного доручення від 04.07.2017 на суму 14000грн, платіжного доручення від 17 травня 2017 на суму 20000 грн, накладної від 24.04.2017.
Із змісту накладної від 24.04.2017 вбачається, ФОП ОСОБА_3 надала позивачу ландшафтні послуги на суму 73840грн, із якої неможливо визначити підставу їх надання, факт реального надання такої послуги, її передачі та подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Зміст згаданих платіжних документів та накладної не дає можливості суду встановити зміст та мету господарської операції, а також не доводить наявність приросту або збереження активів чи їх вартості, тобто досягнення економічного ефекту.
Жодних інших доказів, які б підтверджували факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_3 позивач суду не надав.
З таких підстав суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивач не підтвердив отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ФОП ОСОБА_3 .
Щодо фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 та утилізації товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає таке.
Позивач на підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей подав суду копії таких документів: накладної №1412171 від 14.12.2017 на суму 101500грн, накладної №1412172 від 14.12.2017 на суму 3800грн, платіжного доручення №259885879 від 14.12.2017 на суму 101500грн, платіжного доручення №259886449 від 14.12.2017 на суму 3800 грн, акти і рішення керівника позивача щодо утилізації і списання відповідних ТМЦ, у тому числі на суму 105300 грн., у зв'язку з непридатним станом від 30.05.2023, акта приймання-передачі наданих послуг з утилізації техніки від 30.05.2023, листів ФОП ОСОБА_4 щодо недоцільності ремонту ноутбуків та іншої техніки.
Позивач надав накладні №1412171 від 14.12.2017 на суму 101500грн та №1412172 від 14.12.2017 на суму 3800грн, у яких платником зазначено ПП «Фільварок». Проте у згаданих накладних не зазначено, що отримувачем є саме ФОП ОСОБА_4 , а також немає підпису відповідної посадової особи та відбитку печатки позивача у графі «отримав».
Згідно з актом директора позивача від 30.11.20217 вирішено у зв'язку з неналежним виглядом та зносом вирішено негайно викинути на сміття товарно-матеріальні цінності, а саме: скатертини - 12штук, чохли на крісла - 20 штук.
Відповідно до рішення від 30.05.2023 директор позивача вирішив передати на утилізацію для ПП «Меліка» техніку на загальну суму 105300грн.
На підтвердження факту передачі позивач подав до суду акт приймання-передачі наданих послуг ПП «Меліка» з утилізації техніки від 30.05.2023 на суму 680грн. Проте із змісту згаданого акта у графі підписи сторін з боку позивача відсутні будь-які дані, крім ідентифікаційного коду та міститься підпис ОСОБА_5 без скріплення печаткою позивача, яка використана в інших документах, поданих позивачем.
Зміст згаданих документів свідчить про відсутність підтвердження отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від згаданих суб'єктів.
З урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідають критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову Приватного підприємства “Фільварок» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 08 травня 2025 року.
Суддя А.Г. Гулик